Від демократії до технофеодалізму

Сьогодні тільки лінивий не говорить про катастрофу міжнародного порядку (з усіма його атрибутами – демократія, права людини, міжнародне право тощо).

Російсько-українська війна є ідеологічною, боротьба зла з добром. путін є адептом тоталітарної влади, влади якій надається право вирішувати та вмішуватися у вісі аспекти життя громадян, карати незгодних. Росіяни борються за ГУЛАГ а українці за волю. Ментралітет росіянина полягає в стояннях на колінах просячи царя, а для українця "Народ, що не стискає меч в своїх руках, носить ярмо на шиї"

Світ вступив у смугу невизначеності майбутнього.

Але сьогодні з'ясувалося, що демократія генеруючи прогрес, скочується в регрес, який породжує хаос, гальмує розвиток людства.

На зміну демократії проштовхують ідею неомонархізму – повернення до монархії нового типу, де роль еліти (аристократів, феодалів) відіграють корпорації та технологічні гіганти, а роль монарха виконуватиме посажений господарями «гендиректор».

За планом ідеологів нового феодалізму (який просувають під прапором технократії та технологічного прогресу), люди будуть поділені на тих, хто приносить користь (а це ті, хто виробляє нові технології) і для них будуть створені відповідні умови та можливості, і на тих, хто не приносить користь, а лише споживає. Вони будуть ізольовані.

Для них планується створити певну віртуальну реальність, своєрідний цифровий концтабір із системою соціальних балів та тотального контролю.

Злам старого порядку та насадження нового має відбутися у найближчі 5-7 років. Передбачається, що одним із основних інструментів встановлення нового світового порядку стане ШІ, який вже найближчими роками має досягти такого рівня розвитку, який зможе замінити людину практично у всіх сферах життєдіяльності.

Матеріал заснований на основі відкритих джерел, для ознайомлення із планами ідеологів технократичного неофеодалізму. За технократичним трендом, стоять цілком конкретні люди та плани.

Огляд:

Кертіс Ярвін, відомий як Менцій Молдбаг, - американський блогер та ідеолог неореакційного руху (NRx), або "Темного Просвітництва" (Dark Enlightenment).

Саме він просовує нової ідеологічної доктрини.

В оточенні Дональда Трампа основним адептом ідей Кертіса Ярвіна виступає віце-президент Джей Ді Венс, який має змінити Трампа на посаді президента США.

Схоже Трампу відведено роль тарана для зламу старого ліберально-демократичного порядку, як в США, так і на міжнародній арені та розчищення місця для майбутнього «монарха» (хоча таким Трамп явно бачить себе).

За хаосом має прийти новий порядок – технократичний неофеодалізм, монархія нового типу.

Критика демократії:

Ярвін вважає демократію неефективною та приреченою на провал. Він стверджує, що вона призводить до хаосу і нездатна забезпечити стабільний лад, оскільки реальна влада належить не народу, а елітам.

«Кафедрал» (The Cathedral):

Ярвін запроваджує концепцію «Кафедралу» — неформальної мережі університетів, ЗМІ та інших елітних інститутів, які, на його думку, формують громадську думку та просувають прогресистську ідеологію, пригнічуючи альтернативні погляди.

Техно-монархія чи неокамералізм:

Ярвін пропонує замінити демократію централізованою системою управління, схожою на корпоративну структуру, де країною керує «генеральний директор» або «монарх». Це, на його думку, забезпечить ефективність та порядок, мінімізуючи політичні конфлікти.

RAGE (Звільнення державних службовців):

Ярвін виступає за радикальну реформу держави, включаючи звільнення всіх державних службовців та заміну їх лоялістами, щоб усунути бюрократію та «перезавантажити» систему управління.

Авторитарний порядок:

Він вважає, що для досягнення стабільності потрібна сильна авторитарна влада, вільна від «диктаторської фобії». Ярвін посилається на історичні приклади та сучасні авторитарні моделі, такі як Сінгапур чи ОАЕ.

Червона пігулка (Red Pill):

Ярвін популяризує термін "червона пігулка" (запозичений з "Матриці"), що означає пробудження від ілюзій прогресистської ідеології та усвідомлення реальної природи влади.

Технологічний елітизм:

Ярвін симпатизує техно-олігархам (ідеологам нового технократичного світоустрою - Пітеру Тілю та Ілону Маску - які привели Трампа до влади), вважаючи, що еліти з Кремнієвої долини здатні ефективно управляти суспільством, якщо звільнити їх від демократичних обмежень.

«Антипрогресизм»:

Він відкидає цінності т.зв. «Освіти», такі як рівність та гуманізм, вважаючи їх причиною суспільного занепаду. Натомість Ярвін виступає за ієрархічну систему, де домінування та підпорядкування є природніми.

Зв'язок із Трампом:

Хоча Ярвін не є офіційним ідеологом Трампа, адептами його ідей виступають багато трампістів, особливо у прагненні до демонтажу бюрократії, посилення виконавчої влади та протистояння прогресистським інститутам.

Головний адепт ідей Ярвіна у Білому Домі – Джей Ді Венс, який відкрито посилався на Ярвіна, а такі постаті, як Ілон Маск, реалізують схожі ідеї (наприклад, через DOGE – Department of Government Efficiency).

Адепти ідей Ярвіна бачать у ньому візіонера, який критикує застарілу систему демократії.

Критики називають його «небезпечним антидемократом, який просуває авторитарний та елітарний порядок».

Подробиці:

Ідея технологічного елітизму Кертіса Ярвіна є однією з ключових складових його неореакційної (NRx) філософії.

Вона ґрунтується на переконанні, що сучасне суспільство має керуватися висококваліфікованими, технологічно підкованими елітами, здатними приймати ефективні рішення без обмежень демократичних механізмів.

Ярвін бачить у технологічних підприємців та інноваторів — таких як Пітер Тіль, Ілон Маск чи Марк Андріссен — потенційних лідерів, які можуть реформувати суспільство, замінивши застарілі бюрократичні структури.

Нижче докладно описані основні аспекти цієї ідеї, становище народних мас у такій системі та питання визначення еліти.

1. Суть технологічного елітизму

Ярвін вважає, що технологічні еліти, особливо з Кремнієвої долини, мають унікальну здатність до інновацій, стратегічного мислення та управління складними системами.

Вони, на його думку, довели свою компетентність через створення успішних компаній, таких як Tesla, SpaceX або Palantir, які за ефективністю перевершують традиційні державні інститути.

Основні тези

Корпоративна модель управління:

Ярвін пропонує перенести модель управління технологічними корпораціями на державний рівень. Він бачить державу як аналог стартапу, де «генеральний директор» (лідер чи монарх) та її команда приймають рішення без необхідності узгодження з масами чи бюрократами.

Меритократія через ринок:

Еліти, за Ярвіном, визначаються їх успіхом на конкурентному ринку технологій. Ті, хто створює проривні продукти та керує мільярдними компаніями, доводять свою здатність керувати суспільством.

Технології як інструмент порядку:

Ярвін вважає, що технології (наприклад, штучний інтелект, блокчейн або системи стеження) можуть забезпечити стабільність та ефективність управління, мінімізуючи корупцію та хаос, властиві демократичним системам.

Антидемократія:

За Ярвіном, технологічний елітизм відкидає ідею рівності та участі мас в управлінні, вважаючи, що народ не має достатньої компетенції для прийняття складних рішень.

Ярвін посилається на приклади авторитарних технологічних держав, таких як Китай, Сінгапур чи ОАЕ, де еліти використовують технології підтримки порядку та економічного зростання, мінімізуючи політичну свободу мас.

2. Положення народних мас

У системі технологічного елітизму Ярвіна народні маси займають підлегле становище, позбавлені політичної влади та активної участі в управлінні.

Основні аспекти їхнього статусу:

Пасивні бенефіціари

Ярвін вважає, що маси мають бути споживачами ефективного управління, а не його учасниками. Еліти забезпечують економічну стабільність, безпеку та доступ до благ (наприклад, технологій, інфраструктури), а маси в обмін приймають їхню владу без опору.

Ієрархічна структура

Ярвін виступає за ієрархічне суспільство, де маси перебувають знизу соціальної піраміди. Він вважає ієрархію природною та необхідною для порядку, посилаючись на історичні приклади, такі як феодалізм чи римська система патронату.

Обмежена свобода

Політичні свободи мас (наприклад, право голосу чи протесту) будуть різко обмежені чи повністю усунуті, оскільки Ярвін вважає їх джерелом нестабільності. Однак він допускає збереження особистих свобод (наприклад, споживчого вибору), якщо вони не загрожують системі.

Технологічний контроль

Маси будуть під наглядом технологічних систем, таких як соціальний кредит або цифрове спостереження, щоб запобігти бунтам або дисидентству. Ярвін бачить у цьому спосіб підтримання порядку, посилаючись на китайську модель.

Економічна залежність

Народ залежатиме від еліт у плані робочих місць, соціальних благ та доступу до технологій. Ярвін не обговорює соціальну рівність, але передбачає, що ефективне управління елітами забезпечить мінімальний рівень добробуту мас, щоб уникнути соціальних заворушень.

Ярвін підкреслює, що маси не здатні до самостійного управління через брак знань, дисципліни та стратегічного мислення. Він порівнює їх із «пасажирами літака», які не повинні втручатися в роботу пілота (еліти).

3. Хто визначає технологічну еліту?

Питання про те, хто визначатиме, хто входить до еліти, є одним із найскладніших в ідеології Ярвіна, оскільки він не пропонує чіткого механізму.

Основні засади:

Ринковий відбір

Ярвін вважає, що еліти вже «самовизначаються» через успіх на технологічному ринку. Люди, які створюють та керують великими компаніями, такими як Ілон Маск або Пітер Тіль, автоматично доводять свою компетентність. Їхнє багатство, вплив та інновації є «доказом» їх права на владу.

Природна ієрархія

Ярвін вірить у «природний порядок», де найталановитіші та найамбітніші піднімаються нагору. Він не уточнює, хто вирішуватиме, хто гідний, але припускає, що це відбудеться органічно через конкуренцію та результати.

Самопризначення еліт

У його системі еліти самі кооптують нових членів, подібно до того, як венчурні капіталісти обирають стартапи для інвестицій. Наприклад, існуюча еліта може призначати наступників чи союзників на ключові позиції.

Відсутність демократичного контролю

Ярвін категорично проти того, щоб маси чи виборні інституції визначали еліту. Він вважає, що демократичні механізми спотворюють меритократію, просуваючи популістів чи некомпетентних лідерів.

В ідеях Ярвіна не визначено ясних механізмів вирішення проблем потенційного зловживання владою елітами або перетворення їх у спадкову аристократію. Він припускає, що конкуренція всередині еліти та їхня зацікавленість у стабільності системи стримуватимуть корупцію.

4. Практичні приклади та вплив

Ярвін часто посилається на сучасних технологічних магнатів як на прототипи майбутньої еліти:

Ілон Маск: Його роль у SpaceX, Tesla та проекті DOGE (Department of Government Efficiency) в адміністрації Трампа сприймається як приклад того, як техно-еліта може реформувати державу.

Пітер Тіль: Венчурний капіталіст та співзасновник Palantir, який підтримує NRx-ідеї, розглядається як ідеологічний союзник Ярвіна.

Сінгапур, Китай та ОАЕ: Ярвін позитивно оцінює їхні технократичні моделі, де еліти використовують технології управління суспільством, мінімізуючи політичну активність мас.

В адміністрації Трампа ідеї Ярвіна вже знаходять часткове втілення в ініціативах, таких як DOGE, де Маск та Вівек Рамасвами прагнуть скоротити бюрократію та впровадити корпоративні методи у державне управління.

5. Положення мас: критика та ризики

Критики ідей Ярвіна вказують на небезпеку тиранії, придушення та повної залежності мас у «новому світі», який він просуває.

Маси стають повністю залежними від еліт, без можливості впливати на політику чи захищати свої права.

На думку критиків, технологічний елітизм посилює соціальне розшарування, де маси залишаються на периферії економічних та політичних процесів, а також створює загрозу системного краху у разі некомпетентності еліт.

Короткий висновок:

Технологічний елітизм Ярвіна припускає, що суспільство має керуватися «технологічними геніями», які довели свою компетентність через успіх ринку.

Еліти, подібно до CEO корпорацій, прийматимуть рішення за маси, забезпечуючи порядок і прогрес, але позбавляючи народ політичної влади.

Маси у цій системі — пасивні споживачі, які перебувають під суворим контролем у цифрових концтаборах та позбавлені права голосу.

Еліта визначається через самовідбір над ринком і внутрішню кооптацію, без участі мас чи демократичних інститутів.

На закінчення відзначимо, що ми не бачимо в ідеях Ярвіна чогось несподіваного. По суті, цей ідеолог неофеодалізму пропонує вивести з-за лаштунків реальних володарів влади та висунути їх на передній план.

Він пропонує позбутися застарілої демократії скасувати загальні вибори, права людини, міжнародне право, свобода слова та ін.

Нова технологічна еліта, чиї інтереси висловлює Ярвін, вважає шкідливим небажання старої європейської еліти змінюватись у відповідність до нової реальності, породженої технологічною революцією. Звідси неминучий конфлікт, який ми сьогодні спостерігаємо.

P/S/

Ідеї Ярвіна є явно утопічні і не здатні жити, точно так як і комунізм, але за ради такої утопії буде пролито дуже бащато крові. Комуністи вбивали за для щасливого майбутнього тім хто залишиться після репресій, так само і ідеї Ярвіна мають такий самій норатив, відрізняються тим, що в його руках буде можливість цифрового контролю, якого не було у комуністів.

Ярким джеркалом художнього пророчого фільму Георгія Данелія "Кін-дза-дза!", який побачив світ ще в 1986 році.