"Служба Безпеки ОУН. Зачинені двері" (ВІДЕО)

СБ ОУН мала відомості навіть про вищий керівний склад радянських органів: восени 1944-го в одній із криївок чекісти захопили досьє на заступника наркома внутрішніх справ генерала Строкача. А у 1946 році на Волині СБ вдалось організувати напад на кортеж Микити Хрущова.

На початку лютого Віталій Загоруйко презентував документальний фільм про Службу безпеки ОУН "Зачинені двері". "Історична Правда" попросила режисера розповісти більше про факти, які він дізнався під час роботи над стрічкою, і показати трейлер фільму.

----------------------------

Після того, як у 1938 році агент НКВД вбив керівника українських націоналістів Євгена Коновальця, стало очевидним – без власної спецслужби організацію винищать. Тому не можна було гаяти з її створенням. І 1939 року ОУН створює Службу безпеки.

З проголошенням відновленої Української Держави 30 червня 1941 року СБ ОУН мала стати національною службою безпеки. Тому створювали її хоч і "з нуля", але дуже старанно підбираючи кадри. Найкращі шанси мали молоді люди із, щонайменше, неповною університетською освітою.

Шеф СБ ОУН Микола Арсенич – “Михайло”. Фото з архіву Центру досліджень визвольного руху

Але мало було знайти людей і завербувати їх для роботи у розвідці – треба було ще навчити їх цієї роботи. Інформацію про методи розвідки, контррозвідки, охорони, маскування, конспірації, ведення допитів збирали "по крихтах", активно запозичуючи досвід інших спецслужб.

Серед них – німецького Абверу – недаремно Микола Арсенич разом із декотрими провідниками українських націоналістів навчався у німецьких розвідувальних спецшколах. У 1937 році виходить один із перших підручників із конспірації, який “ховався” під назвою "Пашні буряки".

Але сталося не так, як гадалося. У липні 41-го за спробу відновити Українську Державу гітлерівці арештовують і невдовзі запроторюють до концтабору Степана Бандеру та разом з ним - майже все вище керівництво ОУН.

Лебедь заміняє Бандеру, а Арсенич стає шефом СБ. Замість боронити нововідроджену державність, Служба безпеки знову пішла у підпілля – ще глибше, ніж решта Організації.

У такій ситуації годі було вижити без чіткої структури. СБ її мала. На чолі – шеф Служби Безпеки. Йому підлягали крайові, окружні, надрайонні, районні та кущові референти. До штату кожної з референтур входили власне референт, декілька слідчих, архіваріус і боївка - збройна сила осередку СБ.

Боївка нараховувала від 2-3 до десятка бойовиків. Це були добірні, ретельно перевірені хлопці. Озброєні щедро і потужно, особливо як на умови підпілля: одним-двома кулеметами, автоматами, пістолетами, гранатами.

Охоронна боївка Служби безпеки ОУН(б) керівника ОУН Західноукраїнських земель (ЗУЗ) Романа Кравчука. Фото з архіву СБУ

Щоб потрапити в Службу Безпеки, слід було пройти спеціальний вишкіл, де лектори викладали підпільникам спеціальні курси.

До чисто розвідувальних курсів додавали лекції з української історії, елементи політичного виховання. Останнє було неодмінним компонентом навчання для майже всіх членів Організації – від провідника до простого зв´язкового.

ОУН створює широку мережу інформаторів, проникаючи у поліцію, допоміжні батальйони, установи окупаційної влади. Наприклад, агент СБ "Кость" працював перекладачем у штабі елітної дивізії СС "Адольф Гітлер".

СБ вдається проводити все більш складні операції - наприкінці 1942 року їй вдається визволити із гестапо, яке тоді розміщувалося у “Тюрмі на Лонцького”, двох провідників ОУН: Дмитра Грицая та Ярослава Старуха.

Боївка Служби безпеки ОУН у Карпатах, кінець 1940-х років

У 1943 радянсько-німецький фронт рушив на захід, і в Служби безпеки з'явився новий небезпечний противник - НКВД.

Першою ознакою його появи став різкий зріст кількості більшовицьких агентів у повстанських підрозділах. Чекісти часто вербували "секретных сотрудников" – так званих “сексотів” – серед колишніх солдатів та офіцерів Червоної Армії, чимало з яких за роки війни вступило в повстанські ряди.

Також активізувалася чекістська агентура, залишена під час відступу 41-го року. Головним методом її роботи стала провокація.

Один з класичних прийомів був порівняно простий - за допомогою фотомонтажу до світлин із зображенням повстанців могли додати зображення офіцерів НКВД, а потім підкинути світлину, куди потрібно.

Як наслідок - серед повстанців поширилася взаємна недовіра і підозра у зраді падала на будь-кого. З іншого боку, провали операцій списували на "агентів", що знижувало вимоги до себе самих.

Аби запобігти розвалу підпілля і зберегти кадри, напередодні повернення радянської влади керівництво ОУН вирішує провести "чистку" націоналістичного руху.

Але, як і всяка "чистка", ця, повстанська, виглядала не надто привабливо – під удар своїх потрапляли й невинні люди. Нестача кваліфікованих слідчих виливалася у поспішні несправедливі вироки.

Однак Служба Безпеки працює над власними помилками – основну вагу перенесено на скрупульозну слідчу роботу. За наказом Миколи Арсенича відшукували всі старі та нові підручники зі слідства, карного розшуку, щоб на їх основі створювати власні методичні посібники для вишколу слідчих кадрів СБ.

До наявних інструкцій додаються нові: як провадити слідство, допитувати, збирати інформацію, зберігати документи. І звісно ж - детально вивчаються методи роботи основного і єдиного противника.

НКВД ж працює вельми вигадливо. У протиборстві з повстанським рухом вона пустила в хід свою наймайстернішу і найжорстокішу провокацію - так звані легендовані проводи, легендовані повстанські загони та агентурно-бойові групи.

Під виглядом підпільників енкаведисти пересувалися Західною Україною, заманюючи в пастку справжніх учасників визвольного руху або під виглядом повстанців знищуючи села та вбиваючи їхніх мешканців.

Агентурно-бойова група, Станіславська [Івано-Франківська] область. Початок 1950-х рр. Фото з архіву СБУ

Підпільників намагалися захоплювати живими, щоб вивідати відомості про керівників, паролі, явки, структуру організації, методи боротьби. Хоч краще було сказати "вибити" – допитуючи їх, засобами не гребували: тортури, обман, шантаж – в хід ішло все.

Одним з винаходів чекістів була так звана "бочка": коли по дорозі з одного місця в інше на машину з в´язнем нападали "повстанці", які "визволяли" бранця і забирали його з собою. Далі його починали розпитувати про обставини слідства, одночасно вимагаючи довести, що він справді є оунівцем.

Будучи впевненою, що справді знаходиться серед своїх, людина розповідала все. А потім її знову "брали в полон" і після цього розкривали страшну правду. Багато хто не витримував такого і ламався назавжди.

По завершенню Другої світової війни радянська влада мобілізувала проти націоналістичного руху величезні сили. Він фактично став для неї "третім фронтом", "війною після війни". У кожному райцентрі, більш-менш значному населеному пункті розмістили гарнізон. Оперативно-чекістські групи перебували у постійній бойовій готовності.

За таких умов УПА та ОУН перейшли до тактики боротьби дрібними підрозділами з використанням замаскованих укриттів – так званої "бункерної війни".

Основною тактикою став терор проти представників влади, комуністичних активістів, співробітників спецслужб та сексотів. У цій схемі опору важливе місце відіграла СБ. Вона проводить розвідку й контррозвідку, охороняє керівників, забезпечує їх безпечний перехід з однієї місцевості в іншу.

Cхема криївки, в якій намагалися захопити (живим не вдалося) шефа СБ Арсенича. Архів СБУ

Служба безпеки ОУН здобувала відомості навіть про вищий керівний склад радянських правоохоронних органів: ще восени 1944 року в одній із криївок чекісти захопили досьє на заступника наркома внутрішніх справ України генерала Тимофія Строкача.

Там були зазначені його особисті звички та звички його співробітників, а також план робочого кабінету і маршрут пересування. А у 1946 році на Волині СБ вдалось навіть організувати напад на кортеж Микити Хрущова – тодішнього голови Ради міністрів УРСР.

Змагання СБ ОУН і радянської влади продовжувалось аж до кінця 1950-х років. Півтора десятиліття успішно протистояти одним із кращих спецслужб світу та надпотужній радянській системі – непогано для ентузіастів-аматорів-самоучок…

Запрошуємо вас переглянути фільм "СБ ОУН. Зачинені двері" на 5 каналі в неділю 19 лютого
(в двох частинах, перша о 16-35, друга одразу після новин о 17-05).

Віталій Загоруйко
Режисер.
Автор фільму “Служба безпеки ОУН. Зачинені двері”