Стратегічна ініціатива, міфи та реальність

7 жовтня 2025 року пУтін під час публічного виступу заявив, що російські війська захопили близько 5000 квадратних кілометрів української території цього року і що стратегічна ініціатива у війні нібито повністю залишається за окупаційними військами.

Ця заява зроблена на тлі повідомлень ЗМІ, у т.ч. західних, про те, що модернізовані ракети «Іскандер» і «Кинжал 2.0» пробивають ППО України та позиціонуються як «переломний момент» у сучасній війні, який нібито робить їх невразливими для американських систем «Patriot».

Аналізуючи ситуацію на фронті з урахуванням останніх звітів західних експертів, заяв української сторони, позиції США та тактики ударів по російській інфраструктурі, можна зробити висновок: стратегічну ініціативу справді зміщено на користь рОсії, але вона тендітна і залежить від логістики, людського чинника та зовнішньої підтримки Києва.

Ракетний прорив: реальність за пропагандою

рОсійські ЗМІ представляють модернізований «Кинжал 2.0» як гіперзвукову ракету з покращеною маневреністю, здатну ухилятися від радарів та систем перехоплення «Patriot», роблячи їх безсилими в умовах масованих ударів.

«Іскандер» згадується як система зі стелс-характеристиками та невловимістю для української ППО.

рОсійські та деякі західні публікації стверджують, що ці розробки дають росії домінування в повітрі та змінюють баланс сил, перехоплюючи ініціативу у війні.

Як зазначають експерти, модернізація «Кинджала» справді включає елементи маневрування на кінцевому етапі польоту, що підвищує його проникність. Проте їхня ефективність перебільшена: за звітами ISW від 6 жовтня, українські ППО з «Patriot» перехоплюють до 70% «Кинджалів» у комбінованих атаках з дронами «Герань».

"Іскандер-М" з КВО 5-7 метрів залишається грізним, але його запаси обмежені (близько 2000 одиниць на складах за даними Oryx), і масовані удари, як 2-3 жовтня, призводять до високих втрат без стратегічного прориву.

Тим часом, оцінки Пентагону вказують, що невразливість російських ракет перебільшена. Стверджується, що «Patriot» з оновленим програмним забезпеченням (версія 2025) справляється з 80% балістичних загроз.

Слід зазначити, що заяви російської сторони, як, втім, і української та її союзників слід оцінювати критично. Йде війна, у якій психологічна складова має важливе значення.

Реальність, швидше за все, лежить посередині: ці ракети справді посилюють тиск на ЗСУ, але не переламали хід війни — ініціатива росії тримається на артилерії та піхоті, а не на ракетах, що «не виявляються».

Ситуація на фронті: повільний поступ рОсії та потужний опір України

За останнім звітом Інституту вивчення війни (ISW) від 6 жовтня, російські війська просунулися на Куп'янському та Велико-Бурлуцькому напрямках, захопивши позиції на південний захід від Олександро-Кобіле в Донецькій області.

Інтенсивність боїв залишається високою: у вересні зафіксовано 5356 зіткнень із фокусом на Донецькому фронті (Авдіївка, Часів Яр). Українські сили провели успішну контратаку на Дніпропетровщині, «звільняючи землю крок за кроком», як зазначив Генштаб ЗСУ.

Українська сторона наголошує на стабілізації: спікер Південних сил оборони Владислав Волошин 6 жовтня повідомив про відбиття атак у Степового, із втратами росіян у 200–300 осіб за добу.

Західні експерти, включаючи CSIS, зазначають, що рОсія втратила 100–150 солдатів убитими та пораненими на км² захопленої території у 2025 році, із загальними втратами понад 600 тис. осіб.

За службовими даними з українського Міноборони (через конфіденційні брифінги), лінія фронту розтягнута на 1200 км, із пробілами в 10–15% секторів через ротації.

Росія утримує ініціативу у 60% напрямків (Донбас, Херсон), але без проривів — середня швидкість просування 50–100 м/добу.

Українська сторона фокусується на активній обороні: удари по логістиці рф (мости, склади) уповільнюють настання, але не зупиняють його повністю.

Позиція США: Ракети Tomahawk як потенційний каталізатор ескалації.

Адміністрація Трампа близька до рішення про постачання крилатих ракет Tomahawk Україні, але вимагає гарантій їх використання — Трамп 7 жовтня зазначив, що «майже ухвалив рішення», але хоче знати, як Київ планує застосовувати зброю з дальністю 2500 км.

За даними Reuters, масштабні постачання малоймовірні через дефіцит у ВМС США. Конфіденційні меморандуми Пентагону (від 5 жовтня) припускають, що 100–200 Tomahawk дозволять Україні завдати суттєвої шкоди росіянам у глибині території росії, включаючи командні пункти та аеродроми.

Якщо постачання відбудуться, це допоможе Україні переламати ситуацію в повітрі: комбінація з дронами та Storm Shadow посилить удари по тилах, що може серйозно уповільнити російський наступ. Однак без наземних резервів ефект буде тимчасовим.

Тактика ударів по нафтовій інфраструктурі: тиск на економіку, але не на фронт

Україна посилила атаки дронами на російські НПЗ: із серпня по жовтень 2025 року вражено 16 із 38 об'єктів, виведено з ладу 20–38% переробних потужностей (123 млн тонн/рік).

Це викликало дефіцит бензину в рф (зростання цін на 25%), змусивши експорт сирої нафти (+15% у вересні). Низка джерел стверджує, що рОсія змушена закупити бензин у Китаю.

За даними The Economist, 80% далекобійних ударів Києва припадають по нафтовій, націлившись на ахіллесову п'яту військової економіки росії.

Логістику палива порушено на 10–15% у південних угрупованнях російських військ, що уповільнює просування. Однак прямого перелому поки що немає — рОсія компенсує втрати імпортом з Ірану та Китаю.

Перспектива тактики є позитивною для України: подальші удари (прогноз 5–7 НПЗ у листопаді) посилять внутрішній тиск на Кремль, потенційно змусивши перерозподілити ППО з фронту. Але без ескалації (наприклад, використання Tomahawk) ефект обмежений економікою, а чи не лінією дотику.

Жива сила: криза України та вербування Росії

Найуразливіша точка Києва — дефіцит особового складу. За даними Meduza та Kyiv Independent, прогалини на фронті досягають 20–30% у піхотних бригадах, із втратами 12 тис. у «Дніпровській» групі без активних боїв.

Українські війська (за оцінками до 880 тис. на початок 2025 р.) ледве закривають 1200 км лінії з ротаціями раз на 3–4 місяці. Конфіденційні оцінки НАТО: ЗСУ потребують 200 тис. новобранців до зими, але мобілізація буксує через демографію, дезертирство та втому (середній вік бійців — 40 років).

рОсія вербує агресивно: регіони підвищують бонуси до 2-3 млн руб., А заклик 135 тис. до кінця 2025 - найбільший з 2014 року.

Загальні втрати росії - за різними оцінками близько 1 млн. вбитими та пораненими, але поповнення (контрактники + КНДР) дає перевагу в живій силі.

Крихка ініціатива росії та вікно для України

За оцінками спостерігачів короткостроково (жовтень-листопад 2025) рОсія збереже ініціативу на Донбасі, просунувшись до 100 км², але зима сповільнить наступ.

Удари по інфраструктурі України посилять тиск, але не зламають оборони.

Середньостроково (зима-весна 2026): Якщо Tomahawk надійдуть, Україна стабілізує фронт і перейде до контрнаступу в Херсоні (ймовірність 40%).

Атаки на нафту підірвуть логістику росії, викликавши дефіцит палива на 20%. Без поставок рОсія можливо захопить ще 1000 км² української території, але за таких втрат сили вичерпаються (прогноз втрат 150 тис. до березня 2026 р.).

Довгостроково: Війна на виснаження загрожує росії кризою, яка посилить нові санкції (нафта — 40% бюджету). Ескалація ризикує загострити внутрішні проблеми.

Україна може зламати ситуацію через асиметричну війну (дрони, удари в тил), якщо Захід прискорить допомогу.

Ця війна на виживання: рОсія тримає ініціативу, але Україна рве плани ударами в глибину. Розвиток подій залежить від двох складових – американської (західної) допомоги Києву та людських резервів та від того, наскільки стійкою виявиться рОсія у війні на виснаження.