З нещодавно розсекречених в Україні історичних матеріалів відомо, що перебуваюча в стані війни, як з Радянським Союзом, так і з Німеччиною, Українська повстанська армія вела боротьбу з поіменованими державами не тільки військовими, а й пропагандистськими методами. Зокрема з'ясовується, що вже з літа 1943 р. керівництво ОУН та УПА проводило пропагандистські акції, спрямовані на бійців національних легіонів німецької армії, що, саме по собі, не дивно, враховуючи вже зазначений факт функціонування на території Полтавської області центру формування східних легіонів, польові батальйони якого після відступу вермахту з Північного Кавказу в більшості своїй були дислоковані або в Криму, або на території центральної України.
При цьому варто зазначити, що перший заклик до "батальонців" Головна Команда УПА зробила в червні 1943 р. у вигляді листівок та статей в підпільній українській пресі (російською мовою), адресованих до грузинських легіонерів. Згодом всі заклики до грузинів друкувалися грузинською мовою в підпільних друкарнях Одеси, що мали відповідний шрифт. Враховуючи той факт, що в той період на території України перебували грузинський батальйон II/198 і, крім того, цілий ряд більш дрібних підрозділів, що входили до складу німецьких військ, які вели бойові дії в районі Курська - Білгорода, а потім, з осені 1943 р., відступали з німецькими військами до Дніпра. Стає зрозумілим, що пропагандистська акція українських повстанців була спрямована на ці формування.
Зокрема, листівки, адресовані до грузинських легіонерів та бійців інших східних формувань вермахту, як підкреслює дослідник історії УПА С.Ткаченко, «містили звернення щодо героїчного минулого цих народів, закликали до боротьби проти московського імперіалізму та пояснювали, що німецький імперіалізм теж не принесе звільнення . Тому УПА радила «не вмирати за імперіалістичні плани Гітлера», а зі зброєю в руках переходити на бік УПА і заразом націлювала на спільну боротьбу проти сталінізму, ставлячи його в один ряд з фашизмом.
 Грузини біля штабу УПА
Слід підкреслити, що пропагандистські акції УПА увінчалися успіхом і грузинські легіонери, поряд з представниками інших народів радянської імперії, у великій кількості поповнювали лави УПА. При цьому, судячи з наявних матеріалів, можна виділити кілька етапів переходу військовослужбовців Грузинського легіону на бік повстанців. Перший етап, - влітку 1943 р., коли на сторону УПА перейшли перші бійці Грузинського та інших легіонів. Судячи з усього, їх кількість була порівняно невеликою, оскільки спочатку військове керівництво УПА внаслідок нестачі особового складу створило з колишніх кавказьких легіонерів національний відділ на рівні куреня (батальйону). Цей курінь складався з об'єднаних за регіональною ознакою грузинів, вірменів і черкесів (можливо, під останніми українські джерела мають на увазі всіх північнокавказців). Тим не менше, згідно даних С.Ткаченка «вже в липні 1943 р. відділ, що складався з грузинів, вірменів і черкесів, - входив у загін (полк) Крука на Кременеччині, відзначився в бою з партизанами з'єднання Михайлова в Сурозькжх лісах, біля села Теремно».
Другий етап переходу грузинських легіонерів до лав УПА мав місце восени та взимку 1943 р., коли в результаті провалу наступу вермахту під Курськом-Бєлгородом, німецькі війська остаточно втратили стратегічну ініціативу на німецько-радянському фронті. Враховуючи, що основна маса переходів легіонерів на сторону УПА спостерігається саме в період листопада-грудня 1943 р., не можна не дійти висновку, що дана подія збігається у часі з перекиданням грузинського батальйону II/198 та інших більш дрібних грузинських підрозділів в Західну Європу. При цьому прямі відомості з цього питання містяться в звіті командира II/198-го батальйону, капітана фон Мюллера, який, відзначаючи випадки дезертирства окремих легіонерів, певною чином вважає за потрібне їх пробачити через погіршення восени 1943 р. стану німецьких військ на східному фронті. Таким чином, можна припустити, що основна маса переходів військовослужбовців II/198-го батальйону та інших грузинських рот сталась під час їх перекидання на Захід через територію Західної України.
Те, що цей етап був найбільш масовим, свідчить факт, що, за словами українського дослідника «з осені 1943 р. в зв'язку з безперервним збільшенням кількості перебіжчиків з них стали формувати нові частини. Причому, ці національні частини все частіше виступали під власними національними прапорами, отримували командирів та політвиховника своєї національності. Змішані в національному відношенні відділи стали розпадатися, замість них створювалися однорідні за етнічним складом частини». Хоча в цьому дослідженні не вказується точна кількість грузинів, що перейшли на сторону УПА, можна припустити, що вже до грудня 1943 р. грузинський національний відділ був на рівні куреня (батальйону). Цей висновок, на наш погляд, підтверджує факт, що на проведеній 21-22 листопада 1943 першій конференції поневолених народів Східної Європи та Азії, що відбулася на території, зайнятій повстанською армією, грузинська делегація в кількості шести осіб поряд з азербайджанською була найчисельнішою. Відомо, що до цього часу азербайджанський національний відділ був представлений куренем (батальйоном).
Незадовго до вступу червоної армії на територію Західної України в УПА налічувалося 15 національних відділів різної чисельності - від сотні до куреня.
У висновку цього розділу необхідно відзначити: факти переходу грузинських легіонерів до лав УПА з історичної точки зору не варто розглядати як зраду принципів грузино-німецької боротьби проти більшовизму. Як уже зазначалося, основна маса переходів грузинських легіонерів на сторону УПА сталась в листопаді-грудні 1943 р. Таким чином, до тих пір, поки вермахт зберігав хоч найменші шанси на успіх, грузинські легіонери, як свідчить приклад бійців II/198- го батальйону, чесно виконували свій обов'язок перед німецькими товаришами по зброї. Перекидання грузинських антибільшовицьких частин на Захід, як уже зазначалося, не мала нічого спільного з проголошеною представниками німецького командування справою визволення Грузії від Радянської Росії.
В той час продовження антикремлівської боротьби в лавах УПА наповнювало національно-визвольну боротьбу грузинських легіонерів новим змістом, яка не має нічого спільного з расистською доктриною Гітлера. Необхідно пам'ятати: приймаючи це рішення, легіонери не могли не усвідомлювати, що, залишаючись в глибокому тилу радянських військ з метою ведення партизанських дій, піддавали власне життя набагато більшій небезпеці, ніж при дислокації на другорядних ділянках Західного фронту.
«Український Кавказ» |