Завдяки українським вченим з’явилися винаходи, які зараз відомі у всьому світі. Пропонуємо вам топ-23 кращих винаходів, які належать українцям.
Підбірку розробок та винаходів талановитих людей з різних куточків України підготував портал Новое Время. Те, що деякі з цих речей - справа рук українців, може стати для вас приємним сюрпризом
«Нахтігаль» (Нахтіґаль, нім. Battalion Ukrainische Gruppe Nachtigall) — перший з іноземних легіонів Вермахту. Разом з «Роландом» був одним із двох легіонів (батальйонів), створених у Німеччині до початку радянсько-німецької війни. У легіоні були переважно українці
Вже у січні 1874 року владика Маркел відправив у Пратулин наверненого до православ’я галицького москвофіла о. Леонтина (Урбана). Парафіяни відмовилися віддати новоприбулому ключі від церкви. На скаргу о. Урбана до поліції до села прибув царський поліційний виконавець Катунін, що повторив вимогу, на яку отримав повторну рішучу відмову. Через кілька днів, 24 січня, Катунін та о. Урбан повернулися до Пратулина із сотнею солдат під командуванням полковника Штейна. Коло церкви зібралось понад півтисячі вірних греко-католиків
Загін особливого відділу НКВС УРСР почав розстріл. Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд. Це вбивство, зроблене московитами, увійшло в історію як «Харківська трагедія». Комуністична більшовитська верхівка назвала українські народні музичні інструменти «класово-ворожими». Влада зобов'язала музичні фабрики виготовляти гармошки, баяни і балалайки навіть не сотнями, а мільйонами
Фрагмент сторінки Київського Псалтиря 1397 року – пергаментного рукопису великого формату на 229 аркушах, пам’ятки середньовічного книжного мистецтва України
Після хрещення 988 року Україна-Русь прийняла цю мову (звану вже як старослов’янську або ж церковнослов’янську) і вона стала панівною у богослужінні
175-літній ювілей. Українець Іван Пулюй відкрив промені, які назвали рентгенівськими
2 лютого минає 175 років від народження Івана Пулюя, одного з найвідоміших українців у світі. Уродженець села Гримайлова на Тернопільщині ходив до міської гімназії, щоденно долаючи пішки понад п’ять кілометрів. Навчання зацікавило, а ще більше прийшлись до душі знайомства з однодумцями
Немає материка, де б не побував Миклуха-Маклай. Його вітали в багатьох країнах світу. Але доля видатного філософа, антрополога, етнографа, анатома, біолога, географа, письменника, художника невіддільна від батьківщини — України. Її він любив, нею пишався, пише ресурс На скрижалях
Інтер’єр Софійського собору в Києві, 7 січня 2019 року. Софія Київська – пам’ятка архітектури і живопису часів України-Русі (11-е століття), одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи. Ансамбль Софійського монастиря занесено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО
Гордіться нащадки: таких воїнів було лише два у світі. Маловідомий факт: на світі є лише два полководці, які не програли жодної битви, всі походи закінчили успішно, захопили всі міста які брали в осаду. Сірко мав феноменальний військовий талан за життя він провів 55 походів проти Османської імперії та 65 великих битв та 179 сутичок з ворогами і у всіх з них здобув перемогу
або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука
КНИГА, ПЕРЕСЛІДУВАНА НОВОЧАСНОЮ ІНКВІЗИЦІЄЮ
7 лютого 2001 р. народний депутат України Дмитро Чобіт презентував книгу "Нарцис, або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука". За словами автора, цю книгу він писав як історик та політик виключно з позиції правди. Книга "Нарцис", за словами Дмитра Чобота, це не біографія Віктора Медведчука, а лише штрихи до неї. Зокрема, в книзі "Нарцис" автор розповідає про такі невідомі широкому загалу факти з життя екс-віце-спікера, як позбавлення його волі у 1974 році терміном на 2 роки за статтею 102 Кримінального кодексу. Однак при цьому Дмитро Чобіт зазначає, що матеріали цієї кримінальної справи "зникли", і припустив, що це зникнення могло бути "навмисним". Разом з тим автор знайшов підтвердження судимості Віктора Медведчука не в судових чи правоохоронних органах, а "в інших інституціях, де збереглися документи про це". Також у книзі "Нарцис" приділена увага і тому факту, що Віктор Медведчук був адвокатом відомого правозахисника Василя Стуса. За твердженням Дмитра Чобота, в 1960-70-х роках справи політичних в'язнів вели лише "вибрані адвокати", які "співпрацювали з органами". Автор вважає, що Медведчук не тільки не допомагав своєму підзахисному, а й усіляко "валив" його, що й призвело до того, що Василь Стус відмовився від адвокатських послуг Віктора Медведчука.
Суд проходив за зачиненими дверима. Стус був видалений із залу, вирок зачитали без його присутності. Медведчук підтримав звинувачення і визнав провину свого підзахисного за нього самого. Стус був засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання і помер в таборі.
Віктор Володимирович Медведчук народився 7 серпня 1954 року в селищі Почет Абанського району Красноярського краю у сім'ї службовців. У післявоєнні роки Сибір став тою зоною, куди масово вивозили репресованих, особливо із Західної України. Ці факти лягали тавром на людей в радянську добу і перешкоджали їм вести повноцінне життя. Однак тепер чи не всі відомі особи з такою біографією небезпідставно пишаються подібними засланнями. На противагу цьому В.Медведчук ніде не згадує обставин, за яких потрапили у далекий Сибір його батьки
Безперечно, що тривалий досвід співпраці з правоохоронцями та незбориме прагнення до кар'єри сприяли тому, що Віктор Медведчук під час навчання на другому курсі юридичного факультету Київського держуніверситету став командиром комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини Ленінського райкому комсомолу столиці
Від 1978 року Віктор Медведчук працював адвокатом Київської міської колегії адвокатів.
У своїх передвиборчих агітках Медведчук неодноразово пише, що протягом 1978-1989 років він займався „правозахисною діяльністю". Такий термін у необізнаних може викликати асоціацію із правозахисниками Української гельсинської групи та іншими відомими борцями за права людини і незалежність України Л.Лук'яненком, М.Горинем, В.Чорноволом, С.Хмарою, Є.Сверстюком, В.Стусом та іншими. Однак це може здатися лише на перший погляд - до такої діяльності і до таких особистостей Віктор Медведчук не має жодного стосунку, окрім хіба що Юрія Литвина і Василя Стуса
Про особливості свого бізнесу Віктор Медведчук дуже не любить говорити. Він не розповідає, з чого і як починав бізнесувати, які саме фірми створив, чим вони займаються, яку користь приносять суспільству і на чому так раптово розбагатів. Усе приховано комерційними таємницями. Мабуть, Віктор Володимирович керується відомим правилом: „Можна розповідати про все, крім походження перших мільйонів"
За підсумками шоу-акції „Людина року - 99", яка проводиться ось уже кілька років з ініціативи і при найактивнішій участі керівництва об'єднаних соціал-демократів, Віктора Медведчука визнано переможцем у номінації „Політик року". Взагалі від початку цього артистичного дійства Віктор Медведчук і його друг Григорій Суркіс щорічно стають незмінними лауреатами конкурсу, по черзі отримуючи призи як кращі юристи, бізнесмени, меценати, політики року
Парламентська криза в Україні 2000 року була одним з найганебніших в історії українського парламентаризму явищ. Однак Віктор Медведчук назвав її „оксамитовою революцією". Очевидно, таким чином він прагнув підняти і. возвеличити себе, адже відіграв у цих подіях провідну роль
Численні факти брутального топтання Конституції України, законів України, регламенту Верховної Ради України, фальсифікацій законодавчих актів та інших порушень норм права і моралі, які було допущено у ході парламентського оксамитового перевороту січня-лютого 2000 року, привернули пильну увагу ЗМІ та громадськості. Автор цих рядків присвятив даній темі цілу брошуру „Оксамитове шахрайство у Верховній Раді України". 4 квітня 2000 року її скорочений виклад опублікувала газета „Сільські вісті". Публікації викликали великий резонанс
Під час навчання у Київському державному університеті ім.Т.Шевченка Віктор Медведчук пройшов курс військової підготовки, і йому наказом Міністра оборони СРСР №47 від 4 квітня 1978 року було присвоєне військове звання „лейтенант". 1 жовтня 1982 року В.В.Медведчук отримав військове підвищення і став старшим лейтенантом. У цьому званні він працював адвокатом і завідувачем Шевченківської районної юридичної консультації міста Києва аж до 1995 року
Як правило, в науку люди ідуть за покликанням. Ще в студентські роки засвідчують нахил до науково-дослідницької діяльності, результати якої проявляються у публікаціях, виступах на конференціях і семінарах, участі у конкурсах. Нічого подібного за Віктором Володимировичем Медведчуком ніхто не спостерігав - він у пору молодості був зайнятий цілком іншими проблемами. Але на п'ятому десятку літ В.Медведчук вирішив збагатити науку та й здобути собі наукову ступінь. Голові Спілки адвокатів України, відомому бізнесмену і раднику самого президента якось незручно було ходити без наукових ступенів