Страх українців перед російською імперією
Щоправда, в Україні, згідно з опитуванням київського Центру Разумкова, після десятиліть радянського панування лише меншість у 38% населення вважають себе воцерковленими. Зате в цій групі 40% зараховує себе до Київського патріархату, а 29% – до Кирилової церкви.
Кирил поїхав, а політичний душок лишився. Пастирські відвідини московського патріарха були не менш значимі, ніж державний візит. Дехто з українців зі шкіри дерся, щоб поцілувати йому руку, дехто поплатився свободою, протестуючи. Експерти побоюються подальшого загострення міжцерковної суперечки в країні – пише Ґергард Ґнаук у німецькій Die Welt.
Під час візиту московський патріарх говорив про духовну єдність – на радість Кремля.
Червоні килими, відвідини заводу, гостина у президента, звання почесного доктора… Восьмиденна «пастирська мандрівка» православного патріарха Кирила І з Москви по Україні, яка закінчується сьогодні, виглядала наче державний візит.
Це вже втретє Кирил приїхав у сусідню країну, відколи півроку тому став верховодою Російської православної церкви. Його попередникові за 18 років вдалося лише двічі. Водночас за кордоном – в українській столиці Києві – засідав загальний церковний Cинод. Усім мало стати ясно: сусідня країна з великою кількістю православних становить найвищий пріоритет для московської церкви – як і для Кремля. Саме тепер, коли після п’яти років західної орієнтації до влади в Києві навесні прийшов дружній до Росії президент Віктор Янукович.
В Одесі Кирил освятив відбудований після зруйнування в сталінські часи собор; він підпорядковуватиметься його церкві. У розкішній міській опері він зачарував гостей промовою, в якій застеріг від вузьколобого націоналізму, а також від «мультикультуралізму», що прагне викреслити з життя «релігійний фактор», від гедонізму та від «неоязичництва». Як було показано на православному каналі «Глас», він навіть дозволив слухачам ставити питання. Нарешті учора 63-річний патріарх відправив над Дніпром у Києві молебень для кількох тисяч людей. Місце символічне: тут 988 року була похрещена Київська Русь, середньовічна держава, що її нині вважають своєю попередницею і Україна, і Росія. Кирил молився за «всю нашу землю, святу Русь». Євангеліє, яке він прочитав, оповідало про доброго пастиря та про наймита, що не дбає за своїх овець. «Многая літа нашому патріарху!» – скандували віряни організованим хором, товплячись, аби поцілувати йому руку.
Політичні акценти візиту були неприховані, та й недивні, адже православ’я в Росії позиціює себе державною церквою. Патріарх похвалив «стабілізацію» в країні, що звучало як похвала президента Януковича. Йому Кирил вручив найвищий орден своєї церкви. Він говорив про «братню співпрацю» між Росією та Україною і повсякчас тулив слово «єдність».
У церковній політиці в Україні, де після розвалу Радянського Союзу доводиться конкурувати з православною церквою Київського патріархату, він зайшов іще далі. Вірних Київського патріархату він назвав «розкольниками» церкви. Духовні особи, підлеглі московському патріарху, не залишають сумнівів, що їм важливо приєднати цю гілку православ’я, яку вони не визнають.
Щоправда, в Україні, згідно з опитуванням київського Центру Разумкова, після десятиліть радянського панування лише меншість у 38% населення вважають себе воцерковленими. Зате в цій групі 40% зараховує себе до Київського патріархату, а 29% – до Кирилової церкви. За іншими джерелами, співвідношення протилежне. Певним є те, що в країні є дві великі православні церкви, два православні патріархи і два важливі владні чинники.
Київський патріарх Філарет сказав в інтерв’ю перед прибуттям патріарха московського таке: «Він хоче побудувати нову російську імперію». За Кириловою теологічною концепцією «руського світу», куди також належить Україна, та старою ідеєю Москви як «третього Риму» християнства криється, за словами Філарета, мрія російської держави про аншлюс України. Демонстранти, які з масками Кирила виступали проти московського патріарха, були затримані. Зрештою Кирил відгукнувся на критику: «Ми не ставимо під питання ні суверенітет, ні національне самовизначення, ми захищаємо лиш те, що належить Богові й що було довірено церкві».
Пастирський візит завдяки телевізійному висвітленню набув широкого розголосу. Експерти в Україні вказують на те, наскільки успішно Кирил як проповідник і душпастир вторгся у світоглядний вакуум країни. Інші занепокоєно аналізують політичні наслідки та подальший відплив країни у фарватер Москви. Тутешня міжцерковна суперечка, порівняно з візитом Кирила рік тому, «істотно загострилася», резюмувала московська «Независимая газета». Наступного літа Кирил знову хоче приїхати в Україну.
|