Динаміка довіри соціальним інституціям у 2021-2023 роках

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 29 листопада-9 грудня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1031 респондента, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами закордоном.

Прослушку встановили під СТОЛОМ. Зеленський забрав ОХОРОНУ У ЗАЛУЖНОГО

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. КМІС раніше наводив фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу».

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність для населення України, що проживає на підконтрольній Уряду території, та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Динаміка довіри окремим інституціям у 2021-2023 роках

Один з найбільш важливих, маркерних показників стану суспільства та громадської думки – рівень довіри окремим інституціям. КМІС регулярно в різних опитуваннях ставить запитання про довіру. Разом з цим потрібно враховувати методичний вимір – немає єдиного стандарту щодо формулювання запитання. Зокрема, важливу роль відіграє формулювання самого запитання і яка шкала використовується. Для коректного аналізу динаміки запитання та шкали мають бути однаковими.

Тривалий період КМІС кожного грудня ставить власне запитання «Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.». Респонденту зачитуються такі варіанти: «повністю довіряю», «скоріше довіряю», «важко сказати», «скоріше не довіряю», «зовсім не довіряю» (наголошуємо, що варіант «важко сказати» також зачитувався як проміжний між довіряю і не довіряю, тому що це впливає на результати). Наразі ми пропонуємо ознайомитися, якою була довіра до окремих інституцій у грудні 2021 року (напередодні вторгнення), у грудні 2022 року (після вторгнення, але після успіхів кінця 2021 року) та у грудні 2023 року (зараз).

На графіку 3 наводиться динаміка довіра до органів влади (Президент, Верховна Рада, Уряд), ЗСУ, СБУ та Національної поліції. На графіку 4 наводиться довіра до інституцій у сфері забезпечення справедливості – прокурорам і судам. Насамкінець на графіку 5 наводиться довіра церкві, українським ЗМІ і волонтерам.

Порівняно з груднем 2022 року зростає критика органів влади. Зокрема, частка тих, хто довіряє Верховній Раді, знизилася з 35% до 15%, а частка тих, хто не довіряє – зросла з 34% до 61%. Довіра Уряду знизилася з 52% до 26%, недовіра – зросла з 19% до 44%. Хоча у випадку Президента також є низхідна динаміка, проте він зберігає переважну довіру серед української громадськості. Так, наразі 62% довіряють Президенту, а не довіряють – 18%. У грудні 2022 року 84% довіряли Президенту, не довіряли – 5%. Відповідно, якщо баланс довіри-недовіри у грудні 2022 року для Президента становив +80%, то зараз він становить +42%. Тобто, з одного боку, бачимо суттєве зниження, але, з іншого боку, він лишається однозначно позитивним із значним переважанням тих, хто довіряє Президенту, порівняно з тими, хто йому не довіряє.

Абсолютну довіру в суспільстві зберігають Збройні сили – як і в грудні 2022 року, так і зараз 96% довіряють ЗСУ. Крім цього, 88% українців довіряють В. Залужному (не довіряють – лише 4%).

Трохи знизилася довіра до СБУ, проте наразі більшість українців довіряють їй – 58% проти 16%, які не довіряють (у грудні 2022 року 63% довіряли СБУ, не довіряли – 9%). Водночас більш істотно знизилася довіра поліції – з 58% у грудні 2022 року до 41% зараз (недовіра зросла з 14% до 29%).

Графік 1. Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.

Органи влади, ЗСУ, СБУ, Національна поліція

У поточній ситуації важливо розуміти, як «перетинаються» поля довіри до Президента і Головнокомандувача. У таблиці сума всіх комірок становить 100% і показує, наприклад, яка частка українців водночас довіряють Президенту і Головнокомандувачу.

Більшість українців – 59% – водночас довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу В. Залужному. Частка українців, які мають поляризовані погляди, є досить невеликою. Так, лише 14% довіряють В. Залужному і при цьому не довіряють Президенту, і лише 1% довіряють Президенту, але не довіряють В. Залужному.

Таблиця 1. Перетин відповідей респондентів на запитання щодо довіри Президенту та Головнокомандувачу В. Залужному

Критично низькою із значним погіршенням порівняно з минулим роком є довіра судам і прокурорам. Лише 12% українців довіряють судам і лише 9% довіряють прокурорам. Не довіряють – відповідно, 61% і 64%. У грудні 2022 року судам довіряли 25%, прокурорам – 21%, але більш важливо, що було значно менше (удвічі) тих, хто не довіряв їм.

Графік 2. Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.

Суди і прокурори

В Україні зберігається висока довіра волонтерам – 84% їм довіряють і лише 3% не довіряють (у грудні 2022 року показники була майже ідентичними).

Значно втратили довіру українські ЗМІ, чиї показники довіри повернулися до рівня грудня 2021 року. Так, за останній рік з 57% до 29% стало менше тих, хто довіряє українським ЗМІ (натомість з 14% до 40% стало більше тих, хто не довіряє їм).

Крім цього, стабільно втрачає довіру громадськості Церква. Між груднем 2021 і груднем 2022 року довіра Церкві знизилася з 51% до 44%, між груднем 2022 року і груднем 2023 року – з 44% до 38%.

Графік 3. Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.

Церква, українські ЗМІ, волонтери

Динаміка довіри окремим інституціям між груднем 2022 року і груднем 2023 року у розрізі регіонів

Критика влади зросла у всіх регіонах, хоча при цьому у всіх регіонах більшість довіряють Президенту.

Крім цього, у всіх регіонах абсолютна більшість довіряють ЗСУ, В. Залужному та волонтерам.

Таблиця 2. Довіра інституціям у регіональному вимірі

% довіряють

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Наростання критики і зниження довіри владі, скоріше за все, є наслідком, з одного боку, несправджених очікувань на цей рік та, з іншого боку, претензіями щодо ефективності та прозорості діяльності. Важливо, що при цьому критика наразі не переростає у вимоги виборів (зараз абсолютна більшість проти будь-яких виборів), а також що більшість українців зберігають довіру Президенту. Президент зберігає високу легітимність, що безумовно потрібно для підтримання керованості державних інституцій у цей складний період та для проведення складних перемовин із Західними партнерами.

Принципово важливим результатом є те, що в Україні 59% українців водночас довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу. Українці вимагають єдності і тому дії окремих представників влади зі спроб дискредитації Головнокомандувача викликають різке несприйняття в суспільстві. Українці не вірять у звинувачення, які можуть лунати на адресу В. Залужного (навіть більше, можна припускати, що такі звинувачення бумерангом негативно позначаються на самій владі). Разом з цим деякі опозиційні політики, критично налаштовані журналісти та представники громадського сектору вперто просувають наратив розколу «гарний В. Залужний-поганий В. Зеленський». Як ми бачимо, це не відповідає громадській думці українців і українці у своїй більшості мудро довіряють і Президенту, і Головнокомандувачу.

Ми сподіваємося і ще раз наполегливо закликаємо владу, опозицію, журналістів та громадський сектор діяти лише в конструктивних межах. Так, критичні зауваження до влади є важливою складовою демократичного процесу – але лише якщо вони конструктивні, а не є безкомпромісним «хрестовим походом» (що чітко проявляється у певних опозиційних політиків, журналістів, громадських активістів). У свою чергу влада має зберігати відкритими до щирого діалогу канали комунікації, аргументовано реагувати та співпрацювати з усіма, кому небайдужа доля України та українців.

Окремої уваги потребує ситуація з критично низькою довірою судам і прокурорам. У грудні 2022 року ми фіксували вікно можливостей, коли відносно не так багато людей не довіряли їм. Зараз вікно можливостей значно звузилося. Громадськість вимагає справедливості, тому безпорадна неефективність та корумпованість судів і прокуратури у забезпеченні справедливості лише поглиблює суспільну нелюбов до цих інституцій та створює сильне вогнище нестабільності в країні.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.