Сланцеві угоди: чому "Свобода" б'є на сполох

Останнім часом шпальти деяких видань зарясніли враз низкою статей, що малюють, якщо відкинути пуди словесної полови, такий собі лубочний "сюжет". На передньому плані, у сяєві слави – билинний богатир наш Межигірський – Віктор Федорович – грудьми боронить неньку Україну. Не їсть, не спить, на золотому унітазі не сидить – усе думає й дбає за Незалежність. 

А особливо – енергетичну. І в цій нерівній боротьбі проти газової орди московської він кличе на підмогу лицарські сили заморські – транснаціональні компанії "Шел" і "Шеврон" – у найскрутнішу мить вчасно укладає з ними так звані "сланцеві угоди". Вітчизну, здавалось би, врятовано. Руїну подолано, покращення – неминуче. Аж тут ця бунтівна голота – "Свобода". Б'є, бач, у спину нашому гетьману, пхає палки в колеса прогресу та ллє, значить, воду на млин ворога – "Газпрому", Кремля та особисто Путіна...

Саме так, придворні борзописці доплелися до того, що відкрито звинувачують українських націоналістів у... змові з московським володарем. А отже – у зраді України! Не більше й не менше. Бо "Свобода", бач, сміє щось там перечити планам мудрого керманича Януковича (знаного "патріота" й "державника", еге ж?). Бо піддає сумніву добродійність мотивів його чергових доленосних угод. Не дає йому, одним словом, Україну рятувати. Важко, звісно, уявити більшу маячню, але іще Геббельс казав: що безглуздіша брехня, то швидше в неї повірять.

Що ж насправді ховається за завісою сланцевих угод, які так обстоює володар Межигір'я? До чиїх кишень посиплються прибутки – солодкі "сланцеві мільярди"? Чи враховують сланцеві угоди інтереси тих простих українців, на чиїх городах та пасовищах виростуть сланцеві копальні? І чи справді чергові угоди Януковича цього разу будуть такими корисними Україні? Спробуємо пошукати відповіді.

Словосполучення "сланцевий газ" увійшло в життя українців на початку 2011-го року, коли уряд України підписав з урядом США Меморандум про розробку сланцевих покладів на території України. Мотивація – на перший погляд вельми приваблива. Сланцеві угоди, мовляв, мають допомогти Україні диверсифікувати джерела постачання газу, подолати залежність від "Газпрому", зменшити ціни на газ в Україні.

Навесні 2011-го Кабмін звертається до Львівської облради з проханням погодити розробку та видобування сланцевого газу на своїй території. Коли ж комісія з питань екології обласної ради, яку тоді очолювала теперішній народний депутат свободівка Ірина СЕХ, цікавиться, що це таке і які можуть бути екологічні ризики, – депутати приголомшені. Видобуток газу ведеться небезпечним методом гідророзриву, який передбачає, зокрема, буріння багатокілометрових горизонтальних свердловин, застосування хімічних розчинів тощо. Вантажівки, які перевозять необхідні для видобутку тонни води, – руйнують дороги. Зважаючи на численні екологічні та соціальні небезпеки, Львівська обласна рада упродовж усього 2011 року не погоджується на видобуток на території Львівщини. До речі, Олеське сланцеве родовище, де планується добування, займає землі не тільки Львівщини. Воно простягається густонаселеними просторами усіх трьох галицьких областей. Депутати Львівської облради (та інших місцевих рад), як представники своїх виборців, закономірно вимагають оприлюднення усіх деталей проектів сланцевих угод та прозорого громадського обговорення. Натомість, у листопаді 2011 року Верховна Рада "легким помахом руки" Чечетова змінює законодавство і – усуває місцеві громади від погодження ділянок на розробку надр. Можновладці можуть самовільно вирішувати долю територій.

Тепер у найвищих владних кабінетах розпочинається справжня сланцева лихоманка. У квітні 2012 року оголошено і хутко завершено тендери на розвідку українських сланцевих родовищ. Аби не мати зайвого клопоту з невгамовними екологами, в серпні 2012 року міністр екології та природних ресурсів ліквідовує Громадську раду всеукраїнських природоохоронних організацій, яка висловлює негативне ставлення до видобування сланцевого газу, натомість створює "кишенькову" Громадську раду, яка слухняно "одобрює" "сланцеві амбіції" влади. Підконтрольні владі Донецька та Харківська обласні ради, попри спротив місцевих громад, націоналістів зокрема, 16 та 17 січня відповідно погоджують сланцевий видобуток та території своїх областей – навіть не бачачи сланцевих угод в очі. Через тиждень, 24 січня цього року, за участі Янукович в Давосі підписано угоди між потужними транснаціональними компаніями "Шел" та "Шеврон" та українською компанією "Надра Юзівська" про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській ділянці в Харківській і Донецькій областях.

Величезні території української землі віддають під сланцеві розробки – без громадських слухань, не питаючи дозволу громади. Чому? Як то кажуть – шукайте інтерес.

У своїй "геополітичній" діяльності, дбаючи про вигоди для себе коханого, Янукович, як показує досвід, ніколи не переймався стратегічними інтересами України. Лише заради зустрічі з новобраним президентом Обамою навесні 2010 року наш новоспечений гарант відразу здав Сполученим Штатам стратегічну сировину – український високозбагачений уран. Заради тимчасової знижки на російський газ для підприємств олігархів – підписав Харківські угоди – фактично здав Севастополь і оселив російський флот на українській землі іще на чверть століття. Ось і сьогодні, пускаючи потужні світові транснаціональні компанії шукати та видобувати на наших українських землях сланцевий газ, Янукович навряд чи про державу дбає. Зате точно вбиває і кладе собі до кошика відразу двох зайців. Перший. Цими угодами Янукович, чия репутація в світі вже добряче "підмочена" політичними репресіями, будівництвом поліцейської держави, фальсифікаціями виборів, розгулом корупції тощо – тепер купує собі фактично індульгенцію Заходу. Чи, навіть, – ліцензію на панування. Адже країни, які посилають до нас потужні компанії розробляти сланці, уже навряд чи зроблять диктатора-Януковича персоною нон-ґрата, навряд чи арештують закордонні рахунки (як деяким африканським диктаторам), навряд чи вдадуться до якихось серйозних санкцій щодо правлячого в Україні режиму. Ба навіть більше, таким чином вони легітимізують цей режим в очах виборців, як той, що толерують у цивілізованому світі і, навіть, "прогресивний". Очевидно, на всі гріхи режиму Януковича дивитимуться, відтак, крізь пальці. Таке вже бувало. Варто пригадати уроки минулого століття, роки Голодомору. Коли Захід знав та мовчав про те, що відбувається в Україні – бо приймав від Сталіна ешелони награбованого хліба...

Але є другий "заєць". Це – лоскітний запах сланцевих мільярдів. Його величність фінансовий інтерес. Річ у тім, що в давоських угодах між компаніями "Шел" і "Надра Юзівська" – з якогось дива вигулькує нікому невідома і фактично "засекречена" приватна фірма "СПК-Геосервіс". Звідки, запитаєте, вона там береться? А ось звідки. Компанія "Надра Юзівська" – як матрьошка – розкладається на дві інші компанії. Точніше, вона утворена державною компанією НАК "Надра України" (90%) та цією нікому невідомою приватною фірмочкою "СПК-Геосервіс" (10%).

З проекту угоди можна простежити, що спершу частина коштів за відшкодування затрат, а потім і частина прибутку припадатимуть і цій приватній фірмочці, яка, ані копійки не вклавши в розробку, дивовижним чином щасливо "затесалася" у надпотужну міжнародну економічну угоду. Причому передбачено, що частка цієї "везучої" приватної компанії у "Надра Юзівській" може зрости, і що державна компанія НАК "Надра України" й узагалі може зректися своєї частки. Себто прибуток в майбутньому може розподілятися між "Шел" та цією приватною фірмочкою. До слова, та ж сама приватна фірма має мати прибуток і від видобутку сланцевого газу на Олеській площі.

Найцікавіше запитання – хто ж за нею стоїть? 30 січня цього року міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький навідріз відмовився назвати власників компанії "СПК-Геосервіс", обмежившись лише заявою що вона, бач, "належить геологам". Тут не зайве буде нагадати, що той самий молодий та спритний Ставицький, котрий за Януковича зробив карколомну кар'єру і котрий зараз є головним ідеологом сланцевих угод, допомагав Януковичу відчужувати в держави "Межигір'я", оскільки очолював тоді державну компанію "Надра України". Ставицький – яскравий представник "Сім'ї" Януковича.

Як повідомляє "ЕП", офіційно загадкову компанію "СПК-Геосервіс" у 2008 році заснували троє людей – Сергій Стовба, Ігор Пападюк і Оксана Хрящевська. Раніше ці люди працювали в науково-дослідному інституті "Науканафтогаз" НАК "Нафтогаз України". Оксана Хрящевська 1998 року закінчила геологічний факультет Московського держуніверситету, який свого часу закінчив і… прем'єр Микола Азаров. За деякими даними, ці люди близькі до міністра екології Едуарда Ставицького та "Сім'ї". Бо інакше чому найбільші компанії світу – "Шел" та "Шеврон" – погодились віддавати частину прибутку фірмі, створеній невідомо-ким і невідомо для чого. Однозначно, що без найвищого державного "сімейного" благословення тут не обійшлося. Фактично є підстави стверджувати, що готується ґрунт для того, аби сланцевий видобуток в Україні став приватною справою. І найвірогідніше, це буде чергова приватна справа і черговий приватний прибуток "Сім'ї" Януковича.

На користь такого припущення свідчить і той факт, що згідно зі сланцевими угодами, компаніям "Шел" та "Надра Юзівська" надали нечувані податкові пільги. Ці компанії платитимуть фактично лише три із восьми загальнообов'язкових платежів. Не платитимуть ні екологічного податку, ані збору на спеціальне водокористування, не вноситимуть плати за землю, не вноситимуть митного збору, рентної плати за видобуток газу, збору на обов'язкове пенсійне страхування. Сплачуватимуть лишень податок на прибуток, ПДВ та гроші за користування надрами. Якщо держава несвоєчасно відшкодовуватиме ПДВ, платитиме пеню – 120% ставки НБУ за кожен день прострочення… Перевіряти діяльність "Шел" та "Надра Юзівська" можна буде не частіше ніж один раз на три роки!

Як бачимо, вигоди для Януковича – безсумнівні. Це серйозне підсилення як політичної, так і фінансової могутності його клану. А отже – зростання шансів на подальше панування. Відкритий шлях на другий президентський термін. Тож, варто запитати в усіх полум'яних адвокатів сланцевих угод: чи дійсно це є стратегічний інтерес України?

А де ж тут інтерес громади? Що дістануть люди, під чиїми вікнами порядкуватимуть добувачі сланців? Одразу підкреслимо: про жодний прибуток для громади, ані про відшкодування за поруйновану природу та дороги, ані навіть про вплив на процес видобутку у сланцевих угодах – анічичирк. До речі, якщо видобуток сланцевого газу такий вже екологічно безпечний, як твердять деякі "незалежні" експерти, то чому в ці угоди не заклали компенсацію за імовірну шкоду довкіллю? Скажімо, у десятикратному розмірі. Чого боятися, якщо жодних ризиків, начебто, нема? Угоди узагалі виписані таким чином, що в інвесторів – необмежені права. А місцева громада – безправна.

По-перше. Сланцеву угоду укладають на 50 років. А опісля за одностороннім побажанням (!!!) компанії "Шел" – цей договір може бути продовжений ще на 50 років. Себто українські землі продають іноземним інвесторам під сланцеві копальні навіки. По-друге. Упродовж періоду початкового геологічного вивчення (це від року до п'яти) – "Шел" в будь-який момент може зупинити угоду. Якщо, до прикладу, вирішить, що продовження розробки економічно невигідне. При цьому компанія не мусить відшкодовувати людям збитки ані прибирати пориту свердловинами територію.

Третє. Усе, що інвестор відшукає у відданій йому в розпорядження землі – наприклад будь-які інші корисні копалини – вважатиметься комерційними відкриттями і належатиме винятково йому. Інформацію про це можна буде вивозити за кордон, ні перед ким не звітуючись і не сплачуючи коштів.

Четверте. З угоди можна зрозуміти, що "Шел" має право передавати своє право на видобуток іншій фірмі. Чи не станеться так, що "Шел" допустить до українських сланців, наприклад, "Газпром"? В травні минулого року була інформація, що Янукович в обмін на сьогоденну знижку від "Газпрому" вже пропонував пустити видобувати сланцевий газ в Україні російські компанії, які мають до того великий інтерес.

І таких вражаючих пунктів можна нарахувати безліч. Тому "Свобода" й не каже видобутку сланцевого газу беззастережного "так". Ірина СЕХ внесла на розгляд Верховної Ради проект постанови про парламентські слухання на тему: "Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні", Народний депутат націоналіст Ігор ШВАЙКА подав позов до Харківської обласної ради щодо скасування рішення про видобування сланцевого газу в краї…

Олег Тягнибок: "Наша політична сила не говорить категоричного "ні" сланцевим угодам. Говоримо "так, але..." Спершу маємо отримати відповіді на три принципові запитання. Перше. Якою буде участь місцевої громади. Робочі місця отримають місцеві селяни, а чи працюватимуть приїжджі. Чи матимуть право органи місцевого самоврядування зупинити процес у разі екологічної катастрофи? Друге. Хто матиме зиск зі сланцевих угод: місцева громада (через, наприклад, соціальні гарантії, компенсаційні виплати, вливання до місцевих бюджетів тощо). А чи прибуток "осідатиме" у кишенях представників донецького клану, котрі пустили їх на землю селян. Тобто чи не станеться так, що вельможам дістануться "сланцеві мільярди", а людям – випалена земля. І нарешті третє. Що буде з екологією? Чи не доведеться нашим дітям втікати з поритих сланцевими свердловинами і залитих хімічними розчинами земель? Лише коли отримаємо вичерпні відповіді, – ми, ймовірно, зможемо сказати "так" сланцевим угодам.

Газета ВО "Свобода"