Росія анексувала Українську церкву: Константинополь провів дослідження щодо Томосу для України

У мережі з’явився документ під назвою "Вселенський Престол і Українська Церква", в якому окреслено результати дослідження щодо права України отримати Томос.

Відповідний документ оприлюднила Київська православна богословська академія на своєму офіційному сайті.

Як підкреслюється у документі, у контексті дослідження, проведеного Вселенським Патріархатом щодо надання церковного статусу автокефалії Церкві в Україні, було сформульовано різні думки, зокрема й представниками державних установ, які піддають сумніву канонічну прерогативу Константинопольської Церкви провадити діяльність у цьому напрямі.

Основний аргумент полягає в тому, що Україна "становить канонічну територію Московського Патріархату", і, отже, такий акт з боку Вселенського Патріархату стане "втручанням" у закордонну церковну юрисдикцію. Зважаючи на це, було визнано за необхідне, щоб Вселенський Патріархат нагадав усім про історичну та канонічну правду стосовно відносин Константинопольської Церкви з Українською Церквою, про яку свідчать збережені офіційні документи, що, на жаль, або ігноруються або в іншому разі навмисне приховуються з кон’юнктурних причин,
– зазначили представники Вселенського патріархату.

Також інституція зауважила, Вселенський патріархат утворює Материнську церкву для всього українського народу, так само, як і для всіх росіян, білорусів та інших народів дуже великого регіону.

"Після політичного об'єднання України з Росією в 1654 році постало питання й церковної інтеграції цих земель з Московським Патріархатом. Однак митрополити, єпископи, духовенство, шляхта та весь народ України рішуче відкидали це об’єднання Лише київський митрополит Гедеон піддався на вмовляння, і у 1685 році його було хіротонізована Патріархом Московським Іоакимом, але навіть тоді Великий Собор, скликаний у Києві, оголосив таке обрання не дійсним і хіротонію не чинною, оскільки це сталося без відома Вселенського Патріарха. Ця акція Патріарха Московського становила серйозне канонічне порушення права", – підкреслюють священнослужителі.

Крім того, у Вселенському патріархаті, проаналізувавши "Грамоти про передачу" Української церкви під управління Москви, зробили висновок, що це відбулося "спосіб поступливості" та "з міркувань ікономії" з огляду на конкретні історичні обставини того періоду "як через велику відстань, так і війни між двома царствами".

"З цих причин, "ворог правдивої, істинної, святої та бездоганної віри православних християн посіяв кукіль між пшеницею (тобто в межах православ'я), перед якими постає загроза потрапити під владу чужинців та перейняти чуже мислення". Про тимчасовий характер цієї "поступливості та поблажливості" Патріаршого та Синодального "Акту" 1686 року також однозначно свідчать записи видатного Патріарха Єрусалимського Досіфея, роль якого у відповідних переговорах виявилася вирішальною, стосовно його заяви посередникові-послу Нікіті Алєксєєву про те, що: "віддати" ... Київ під опіку (ἐπιτροπικῶς) Московії довелося через загрозу тиранії, до настання дня Божественного відвідання"", – наголошується у документі.

Водночас у Вселенському патіархаті з огляду на події після 1686 року заявили, що Московський Патріархат ніколи не дотримувався умов Патріаршого та Синодального "Акту" щодо способу обрання Митрополита Київського (духовенством і мирянами) і щодо поминання "серед" першого "імені Вселенського Патріарха кожним Митрополитом Київським за Божественною Літургією.

Таким чином, особливо через самовладне скасування поминання Вселенського Патріарха кожним Митрополитом Київським, де-юре залежність Київської митрополії (і Церкви України) від Вселенського Патріархату була самовільно перетвореною на анексію та злиття України з Московським Патріархатом. Проте Українська Церква ніколи не переставала становити де-юре канонічну територію Вселенського Патріархату. Вселенський Патріархат ніколи не надавав Київській митрополії права становити канонічну територію Московського Патріархату. Канонічні кордони Російської Церкви було визначено, коли ця Церква було підвищено до статусу Патріархату в 1589 році, і вони ніколи не змінювалися ніяким Патріаршим чи Синодальним Томосом, Київська митрополія ніколи не належала до цих меж,
– стверджують у Патріархаті.

Щодо замовчування Вселенським Патріархатом таких порушень з боку Москви, то Церква це пояснює важкими історичними обставинами, однак наголошує, що "ніколи не забувала та не ігнорувала вказаного".

"Надання автокефалії Польській Церкві було сприйнято всіма православними церквами, за винятком Російської Церкви, яка 1949 року надала свою автокефалію Польській Церкві. Таким чином, усі православні церкви, за винятком Росії, також безпосередньо прийняли суверенне право Вселенського Престолу над Київською та Українською митрополіями. Вселенський Патріархат завжди поспішав допомогти та підтримати Православні Церкви у важкі часи та навіть ніколи не допускав думки, щоб канонічні права однієї церкви присвоювалися іншою. Крім того, Константинопольська Церква ніколи не відбирала в Української Церкви її канонічних прав. Отже, Вселенський Патріархат має право та є зобов'язаним виявляти належну материнську турботу про Українську Церкву у кожній ситуації, коли вважає це за необхідне", – підсумовують представники Константинополя.

Нагадаємо, на початку вересня Вселенський патріархат у межах підготовки до надання автокефалії Православній церкві в Україні призначив своїх екзархів (повірених) у Києві. У РПЦ це панічно розкритикували, назвавши "вторгненням на канонічну територію Московського патріархату". Крім того, 14 вересня з цієї ж причини синод РПЦ вирішив припинити участь у роботі структур під головуванням Константинопольського патріархату.

Згодом сталов відомо, що Предстоятель Української православної церкви московського патріархату Онуфрій відмовився від зустрічі у Києві з екзархами Константинопольської церкви. Також в УПЦ МП з вимогою, аби константинопольські повірені покинули "канонічну територію" їхньої церкви.