ДМИТРО СОЛОВЕЙ

Цього дня на Полтавщині народився один з перших українських дослідників Голодомору 1932-1933 рр. ДМИТРО СОЛОВЕЙ (23 жовтня (4 листопада) 1888, м.Срібне, Прилуцький повіт, Полтавська губернія - 9 червня 1966, м.Сент-Пол, Міннесота, США) -- історик, статистик, економіст, дійсний член Української вільної академії наук у США.

Как Московия украла историю Киевской Руси-Украины. ДОКЛАД доктора исторических наук

Відомий американський дослідник Голодомору Джеймс Мейс, оцінюючи внесок Дмитра Солов'я, написав: «Якщо є історик, який заслуговує на пам’ятник (а історики зазвичай віддають перевагу книзі, а не мармуру), то це Дмитро Соловей». І, вочевидь, це є чи не найвища оцінка його колосальної роботи.

Невідомі фото Голодомору інженера Вінербергера

Від початку життєвий шлях Дмитра Солов'я був досить цікавим. Так, в десятирічному віці він опинився на Далекому Сході, де працював його брат Іван. А з початком російсько-японської війни - в Сумах, де продовжив навчання у гімназії і став учасником українського гуртка. Відтоді він постійно брав участь в українському русі, цікавився історією України.

Голодомор как массовое убийство по этническому признаку

У 1909 р. Дмитро Соловей вступив вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Невдовзі став членом Харківської Української студентської громади. Активна громадська діяльність нашого героя завершилася арештом у 1914 році за участь в організації демонстрацій, присвячених столітньому ювілею Тараса Шевченка. Дмитра Солов’я було вислано до Полтави. Та тут він теж брав активну участь в українському громадсько-політичному житті, зокрема став співзасновником української молодіжної соціалістичної організації - Юнацької спілки, що мала досить велику мережу гуртків. Навесні 1917 року, відбуваючи військову службу в Азові, заснував українську солдатську громаду місцевого гарнізону. Зі встановленям радянської влади у 1920 році Дмитро Соловей став одним з арештованих у Полтаві інтелігентів, і був засуджений до страти. Однак завдяки заступництву високопосадовців його звільнили. Відтоді він зосереджується на ститистиці, що стає одним з основних напрямків його наукової та практичної діяльності. Так, в 1922-1925 рр. він працював у полтавській кооперації та губерніяльному статистичному бюро, з 1925 р. - у Харкові керував одним із відділів у Центральному статистичному управлінні України. У 1926-1934 рр. навчався в аспірантурі, захистив дисертацію "Динамічні показники внутрішньої торгівлі на Лівобережній Україні наприкінці ХVIII ст.". Згодом став науковим співробітником науково-дослідницької кафедри (пізніше - Науково-дослідницького інституту) історії української культури ім. академіка Д. Багалія. Встиг попрацювати і як вчитель української мови.

А в 1944 р. у вирі Другої світової війни разом з родиною опинився на еміграції. Спершу - у Німеччині, у британській зоні окупації, а звідти переїхав до США. П'ять років його перебування у ганноверському таборі були позначені заснуванням одного з перших повоєнних українських видавництв "Шляхи на Україну", початком роботи над кількома працями, які науковець завершив у м. Сейнт Пол у США, де він прожив до кінця життя. Соловей Дмитро Федорович - автор 400 праць з українознавства, наукових праць, спогадів, творів для дітей. Частина його спадщини лишається неопублікованою. Серед опублікованих творів найважливішими є «Голгота України» (1953), «Україна в системі совітського колоніялізму» (1959), «Українська наука в колоніальних путах» (1963), "Розгром Полтави. Спогади з часів визвольних змагань українського народу. 1914–1921", "Втрата орієнтиру: українська інтелігенція у визвольних змаганнях".

В 2005 році завдяки зусиллям українських істориків Юрія Шаповала та Олександра Юренка, біографа Дмитра Солов'я, побачила світ книга "Сказати правду: Три праці про Голодомор 1932—1933 років" (К.-Полтава, 2005), до якої увійшло три праці Дмитра Солов’я, присвячені Голодомору в Україні: «Стежками на Голготу», «Українське село в роках 1931-1933», «Голод у системі колоніяльного панування ЦК КПСС в Україні (до 40-літнього ювілею КП(б)У і 25-ї річниці голоду 1932-1933 рр. в Україні".

Diaspora.ua