Інновації як основа стратегії сталого опору

Останніми днями у міжнародних ЗМІ та спеціалізованих виданнях з'явилася нова стаття екс-командувача Збройних сил України, генерала Валерія Залужного.

Під заголовком "Роль інновацій як основи стратегії сталого опору, що позбавляє Росію можливості нав'язати свої умови через війну" поточної ситуації на фронті, спираючись на свій досвід та уроки війни.

Есе викликало широкий резонанс серед військових експертів та політиків.

Спогади про DSEI-2025 та уроки 2023 року

Генерал Залужний розпочинає публікацію з відвідин міжнародної виставки DSEI-2025 у Лондоні – однієї з найбільших подій у сфері оборони та безпеки.

Тут, серед експонатів, що демонструють технології майбутніх війн, він мимоволі згадує події 2023 року, які стали для нього визначальними.

Незважаючи на те, що багато експонатів все ще орієнтовані на "зброю минулої війни", тішить високе представництво України: десятки вітчизняних компаній презентували інноваційні рішення, що викликали інтерес не лише у бізнес-аудиторії, а й у військових фахівців, здебільшого з-за меж Європи.

Особливо Залужний зазначає, що зарубіжні розробки вже враховують досвід російсько-української війни, особливо у сферах безпілотних систем, радіоелектронної боротьби (РЕБ) та штучного інтелекту.

"Що змінилося за ці два роки, і чи я мав рацію, коли писав, що сьогоднішня війна буде такою динамічною і технологічною? І, найголовніше: чи є тепер розуміння, якою буде ситуація через два роки?" – запитує автор.

Посилання 2023 року: Переосмислення війни

Есе безпосередньо відсилає до статті Залужного у британському виданні від листопада 2023 року, де він закликав партнерів переглянути форми сучасного бою та переробити доктрини.

На його думку, Україні потрібен час, щоб захопити технологічну ініціативу – завдання нездійсненне самотужки без доступу до передових технологій.

Стратегія стратегічної оборони на 2024 рік також залежала від підтримки союзників, але події розвивалися інакше.

Переоцінка літнього наступу 2023 року, за словами генерала, була викликана не лише спробами перетворити важкий етап війни на "реаліті-шоу" – коли плани втекли до росії, а експерти коментували події онлайн (багато з яких пізніше потрапили під санкції).

"Я все ще гостро відчуваю провал тих планів. Ключовий момент, однак, полягав у тому, щоб винести уроки і негайно змінити стратегію - стратегію, яка дозволить вижити в новому типі війни", - пише Залужний.

Позиційна війна: Аналогія з Першою світовою

Центральна частина есе присвячена аналізу позиційного характеру бойових дій, що нагадує Першу світову війну. За відсутності відкритих флангів єдиною формою маневру у наступі стає фронтальний прорив оборонних рубежів, посилених артилерією, інженерними загородженнями та багато-ешелонованими позиціями.

Залужний визначає ключові риси позиційної війни:

- безперервний фронт по всій лінії зіткнення;
- потужно укріплені позиції із щільною системою інженерних перешкод;
- "сіра зона" між сторонами, яку ніхто не контролює;
- Інфраструктура для тривалого перебування великих контингентів (польова медицина, побутові зручності тощо).

"Ця форма була поширена в Першій світовій війні, тому що зброя і техніка того періоду робили оборону набагато ефективнішою за атаку", - підкреслює автор. Танки та ударна авіація Другої світової зламали цей глухий кут, але сьогодні росія та Україна досягли подібного глухого кута.

З осені 2022 року на донецькому напрямку бої поступово набули позиційного характеру. "Статичність", яку описував Залужний, відрізняється від класичної: незважаючи на стабільність лінії, відбуваються повільні поступи - локальні або ширші, з величезними втратами, що нагадують "м'ясорубку", а не маневрені удари бронетехніки.

Прикладами є битви за Бахмут і Авдіївку, де росіяни застосовували тактику видавлювання українських частин без повного знищення боєздатності (за винятком Бахмута).

Відсутність швидкого прориву виключає оточення – найбільш ефективну форму маневру. Неможливість придушення ППО противника також блокує аеромобільні операції, характерні для доктрини НАТО.

Ключовий фактор глухого кута і роль інновацій

Основною причиною статусу-кво під час наступу 2023 року Залужний називає класичну нестачу сил та засобів у ударних угрупованнях (Велика подяка Байдену за зрив нашого наступу). Проте вирішальним чинником стала ефективність БПЛА.

Дрони, що спочатку використовувалися в основному для тактичної розвідки, еволюціонували в засіб вогневого ураження, здатне завдавати ударів по площах і точково по цілях.

"Оборона таким чином трансформується з активного позиційного утримання із взаємодією першого та другого ешелонів, резервів та вогневих засобів у виживання малих груп під постійним тиском засобів розвідки-удару на відстані та хвиль малих піхотних груп", – зазначає генерал.

На його думку, стабільність держави у війні на виснаження повністю залежить від ситуації на фронті, де форми та методи бою радикально змінилися. Стан фронту, своєю чергою, визначається темпом технологічного розвитку, що змінюється щодня.

"Зрозуміло, що інновації стануть основою стратегії сталого опору в умовах, якщо не постійної війни, то постійної ворожнечі", - робить висновок Залужний, наголошуючи на необхідності швидкого впровадження передових військових інновацій для зміцнення стійкості.

Значення есе для майбутнього

Стаття Залужного – це не лише ретроспектива, а й заклик до дії. Вона наголошує, що Україна має прискорити розробку та впровадження інновацій у дронах, РЕБ та штучного інтелекту, щоб переламати позиційний глухий кут. Для партнерів це сигнал про необхідність добудови доктрин під реалії технологічної війни.

У контексті поточної дати – 28 вересня 2025 року – есе актуально, особливо на тлі боїв і виставок, що продовжуються, на кшталт DSEI.

Воно підтверджує бачення Залужного як стратегічного мислителя, чиї ідеї формують глобальне розуміння сучасної війни.

Ця публікація – важливий внесок у дискусію щодо майбутньої оборони.