Інфо Online - Галерея

Рашизм

Общие боевые потери рашистов с 24.02.2022 по 21.12.2024
ориентировочно составили:

Погибшие рашисты Груз 200	- 772 280 чел.
Генералов РФ уничтожено	- 25 чел.	37/19-21186
Танков	- 9594 ед.	Потери русских на фронте за 2024 год:
Бронемашины	- 19 841 ед.	01-31.01.24г. 25 100 потери рашистов
Артиллерийских систем	- 21 252 ед.	01-29.02.24г. 28 530 потери рашистов
РСЗО	- 1256 ед.	01-31.03.24г. 28 410 потери рашистов
Средства ПВО	- 1027 ед.	01-30.04.24г. 26 550 потери рашистов
Самолеты	- 369 ед.	01-31.05.24г. 38 930 потери рашистов
Вертолеты	- 329 ед.	01-30.06.24г. 35 050 потери рашистов
БПЛА оперативно-тактические	- 20 685 ед.	01-31.07.24г. 35 420 потери рашистов
Крылатые ракеты	- 2947 ед.	01-31.08.24г. 36 830 потери рашистов
Корабли/катера	- 28 ед.	01-30.09.24г. 38 110 потери рашистов
Підводні човни	- 1 ед.	01-31.10.24г. 41 890 потери рашистов
Автомобильной техники	- 31 891 ед.	01-30.11.24г. 46 640 потери рашистов
Спецтехника	- 3662 ед.	01-21.12.24г. 31 880 потери рашистов

[<<<] Галерея / Україна / Армія

Азов (21)

<<<

..7

>>>

Зустріч Президента НАМН України та Героя України, полковника медичної служби ЗСУ Віктора Івчука
В Президії Національної академії медичних наук України відбулась зустріч Президента НАМН України академіка НАН та НАМН України Віталія Цимбалюка та  легендарного вінничанина, Героя України, полковника медичної служби ЗСУ Віктора Івчука, який керував військовим шпиталем у Маріуполі. У зустрічі прийняв участь громадський діяч з Вінниці Юрій Козак.
Співрозмовники обговорили  актуальні питання надання медичної допомоги нашим захисникам. Наприкінці, за плідну, високоефективну співпрацю з державними установами НАМН України, гості були нагороджені Почесними грамотами Національної академії медичних наук України.

(580x455, 52.30 Кб)
Комментариев: 0

(600x450, 54.43 Кб)
Комментариев: 0

13 чесних фактів про війну в Україні
Промова Надзвичайного і повноваженого посла України у Великій Британії і Північній Ірландії, Головнокомандувача України (2021–2024) Валерія Залужного у Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House)
Доброго усім дня. Я радий усіх вітати і насамперед дякую за запрошення у таке чудове місце. Це велика честь для мене знаходитися не тільки тут, а посеред вас, дуже розумних і відомих людей. 
Перш як перейти до свого виступу. Вже традиційно, користуючись нагодою, кожну зустріч із своїми друзями і партнерами я розпочинаю і закінчую словами вдячності за підтримку. Я дякую за те, що ми вистояли, дякую за те, що ми продовжуємо боротися, і сподіваюся, що не зважаючи на слабкість політиків, продовжимо боротьбу і здобудемо Перемогу, не лише України, а й для усього цивілізованого світу, над чумою, яка прийшла у цей світ в 21 столітті.
Отже, Шановні присутні, прошу вибачення, але знаходячись у цих стінах, я хотів би, щоб наша розмова була чесною. Лише чесність приведе нас до правильного розуміння тих процесів, що відбуваються. Тоді, я сформую декілька фактів дійсності, які можуть претендувати на емпіричні судження. Але чи є вони науковими, звісно, вирішувати вам. 

Отже, перший факт дійсності, думаю ви зі мною погодитеся, це існування визначення "колективний Захід". Він дійсно існує, і ми вважаємо це групою розвинутих західних країн, з високо розвинутими економіками і демократіями та власною системою безпеки. Такими як НАТО.
У світі існує низка авторитарних країн, з високою концентрацією влади в одних руках. Ці країни позбавлені демократії. Їхні економіки базуються на запасах корисних копалин, або на плановому регулюванню, і призначені для обслуговування інтересів правлячого лідера або парії чи руху. 
У світі є країни, яким внаслідок історичних подій та прагнення власного народу вдалося вийти зі складу авторитарних імперій та режимів. Деякі з них приєдналися до колективного Заходу. Деякі, в основному через супротив авторитарних імперій, продовжують свою боротьбу за приєднання до цивілізованого світу, при цьому зберігають небезпеку втрати власної незалежності. Деякі, такі як Грузія, Білорусь вже втратили формальну незалежність. Така країна як Україна, внаслідок шаленого опору росії та власної нерішучості, опинилася у війні за власну незалежність від авторитарної імперії.
Дуже важливе ствердження для розуміння війни в Україні. На відміну від Білорусі та Грузії, що втратили свою незалежність майже безкровно, Україна вже 10 років зі зброєю в руках бореться саме за свою незалежність. Повномасштабна війна вже триває майже три роки. Більше 30 тисяч людей вже загинуло. Сотні тисяч отримали поранення, але ми продовжуємо боротися. Цей факт, мабуть є головним доказом того, що ми, українці, прагнемо жити у цивілізованому західному світі. І попри усі негаразди, ми маємо право на своє власне майбутнє. Наш ворог, зневажаючи наше власне бажання, заперечує нашу історію та культуру, намагається саме знищити нас як націю. Підтвердженням цього є не лише події з історії минулого століття. Такі як голодомор, наприклад, зовсім нещодавні події у Бучі та Гостомелі, події на окупованих територіях. Саме цей факт унеможливлює будь-яке мирне співіснування у майбутньому і відповідно не може розглядати будь-які варіанти зупинення війни на основі будь-яких намірів про взаємну безпеку. 
Причиною того, що відбувається сьогодні в Україні, є закономірні наслідки небажання саме колективного Заходу впливати на глобальну систему безпеки. Саме користуючись слабкістю Заходу і безпосередньо США, росія у 2008 році розпочала розширення "простору безпеки". Вже згодом у 2014 році, під мовчання все того ж колективного Заходу росія розпочала війну проти України, яка врешті стала самою кривавою війною 21 століття в центрі Європи.
Вже сьогодні, щоб Захід продовжував боятися далі, путін говорить то про червоні лінії, то про ядерну зброю, а західні політики все частіше, знаходячись у заручниках своїх виборців, читають молитву про необхідність уникнення ескалації. Це знову, лише факт дійсності. Але, чи обмежиться ця війна саме апетитами путіна, тільки Україною, на це вже повинні дати відповідь якраз західні політики. Своїм виборцям. 
Колективний Захід не вірив в Україну. Тому західна преса, боячись путіна, давала Україні спочатку три години, потім три доби. Потім, прийшовши на допомогу Україні, Захід, боячись чи то ядерної війни, чи то ескалації не забезпечив Україну необхідною кількістю зброї, тому ми не змогли досягти у 23-му році якихось значущих успіхів у розгромі росії і увійшли у стан затяжної війни, вихід із якою вже сьогодні здається неможливим. Я не буду зупинятися на цьому. Сподіваюся, що ви могли ознайомитися із моїми статтями. До речі, я писав їх саме для вас. Бо саме тоді ми втратили можливість самотужки підійти до завершення війни. І ось чому.
Цей факт дійсності вже стосується усіх нас, хто знаходиться у цьому залі. Це вже стосується кожного з вас. Скажіть, будь ласка, чи є сьогодні секретом, що навколо росії об’єдналися Китай, Північна Корея та Іран? Чи хтось вважає, що вони об’єдналися проти України? Якщо так, то хай я буду першим, хто сумнівається. Більшість у цих країнах навіть не знає, де знаходиться Україна. А якщо уважно подивитися на таку організацію як БРІКС, а особливо на її перспективи? Він буде розширюватися. А що ж колективний Захід? Він все ще боїться ескалації ?
Важливий факт дійсності. Війна. Хочете ви цього чи ні. Хочуть цього ваші виробники зброї з контрактами на руках, чи ні, війна, на жаль, змінилася. Війни зразка 1953 року вже не буде. Вона закінчилася влітку 23-го року в Україні. У той момент, коли на поле бою прийшли роботи, а західна преса і натівські генерали сміялися з мене. Вже в 2024 році в бій прийшли технології. Їх привів штучний інтелект. З мене вже ніхто не сміється. Навіть тут у Британії вже переглядають стратегію національної безпеки. НАТО мовчить. А що тоді з глобальною безпекою? Чи вона досі тримається на винищувачах, авіаносцях і наддорогих ракетах? Я вас трохи засмучу. Ні. На жаль. Але не зупиняюся на цьому. Сподіваюся, ви читали, що я публікував для вас.
Ми, українці, що воюємо за власну свободу вже 10 років, бачимо перемогу дуже просто. Нам необхідно отримати три базові відчуття.
Відчуття власної безпеки. Ми маємо бути впевнені, що хоча б 100 років на Україну ніхто не нападе. Ми хочемо мати гарантію власної безпеки для себе і своїх дітей. Це можна зробити найшвидше найпростіше. Україні потрібно вступити в НАТО. Або зробити з України НАТО. Як наприклад Ізраїль. Так, сьогодні альтернативи НАТО немає. Спірне питання щодо військових спроможностей НАТО. Але альтернативи сьогодні немає. 
Ми маємо отримати відчуття необмежених можливостей розвитку. Будь-хто в Україні має мати необмежені можливості. А це – відновлення післявоєнної України. Це те, про що зараз багато розмов на Заході. Але чи можливе відновлення без безпеки? Чи згоден інвестор вкладати кошти в країну, де завтра може бути знову війна? І тут я вас засмучу. Ні. Ніяких довгих перспектив без безпеки не існує апріорі.
Кожний українець має відчувати, що він знаходиться у власній домівці. Що він вдома. Де він народився і виріс, де поховані його батьки і де живуть його діти. У мирі і спокої.

Я прийшов сюди не критикувати Захід чи НАТО. Я абсолютно розумію, що Україні, навіть за Будапештським меморандумом, ніхто нічого не винен. Україна  щодня б’ється за виживання. Я всього лиш хочу, щоб пан Джорджа Сантаяна був не правий. Або ми, людство, у чиїх руках доля 21 століття, були розумними і пам’ятали своє минуле, щоб не пережити його в майбутньому.
Валерій Залужний, Надзвичайний і повноважений посол України у Великій Британії і Північній Ірландії

(550x787, 51.61 Кб)
Комментариев: 0

Повітряне командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України
Захищаючи нашу країну, загинув льотчик Повітряних Сил Збройних Сил України Олексій Месь.
Він героїчно провів свій останній бій в небі. Двадцять шостого серпня Олексій під час відбиття російського масованого комбінованого ракетно-авіаційного удару знищив три крилаті ракети та один ударний БпЛА.
Олексій врятував українців від смертоносних російських ракет. На жаль, ціною власного життя.
Олексій Месь був сильним і відданим воїном, висококласним льотчиком, лідером на землі і в небі, добрим другом, люблячим сином, батьком, чоловіком, патріотом своєї країни.
Двадцять дев’ятого серпня попрощатися з ним прийшли його побратими-льотчики, командири і підлеглі, друзі і колеги, сотні простих українців.
Шану з неба полеглому пілоту віддала пара винищувачів МіГ-29. Політ над процесією виконали бойові друзі Олексія. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України підполковнику Олексію Месю присвоєно військове звання полковник посмертно.
Ми втратили надійного друга і сильного воїна. Але НЕ втратили сили, волі і прагнення боротися, воювати і перемагати. В нашій справедливій справі ми помстимося ворогу за все і за всіх.
Слава Україні! Героям Слава!

(580x497, 63.88 Кб)
Комментариев: 0

Розвідник Роман Червінський: І "Канатове", і "вагнерівці" – успішні операції. Я б від них ніколи не відмовився
"Заходьте у гості! Я тепер завжди вдома", – усміхається Роман Червінський, показуючи електронний браслет на своїй нозі.
Провівши півтора року в СІЗО в рамках кримінальної справи про осбтріл аеродрому "Канатове", розвідник нарешті опинився вдома. Щоправда, під цілодобовим домашнім арештом через іншу справу – про можливий хабар. Наразі він може залишати межі своєї квартири лише в разі повітряної тривоги чи для відвідування лікарні.
Ім'я та обличчя Червінського стало відоме широкому загалу в грудні 2021 року, коли він вирішив вийти в публічну площину через зрив масштабної операції із затримання групи бойовиків ПВК "Вагнер".
Червінський був одним із тих, хто її готував. За його словами, після того, як силовики доповіли про свої плани Офісу президента, спецоперація провалилася. В цьому розвідник побачив особисту відповідальність голови ОП Андрія Єрмака та президента Володимира Зеленського й назвав їхні дії держзрадою.
Вдруге прізвище Червінського з'явилося в усіх новинах у 2023 році, коли йому оголосили підозру в перевищенні службових повноважень під час проведення спецоперації на аеродромі "Канатове". Туди російський пілот-утікач мав перегнати Україні військовий літак РФ.

За версією слідства, саме дії розвідника спровокували те, що натомість на аеродром прилетіли ворожі ракети, поранивши захисників, вбивши командира військової частини та зруйнувавши злітну смугу й техніку. Сам Червінський ці закиди заперечує.
Як планувалась операція на "Канатовому"? На якому етапі до неї долучився Червінський та з чиєї санкції діяв? Чому в діях слідства та суду розвідник бачить ознаки політичного переслідування, а саму операцію не вважає провальною?
Про це "Українська правда" поговорила з Романом Червінським.
Нижче – скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться на YouTube УП.
"Домашній арешт для мене як курорт сьогодні"
– Після року, проведеного вСІЗО, ви нарешті опинилися вдома. Які ваші відчуття?
– Однозначно позитивні, бо поруч дружина і діти. Діти перші три дні взагалі не виходили нікуди.
Контакт із дружиною теж вже особистий. Ти можеш її обійняти. Майже півтора року СБУ слідкувало за нею: записувало, як вона дітей у школу водила, до лікаря, на гуртки якісь. Дружина це знала і їй було важко.
Мені ж у СІЗО було важко через усвідомлення, що тебе можуть ось так, ні за що, тримати півтора року. Хоча все зрозуміло на судах, є публічна підтримка, але система не працює, немає верховенства права.
Тому для мене домашній арешт як курорт сьогодні: я психологічно відпочиваю, бачу своїх дітей, до мене приходить багато друзів, всі телефонують, вітають, підтримують. Більшість тих, хто був поруч, залишився поруч, крім тих, на кого я майже і не розраховував. Тому це також гарна життєва школа.
– В яких умовах вас утримували в СІЗО?
– Це звичайне приміщення, кімната розміром 2,5 на 4 метри з металевим ліжком. Щодня було право годину прогулятися. Але в мене є певні проблеми зі здоров'ям, тому мені давали півтори – дві години. Тому на умови утримання скаржитися не буду.
– Як до вас ставилися в СІЗО?
– Завдяки публічності, медійності мого процесу ставлення тільки покращувалося. В Кропивницькому, коли мене перевезли туди з Києва, від початку було гарне ставлення.
– Ви і люди, які вас підтримують, неодноразово наголошували, що ваша справа, яка стосуєтьсяобстрілу аеродрому "Канатове", є "заполітизованою" і "контролюється з Офісу президента". Чому, на вашу думку, суддя зараз ухвалив рішеннявипустити вас під заставу?
– Саме публічний тиск впливає на них. Крім того, паралельно зараз матеріали справи нами подані в Європейський суд з прав людини: позов за статтею 18-ою – "політичне переслідування". Коментар Малюка (23 квітня 2023 року голова СБУ в інтерв'ю інформагентству "Інтерфакс-Україна" назвав Червінського "дизертиром" і "негідником", який має понести "заслужене покарання" – УП) перед моїм затриманням – це пряма ознака політичного переслідування.
Щодо України вже є рішення Європейського суду у двох справах – Юрія Луценка і Юлії Тимошенко. Третю справу таку ніхто не хоче. Тому я думаю, що подіяли саме юридична робота моїх адвокатів і тиск спільноти разом.
Тому вони прагнуть зробити іншу справу, якою медійно намагаються перекрити справу про "Канатове".
– У рамках цієї справи ви зараз опинилисяпід домашнім арештом і не можете покидати межі свого дому, за винятком ситуацій, коли лунає повітряна тривога і коли вам дозволили спускатися в укриття. Як зараз виглядає ваш день?
– Міг виглядати нудно, але до мене приходять багато друзів, сусіди мене підтримують. До того ж у мене велика бібліотека, і я зараз читаю.
"Ракети запускають не по операціях, а по об'єктах, незалежно від того, є там операція чи ні"
– Як виглядав для вас ранок23 липня 2022 року, коли відбувся ракетнийобстріл аеродрому "Канатове"?
– Напередодні (22 липня – УП) я відправив певну кількість людей створювати разом із представниками Військово-повітряних сил коридор для прольоту (російського літака – УП). Вони взяли із собою ПЗРК системи.
О 12-ій чи 13-ій годині того дня (22 липня – УП) відбулася чергова нарада в мене і мого керівника-генерала, а також генерала Військово-повітряних сил, який брав участь у цій операції.
Ухвалили рішення, що я разом зі своїми 20 офіцерами також виїжджаю на "Канатове", щоб, якщо ця операція все-таки відбудеться, і літак прибуде, безпечно забрати цього пілота.
Військовослужбовцям самого аеродрому було вирішено не повідомляти про операцію. Їх було дуже багато, і були ризики, що в них є люди, які повідомляють росіянам інформацію.
Після наради я приїхав додому, переодягнувся, і о 16-ій чи о 18-ій годині ми вилетіли гвинтокрилом на Кропивницький.
– Чий це був гвинтокрил? Хто давав санкцію на його використання?
– Його надав командувач Військово-повітряних сил на прохання командувача нашого територіального командування, з яким у нас була нарада. Зі мною летів представник цього командування і ще кілька людей, які налаштовували зв'язок нам.
Хлопці мої поїхали автомобільним транспортом.
Співробітник Служби безпеки був відряджений до Львова, тому що туди мала прибути дружина цього пілота, який мав нам перегнати літак. Але вона не приїхала о 2-ій годині ночі, як планувалось.
– Вам була відома ця інформація на той момент?
– Нам було відомо, так.
– Чому ви тоді ухвалили рішення все одно залишатися на аеродромі?
– Тому що якби ми просто знялися і поїхали, а цей пілот все ж таки підлетів, вони (сили ППО, які там дислокувалися – УП) не знали б, як реагувати, а люди з Військово-повітряних сил, які були поруч зі мною, знали алгоритм дії, знали, як діяти в цій ситуації. Ми не могли там кинути все просто так.
Тим більше ми не бачили ризиків у тому, щоб залишатись. Бо ракети запускають не по операціях, а по об'єктах, незалежно від того, є там операція чи ні.
Аеродром – це військовий об'єкт, який, згідно з міжнародними військовими конвенціями, є легітимним об'єктом для обстрілів. Тому обстріл аеродромів під час війни – звичайна справа, це так званий плановий ризик. Тож операція жодним чином не пов'язана з обстрілом.
"Ризиків у цій операції не існувало ніяких"
– Ви – контррозвідник із достатньо великим досвідом. Чи не виникало у вас щена етапі розробки операції відчуття, що, можливо, російський пілот блефує і насправді не намагається перегнати вам літак, а веде якусь свою гру?
– Ризик гри завжди існує, прибрати його неможливо. Про це знали представники Військово-повітряних сил, які відповідали за безпеку перельоту, за безпеку всіх учасників, і ніяких заперечень з цього приводу не було.
Ми жодним чином не послабили ні ППО України, ні ППО аеродрому, ми йому (російському пілоту – УП) нічого не відкрили.
Було три російські пілоти-кандидати (які могли потенційно перегнати Україні літак – УП)...
– …і обрали лише одного. Це був35-річний Роман Носенко. Чому саме його?
– Тому що в нього не було контактів із ФСБ і він поводив себе більш-менш коректно.
Наприклад, у іншого пілота та його дівчини були контакти з ФСБ напряму: співробітник СБУ взяв роздруківку їхніх телефонів і побачив, що ця дівчина заїжджала в Москві в приміщення ФСБ.
У Носенка були проведені ті самі заходи: його телефони перевірили – в нього не було контактів з ФСБ. У його дружини було кілька, але вона пояснила це тим, що є співробітницею військової частини, психологом, здається, а ФСБ використовує психологів для поліграфів, наприклад.
Тому СБУ не мало заперечень щодо продовження цієї операції. Військово-повітряні сили також не мали заперечень. Якщо навіть це гра, ми нічого не втрачаємо, якщо це не гра, ми отримуємо літак, який коштує великих грошей.
Хоча гроші – це не оцінка літака. Головна оцінка – це те начиння, яке в ньому є: програмне забезпечення, технологічні навіть розробки. І тому Військово-повітряні сили сказали, що на фоні користі ризиків не існує.
Тобто насправді ризиків не існувало ніяких. Я вважаю, що їх не було і взагалі немає. Жодної інформації ми їм не передали, крім інформації, що ми заплатимо їм кошти, якщо вони привезуть літак, і зробимо їм документи інших країн або України, якщо вони захочуть.
– Якою була Ваша роль у цій операції і на якому етапі ви до неї долучилися?
– СБУ зібрала певний обсяг інформації, і коли вже вирішили, що справді пілот готовий прилітати, звернулися до нас по допомогу, щоб продовжити операцію.
СБУ не могли самі оцінити літак, створити коридор у повітряному просторі, забезпечити йому безпеку перельоту та супровід, його посадку. Тому вони звернулися до нас із метою контактування з Військово-повітряними силами. Я доповів своєму керівництву. Керівництво доповіло Залужному. Залужний дав санкцію. Перша санкція була усна, щоб ми з'ясували можливість проведення такої операції.
Після неї ми поїхали разом із моїм командувачем до командувача Військово-повітряних сил повідомити йому задум СБУ. Він послухав, сказав, що дає нам контакт керівника одного з територіальних центрів, тому ми поїхали до командира нижчої ланки. Він нам виділив співробітника, який поговорив із російським пілотом про технічні питання перельоту, перевірив, чи той на правильному слензі говорить, і підтвердив, що це справді пілот.
На цьому етапі ми повторно доповіли Залужному, що Військово-повітряні сили підтвердили особу пілота і що якщо це навіть гра (з боку РФ – УП), то він не зможе ніяким чином проникнути на нашу територію, бо в повітряному коридорі, який ми йому надамо, його в разі чого зіб'ють.
Залужний дав санкцію, що згоден із проведенням операції.
– Тобто існує письмова санкція?
– Вона існувала, знаходилась в мене, але через те що нашу частину розформували в серпні 2022, а в нас не було архіву для таємних документів, ми її знищили.
Коли Залужний підписував цю санкцію, то паралельно написав лист до СБУ, в якому просив із метою проведення спільних заходів відрядити їхнього співробітника, щоб він зайшов у групу і виконував свою частину роботи.
Цей документ залишився, він у справі є. СБУ довго його не показувала, казала, що його не існує, що співробітник не був відряджений і так далі. Але цей лист все-таки знайшовся.
– Чи намагалися ви самі чи, можливо, з групою, яка працювала над операцією, потім проаналізувати, чому все відбулося так, як відбулося?
– Проаналізувати що? Що літак не прилетів? Можливо, це була гра. Можливо, пілота затримали перед цим.
– А чи аналізували ви, чому відбувся ракетний обстріл?
– Це війна, і обстріли відбуваються постійно. Ніяким чином ніхто не створив умови для цього обстрілу. Якби це було, я би вже відбував покарання. Тому обстріл закидають шляхом фальсифікації.
По-перше, вони приховали, що співробітник СБУ брав у цьому участь. Взагалі про нього не згадується. Це фальсифікація.
По-друге, сховали цей лист Залужного і сказали, що я нікому зі своїх командирів нічого не казав, що сам вирішив відправити людей під виглядом навчань. Хоча був план і всі знали про це.
"Цемах готовий був давати покази, але йому пообіцяли обмін, і він замовк"
– У вересні 2022 року відбуласянизка підривів газопроводів "Північних потоків". ЗМІназивають вас куратором цих підривів, хоча самі ви це заперечуєте. Чому в такому разі ваше ім'я фігурує в цьому контексті?
– Я не можу це пояснити і не хочу це пояснювати.
Звідки ця інформація, я не можу розібратися, тому що я півтора року перебуваю під арештом. Хоча мені цікаво, що так відбувається.
– А як би ви оцінили рівень проведення цих підривів і ефект від них?
– Я не знаю, як вони проводились, які там були ризики.
Те, що ці потоки не працюють на сьогоднішній день, я думаю, допомогло нам зменшити політичний тиск Росії на європейські країни, які допомагають нам сьогодні. По-друге, це залишило через територію України транзит російського газу до Європи, тому вони не бомбують нашу газотранспортну систему.
– Ви очолювали 5-те управління Департаменту контррозвідки СБУ. Видання"The Economist" розповідало про нього як про підрозділ, який займався ліквідацією терористів. Виходить, це щось на кшталтМоссаду?
– 5-те управління здійснило активні заходи. Про цей підрозділ стало відомо завдяки таким операціям, як ліквідація Гіві і Мотороли. Я вважаю, що це тоді підтримало бойовий дух наших бійців на передовій, бо саме ці дві особи були жорстокі, порушували всі закони війни, знищували полонених, розстрілювали людей, поранених, наших хлопців, знущалися з них. Тому про ці операції було потрібно говорити.
Коли активність військових дій дещо зменшилась, ми прийшли до таких операцій, як вивезення з окупованої території України Володимира Цемаха (колишній командир ППО міста Сніжне, підозрюваний у знищенні малайзійського боїнга MH17 над Донбасом – УП).
Тоді дуже гарно все вийшло. І можна було його використати більш якісно. Він був цінним свідком. Нідерланди для того, щоб його переманити, відкривали магазин з продажу золотих виробів у Одесі, тому що його дочка займалася такою торгівлею в Донецьку і вони пропонували їй подарувати цей магазин, бо хотіли, щоб вона перевербувала свого батька виїхати.
Нам вдалося Цемаха вивезти. Він знаходився у нас під арештом і готовий був давати покази. Але адвокат, який прибув до нього, пообіцяв, що його обміняють найближчим часом, у перший же обмін. І це не те що зменшило його бажання говорити – він взагалі перестав говорити і чекав цього обміну.
У нас в СБУ була створена група слідчих, які розслідували збиття Боїнга. Вони входили в міжнародну групу розслідувачів, де були представники Нідерландів. Баканов хотів поміняти Цемаха, але представники Нідерландів його переконали, що не треба цього робити.
Баканов сказав, що далі займатиметься цим питанням Єрмак. Єрмак сказав слідчим: "Добре, перенесемо передачу Цемаха на грудень. Ви працюйте з ним, як вам і потрібно було". А потім Єрмак особисто дав команду підготувати Цемаха для передачі у вересні.
"Операція по "вагнерівцях" – успішна. Операція у "Канатовому" не має проблем"
– "Вагнергейт" – операція, з якою, мабуть, найбільше асоціюється ваше прізвище. Свого часу ви вийшли саме через неї в публічну площину, показали своє обличчя. Чи не жалкуєте про це?
– Ні. "Вагнерівці", яких ми планували перевезти в Україну, не менш цінні, ніж Цемах. Серед них були ті, хто збивавгвинтокрил з Кульчицьким, хто збивав Іл-76, хто був у зоні дії "Бука", який збив МН17. Це багато людей, яких ми могли б поміняти на наших полонених хлопців.
Тому це була сильна операція. І коли її зрадили, я вважав, що моя роль і моє завдання – про це говорити. На момент, коли ми вийшли в публічну площину, ми вже пройшли всі можливі етапи.
Наше політичне керівництво, яке ухвалювало рішення зробити дзвінок і припинити цю операцію – Руслан Демченко (у липні 2019-го – радник Володимира Зеленського, з червня 2020-го по липень 2022-го – перший заступник секретаря РНБО – УП), Андрій Єрмак і Володимир Зеленський, – заперечувало взагалі існування такої операції.
Єрмак давав вказівки керівнику ГУРа знищити всі матеріали по операції, приховати. Якщо хлопці відмовлялися, він казав: "Добре, якщо ви не хочете знищувати, бо це порушення інструкції, тоді візьміть і напишіть інші документи іншого змісту під цими самими номерами і покладіть у справу".
Пізніше Зеленський і Єрмак визнали, що ця операція була. І я вважав це маленькою перемогою.
– "Вагнерівці" і "Канатове" – дві операції, які для вас завершились не так, як ви собі планували. Чи вважаєте ви це певним професійним провалом?
– Я вважаю, що операція по "вагнерівцях" – успішна. Єрмак і Зеленський усвідомили, що так робити не можна, що в країні, яка воює, треба бути разом зі своїми спецслужбами, а не зі спецслужбами Росії. І, я вважаю, що далі ця операція, можливо, буде початковою точкою відліку оцінки дій цих політиків.
Операція на "Канатовому" теж не має ніяких проблем. Вона проведена. Не прилетів літак – нічого в цьому страшного немає.
"Я буду йти до кінця"
– Зараз вас у судах дужеактивно підтримує партія "Європейська солідарність". Як ви собі це пояснюєте?
– "Європейська солідарність" – це справжня опозиційна партія, єдина на сьогоднішній день у нашій країні. Вони чітко розуміють, що таке правда і брехня, що посадка офіцерів та солдатів з вигаданих причин – злочин проти національної безпеки України, проти нашої держави. І я вдячний цій партії.
– Чи є у вас якісь домовленості з колишнім президентом Петром Порошенком, з огляду на те що саме вінвніс за вас доволі велику заставу?
– Є впевненість моя в тому, що ця людина чітко оцінює ситуацію, чітко вірить мені, чітко розуміє, що я не винуватий ні в чому. Чітко знає, що нікуди я тікати не збираюся. Підтримує мою сім'ю, мою дружину, моїх дітей.
Він не мав можливості зі мною спілкуватися в СІЗО, щоб почути мій голос чи укласти зі мною якісь, як ви кажете, домовленості.
– Чи не вважаєте ви, що вас зараз втягують у політику?
– Якщо для того, щоб захистити мою дружину, моїх дітей, вас особисто, потрібно йти в політику, я готовий. Мене не треба навіть втягувати, я сам піду.
І, знаєте, цей вираз – "втягувати"... Я свідома людина. Я приніс присягу своєму народу і буду йти до кінця, тому що я впевнений, що я правий, що всі ці операції, які я проводив, в тому числі "Канатове" і "вагнерівці", вони всі успішні, вони всі мали бути проведені. Я б від них ніколи не відмовився.
Софія Середа, УП

(580x440, 44.35 Кб)
Комментариев: 0

Російсько-українська війна як війна перехідного періоду
Посол України в Великій Британії, колишній головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний 21 липня мав виступ у The Royal United Services Institute (RUSI). "Українська правда" переклала тези його виступу і наводить їхній текст повністю.
Досвід нашої боротьби стане в пригоді всім, хто шукає шлях до миру. А шлях до миру може лежати й через війну.
"Si vis pacem, para bellum" – слова, які приписують давньоримському історику Корнелію Непоту, на жаль, ідеально підходять демократичному суспільству й сьогодні, в ХХІ столітті. Хочеш миру – готуйся до війни.
Так, це абсолютно правильне твердження. Це підтверджую і я, якому довелося бути в ролі головнокомандувача Збройних сил України, і увесь український народ, який справді добре й болісно це засвоїв.
Коли я народився, то від моменту завершення однієї з найжорстокіших і найкровопролитніших воєн в історії людства минуло двадцять вісім років. Коли я народився, вже не падали бомби на міста і села, танки не чавили землю і все, що на ній є. Вже не лунали пронизливі звуки сирен повітряної тривоги, не тріскотіли автоматні черги.
Але вже сьогодні я молюся сам і прошу всіх вас молитися й просити в Бога, щоб наші онуки ніколи не побачили того, що бачили наші діди, що побачили ми і, на жаль, наші діти.
Заради цього не можна ні на хвилину зупинятися в боротьбі за право жити. Зло поруч, і воно прийшло вбивати.
Незважаючи на те, що найціннішим багатством людства на планеті Земля є можливість жити, майже вся його історія пов'язана з війнами. А точніше зі вбивствами людей. Ці війни, чи правильніше – вбивства, з плином часу за масштабністю подій і кількістю жертв ставали безпрецедентними й набули статусу світових.
Лише в минулому столітті сталося два таких конфлікти – Перша та Друга світові війни, які в часі розділило трохи більше як двадцять років, і які забрали життя приблизно 60 мільйонів людей.
Чи готове людство спокійно сприйняти наступну за масштабами страждань війну – вже Третю світову?
Певною мірою це залежить і від нас, професійних військових, які знають про війну майже все. Бо саме професійні військові ведуть війни і знають їхню справжню ціну. Ціну поразкам і перемогам.
Звертаючись до подій 2022–2024 років вже десятирічної війни України з Росією, треба чесно сказати людству – що саме відбувається і до чого людство має бути готовим.
Вільні та демократичні нації та їхні уряди мають прокинутися й задуматися: як захистити своїх громадян та їхні країни.
Ми готові поділитися усіма своїми знаннями, досвідом та думками з тими, хто не полишив Україну у важкі часи і хто шукає миру та спокою для своїх народів.
Отже, чого ж нас, українців навчила ця війна, а особливо її повномасштабна складова, яка вихором увірвалася в наше життя 24 лютого 2022 року?
Насамперед воєн необхідно уникати! Але якщо війна все ж таки прийде, необхідно бути до неї готовим.
Саме готовність до війни потрібно розглядати як величезний комплекс заходів, який охоплює не лише суто військові аспекти, а й усі сфери діяльності держави. Чи не найскладніша й найважливіша складова – це готовність суспільства, що ґрунтується на чесній і прозорій комунікації між урядом і людьми.
Суспільство має погодитися тимчасово відмовитися від цілої низки свобод заради виживання.
Сучасні війни, на жаль, тотальні. Вони потребують зусиль не лише армії, а й суспільства загалом.
Мобілізувати суспільство можуть і повинні політичні діячі. Для цього комплексно залучаються військові та інші ресурси держави.
Серед таких ресурсів – економіка, фінанси, населення та союзники. Такі дії, звісно, вплинуть на політичні процеси в державі.
Таким чином, готовність до війни буде визначатися не лише готовністю армії до відбиття агресії, а й готовністю суспільства до протистояння ворогу.
По-друге, війну жодним чином не можна розглядати як частину внутрішнього політичного процесу.
Війна – це максимальна концентрація сил для виживання. І лише для цього!
"Війна – це продовження політики іншими засобами", – казав прусський генерал Карл фон Клаузевіц. Тому видається дивним, коли в глобальному масштабі війна в Україні навпаки формує внутрішню політику в інших країнах, чим зрештою користуються вороги у власних цілях.
Переконаний, що війна за свободу в одній країні має стати політикою виживання демократії в решті вільних країн.
Війна – це наука. Наука зі своїми законами і правилами, які необхідно знати й вивчати.
Використання війни у власних цілях або намагання впливати на її хід задля власних інтересів є злочином, наслідком якого є величезні жертви.
Демократичній армії, армії вільного суспільства завжди важко воювати з армією феодала.
Ворог якраз і вважає демократію нашою найбільшою слабкістю і щосили намагається це використати. Фейки, брехня, знецінювання національних інтересів, зневіра в керівництві – ось неповний список засобів, який росіяни використовують понад десять років, а демократичні суспільства й досі не знайшли методів протидії.
Ще у V столітті до нашої ери відомий усім китайський мислитель Сунь-цзи виклав основні принципи війни, які залишаються злободенними й нині та будуть актуальними доти, доки війною керуватимуть люди. Проте це всього лише базові принципи, які потребують наповнення зброєю, формами та способами її застосування, арміями з їхніми структурами. Саме в цій послідовності змінюється війна.
Уважно аналізуючи наш досвід, підкріплений цифрами та фактами, розумію що ми стоїмо на порозі не тільки величезної праці, а й, саме головне, перед складним вибором. Для нас, українців, це не лише слідування закону "виклику і відповіді" британського історика Арнольда Джозефа Тойнбі.
Не тільки саме існування Росії вже є загрозою.
Вже сьогодні ми маємо повномасштабну й кровопролитну війну, яка привела нас вже до нового виклику – фізичного виживання. Саме виживання нації визначається її вибором. Як відповісти на цей виклик? Як вижити в умовах неоднозначності й суперечності навколишнього світу?
Зараз ми маємо усвідомити, що саме від нас, українців, залежить, чи будемо ми жити і чи є майбутнє у наших дітей.
Без сумніву, історія й сьогодні вкотре дає українському народу шанс. В холодну ніч 24 лютого 2022 року, коли весь світ насолоджувався мирним життям і ніжився в теплих ліжках, українці нагадали самі собі, чия кров тече в їхніх жилах, і вступили в жорсткий бій з поконвічним ворогом.
Життями звичайних українців ми вибороли собі шанс. Шанс не просто продовжити споконвічну боротьбу, а шанс перемогти. Він дорого нам коштував – багато життів найкращих синів і дочок.
Але це був лише початок. Зовсім скоро ми зрозуміли, що витримати удар, дати гідну відсіч ворогу – це лише початок складнішого етапу протистояння, який полягає в пошуку свого особливого шляху перемоги. Саме пошук цього особливого шляху привів нас до розуміння вже осяжних контурів революційних змін насамперед у військовій справі.
Як не дивно, але цілком логічно, ймовірно, саме ці зміни, які були винайдені на полях боїв російсько-української війни, будуть визначати обриси війн і воєнного мистецтва в ХХІ столітті. І найголовніше, стануть фундаментом усієї глобальної системи безпеки майбутнього.
Ще зовсім недавно можна було з упевненістю сказати, що саме безпілотні системи стають основною причиною змін стратегій, форм та способів застосування. Але вже сьогодні в поняття нової стратегії ведення війни, імовірно, необхідно вносити ширше поняття – технології.
Війна, яка прийшла до нас у 2014 році, абсолютно відрізняється від тієї, що увірвалася в наше життя 24 лютого 2022 року. Хоч вона й базувалася на концепціях 2014 року, проте була вже іншою й швидко виснажила наші сили в травні 2022-го. Саме інтенсивність бойових дій змусила нас відновлювати рівень початку 2022-го, а необхідність вижити на полі бою привела нас вже в іншу війну, з якою ми зіткнулися влітку 2023-го.
Воюючі сторони на деякий час зупинилися в пошуках нового озброєння, а доречним був би пошук нових форм застосування вже новітніх технологій. Саме винайдення нових способів застосування логічно мало б призвести до змін у структурі підрозділів, частин та Збройних сил в цілому. Саме такий рух є науковим і обґрунтованим.
Розвиток технологій впливає на форми їхнього застосування, і лише нові форми застосування впливають на структуру армій, що воюють. Ця тенденція є невідворотною і буде зберігатися. Технології як сукупність не лише інноваційних рішень, а й комплекс заходів щодо розробки, наукового супроводу, підготовки, розробки доктрин, які змінять ситуацію на полі бою в умовах наявних переваг противника у воєнному потенціалі та ресурсах.
Говорячи простіше, вже сьогодні ми винайшли спосіб, як воювати і перемагати проти сильніших армій у ХХІ столітті. Очевидно, що саме технології мають забезпечити стійкість української нації.
Разом із цим абсолютно погоджуюсь, що російсько-українська війна ще не є війною майбутнього. Вона є лише війною перехідного періоду. Але саме наша війна формує нові правила.
Ми, українці, своєю кров'ю та спрагою до перемоги формуємо нові лекала нової війни. Війни, яка буде війною майбутнього.
Мусимо визнати, що жага вижити на полі бою є чи не основною причиною пошуку шляхів удосконалення зброї. Сукупність таких факторів, як обмеженість ресурсів, відсутність належної підтримки, неможливість зосередитися на виробництві традиційних засобів боротьби призвело до значних змін на полі бою українсько-російської війни.
Фактично розпочався новий етап у формах і способах воєнних дій. Ми бачимо, як науково-технічний прогрес привів у рух колесо історії та вивів на поле бою технології, які, найімовірніше, стануть вирішальними в цій війні і, найголовніше, стануть основою глобальної безпеки майбутнього. Хто швидше оволодіє цими технологіями – демократичний світ чи світ тиранії, буде залежати саме від нас.
Війна – це ресурси і час. Якщо розглядати під ресурсами саме технології, то станом на сьогодні внаслідок різних причин ні Україна, ні Росія самотужки найближчим часом не зможуть їх опанувати. А значить, єдиним виходом може бути збільшення кількості людського ресурсу, залученого до бойових дій.
Водночас технології чекатимуть на сміливих і здатних їх опанувати. Хто їх опанує, той і буде вирішувати питання глобальної безпеки. Важко сказати, як буде розвиватися ситуація надалі.
Напевно зрозуміло лише одне – тиранам війна буде потрібною постійно для внутрішнього користування як інструмент утримання влади. Решта ж має вибудувати надійний захист від них.
Сьогодні як ніколи саме в Україні знаходять шляхи для виживання та створюють технології. Але через зрозумілі причини не можуть їх масштабувати. З іншого боку, в наших партнерів є ресурси, але немає прикладного й практичного поля, щоб їх випробовувати. Тільки разом ми зможемо ефективно використати ресурс, адже час вже працює не на нас.
"Дотримання вчорашніх правил війни не приведе до успіхів сьогодні або завтра. Саме усвідомлення цього може врятувати багато життів. Ми мусимо почати боротися з наслідками нових правил війни". Ця цитата взята мною в американського генерала у відставці Стенлі Мак-Крістала.
А далі в нього були такі слова: "Інакше всі ми залишимося далеко позаду". Але я б сказав категоричніше: інакше ми всі загинемо.
Валерій Залужний

(580x326, 51.93 Кб)
Комментариев: 0

Командувач
Повітряних Сил генерал-лейтенант

(320x320, 34.98 Кб)
Комментариев: 0

(720x1026, 96.01 Кб)
Комментариев: 0

(580x458, 38.37 Кб)
Комментариев: 0

(700x875, 101.32 Кб)
Комментариев: 0

(580x387, 33.66 Кб)
Комментариев: 0

(640x1136, 93.77 Кб)
Комментариев: 0

(580x322, 26.91 Кб)
Комментариев: 0

НАБІР ДОБРОВОЛЬЦІВ
Україна – понад усе!
Із перших днів повномасштабної війни російської федерації проти України ми захищаємо наші землі на одних із найбільш відповідальних і небезпечних напрямках. Ми обороняли Київщину, Луганщину, Донеччину. Київ, Ірпінь, Бучу, Гостомель, Рубіжне, Сіверськодонецьк, Зайцеве, Бахмут. Міста, які пізнали силу мужності бійців наших батальйонів «Свобода» 4-ї БрОП НГУ.   
Не відступаємо! Максимально вмотивовані, сміливі, щирі та навчені якісно робити смерть ворогам! 
Нині бути воїном – сміливо! Бути частиною наших батальйонів «Свобода» – це захищати свою країну пліч-о-пліч із героями, однодумцями, побратимами та професіоналами своєї справи, на яких завжди можна розраховувати! 
Батальйони «Свобода» 4-ї Бригади оперативного призначення ім. Героя України сержанта Сергія Михальчука НГУ міцно стоять на захисті своєї держави, сімей, свободи та гідності! 
Стань одним із нас! 

Заповни анкету добровольця на нашому сайті або зателефонуй за номером: +380 (67) 942 36 68

(580x387, 36.79 Кб)
Комментариев: 0

Генерал Бен Ходжес розповів про звільнення Криму
Годжес звинуватив Байдена і Шольца в тому, що ЗСУ досі не звільнили Крим.
Колишній головнокомандувач збройними силами США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес помилився у розрахунках стосовно західної військової допомоги.
Саме так він пояснив, чому не був реалізований прогноз щодо звільнення Криму Збройними Силами України, повідомив він у інтерв'ю "Голосу Америки".
Він дуже спантеличений, що президент США Джо Байден і канцлер Німеччини Олаф Шольц не надали Україні необхідну зброю.
"Я був упевнений, що адміністрація США зрозуміє, що нам потрібно допомогти Україні перемогти. А запорука перемоги - це звільнення Криму. Для цього потрібна високоточна далекобійна зброя. Тому українці стикаються з більшими труднощами, ніж я очікував", - зазначив Годжес.
Генерал переконаний у тому, що Україна звільнить усі свої території від російської окупації і це лише питання часу та військової допомоги від партнерів.
"Я думаю, що ми зрештою ухвалимо правильні рішення щодо підтримки, якщо нинішній президент, президент Байден зможе краще пояснити американському народу, чому це важливо для нас, чому ми отримуємо користь від успіху України", - вважає Годжес.

Военные преступники армии РФ, и наступит время и будем мы их отлавливать в их домах и казнить их в их домах, по примеру Великого народа Израиля.

Він вважає, що частиною проблеми є те, що багато "хороших і розумних" людей на Заході "не можуть собі уявити, що Росію можна перемогти".
"Протягом десятиліть вони зосереджувалися на Росії як на великій державі, і тому вони не можуть прийняти ідею, що Росія може зазнати краху. Або вони вірять, що якщо це станеться, це буде надто великою катастрофою. Вони не знають, що робити з можливим розвалом РФ. Я не виступаю за такий сценарій, але ми не повинні цього боятися - ми повинні планувати, що робити, якщо це станеться", - сказав генерал.
Сполучені Штати Америки, Велика Британія чи Німеччина ніколи не посилала своїх солдатів у бойові дії без авіації.
Тим, хто за 8 тис. км критикує, як хтось інший заходить на мінні поля чи в окопи й розміновує їх, повинно бути соромно самим за себе, заявляв раніше Годжес.

(580x326, 63.51 Кб)
Комментариев: 0

(526x815, 117.91 Кб)
Комментариев: 0

(1280x854, 95.53 Кб)
Комментариев: 0

(960x1200, 167.13 Кб)
Комментариев: 0

(300x420, 30.32 Кб)
Комментариев: 0

(720x400, 55.56 Кб)
Комментариев: 0

(580x323, 97.37 Кб)
Комментариев: 0

(300x300, 54.66 Кб)
Комментариев: 0

(580x363, 35.53 Кб)
Комментариев: 0

Последний бой грузинского добровольца, героя Мариуполя полковника Бахвы Чикобава. ВИДЕО
Инструктор полка "Азов", участник боев за Мариуполь Георгий Купарашвили рассказал о последнем бое героя Мариуполя полковника Бахвы Чикобава.
Об этом он рассказал в интервью Бутусову.

"Когда мы видели, как Бахва ведет боевые действия, мы просто гордились им", – отметил Купарашвили.
"Нас перебросили в центр города. Там был прорыв, надо было уничтожить технику противника. Сначала Бахва, как лучший специалист по уличным боям пошел первым с группой из 25 человек для сдерживания этого прорыва... Шел бой в центре города, были танки, БМП, в первый день мы их отбили, сражались за каждый сантиметр. Бои шли во дворах...", - вспоминает он.
По словам Купарашвили, они продолжали бои с танками противника, несмотря на отсутствие оружия, необходимого для поражения техники.
Сам Купарашвили в тех боях получил ранение, а Чикобава обеспечил его эвакуацию.
"Там остались Бахва и два "Азовца", - добавляет он.
Купарашвили напоминает, что Чикобава героически бил по танкам противника из гранатомета. Погиб он также героически, пытаясь спасти бойцов "Азова".
"Они (бойцы "Азова". - Ред.) попали в окружение, и Бахва с еще одним "Азовцем" побежали их спасать. Это было где-то метров 300 от той позиции, где он находился. И когда он забежал во двор, он ребят вытащил, но сам уже не вышел. Его расстреляли в упор", - отметил Купарашвили.
Полковник Бахва Чикобава – офицер грузинской полиции, экс-командир спецназа из Самегрело, глава регионального отделения специального назначения из Самегрело-Земо Сванети ГУ МВД Грузии. Инструктор батальонов "Донбасс" и "Азов".
Ранее сообщалось, что грузинский доброволец Бахва Чикобава погиб, героически защищая.

(565x848, 52.39 Кб)
Комментариев: 0

(580x305, 157.90 Кб)
Комментариев: 0

(1080x766, 100.80 Кб)
Комментариев: 0

(291x173, 5.49 Кб)
Комментариев: 0

(580x387, 27.24 Кб)
Комментариев: 0

(404x202, 27.81 Кб)
Комментариев: 0

(591x414, 37.77 Кб)
Комментариев: 0

(600x381, 36.20 Кб)
Комментариев: 0

(1000x811, 142.27 Кб)
Комментариев: 0

<<<

..7

>>>

Сила России в руках Путина

Условия "Чистого Листа" для России.

Русские вы развязали с нами войну окупировали нашу территорию. Вы предагаете нам начать все с "Чистого Листа", мы можем согласиться при выполнении вами наших условий. Ну а теперь внимательно слушайте наши условия, которые вы должны обязательно выполнить, для восстановления нормальных отношений с нами и перейти к обсуждению "Чистого Листа"

Сила России в руках Путина

Один триллион долларов уложен 100-дол. купюрами составит высоту 1200 километров. Вот как воруют на россии Путин и его шайка. А теперь займемся подсчетами, сколько же Путин и его воровская шайка сперли денег? Какая всетаки будет высота (1200 км) и вес горы из украденных денег, если ее выложить 100-ми купюрами? И с какой скоростью они воруют?


“Любіть Україну, або ідіть геть! Держава понад партії, нація понад класи”. Симон Петлюра.

Воровской портал