Гіршого удару по Україні не придумати

Багато хто знає, що я не люблю дивитись довгі відео. У мене банально нема стільки часу на отримання інфи. @NV придумали шикарний вихід. Вони дають стислу роздруківку ефіру. Моє інтерв'ю з ними в ютубі важить 23 хвилини вашого часу. А текстова версія – вдвічі менше. А якщо ви ще й на швидкості проскролите – взагалі зможете лише за пару-трійку хвилин дізнатись про різницю між українцями і рашистами. Вона насправді дуже ефемерна. І ми маємо її підтримувати кожен день і у всьому. Інакше нам хана. Ми так і залишимось маленькою раіссєй. А також я говорю про різницю в реакції на "вишки Бойко" за часів Януковича, і про нинішнє. Я відчуваю різницю, на жаль.

Ось приклад такої подачі інфи, рекомендую https://nv.ua/.../nikolov-pro-ataku-na-zmi-i-biznes-komu...

«Гіршого удару по Україні не придумати». Провокації проти ЗМІ погоджували з одного телефону — інтерв'ю з Ніколовим

Редактор проєкту Наші гроші Юрій Ніколов в інтерв'ю Radio NV — про одночасну дискредитацію різних журналістів, а також замовників та бенефіціарів цих провокацій.

— Рік тому вийшла розгромна стаття про «тилових пацюків Міноборони», де ви розповіли про яйця по 17 грн і інші продукти, які Міноборони купує за завищеними цінами. Але хочу почати з того, що правоохоронці сьогодні встановили людей, які ломилися у ваш дім, клеїли наліпки на ваші двері, закликали йти на фронт, називали ухилянтом і себе називали військовими. Ви когось там впізнали? Як вам ця новина і що можете сказати?

— Сам по собі факт того, що когось затримали і сказали, що це виконавці цього злочину, вже приємно, бо перед вторгненням, нагадаю, було таке, що моєму товаришу Віталію Шабуніну вночі хату спалили, де батьки спали. І тоді поліція не спромоглась навіть виконавців затримати.

Тут дійшли до виконавців. І це насправді хороша новина. Тепер чекаю ще кращої новини, що буде встановлено організатора цього злочину. Оскільки мені якось собі складно уявити, що люди з чотирьох різних регіонів скучкувалися, матеріалізувалися у мене на поверсі в Києві, у моїй багатоповерхівці, і влаштували цей гармидер. І прямо по ходу того, як ломилися мені в двері, змогли якимось чином залити відео на один з телеграм-каналів Карточный офис, який славиться тим, що ганяє ворогів Офісу президента.

Сага про те як сімейний підряд Єрмаків торгували державними посадами:

• Схему придумав Денис Єрмак, аби заробляти гроші, торгуючи ласими посадами.
• Справа Єрмака, щодо незаконного володіння зброєю дивним чином губилася в архівах
• Чому співбесіди у найвищі владні місця проводять не в Кабміні?
• Єрмак з друзями стануть такими першими - нормальними і з бабками
• У Єрмаків все дуже просто.
• Денис Єрмак зводить дебет с кредитом по отриманому кешу
• Люди нечистоплотні – скаржиться Денис Єрмак.
• Масові призначення своїх людей Єрмак планував на лютий місяць цього року.
• Андрій Єрмак
• Плівки Єрмака Чи торгував посадами брат глави Офісу Президента
• Видео, за которое должны сидеть братья Ермаки

Тому я щиро сподіваюся, що правоохоронці підуть далі.

Юридичною мовою це може звучати так. Зараз злочин по моїй справі кваліфіковано за частиною другою статті 171 — перешкоджання журналістській діяльності, яка передбачає, що може все закінчитись штрафами. Там є важча частина третя цієї статті, в якій прямо вже говориться, що це злочин вчинений за попередньою змовою осіб, і були вчинені службовою особою. Тобто йдеться вже про організаторів. І там набагато потужніші [санкції] — навіть може бути позбавлення волі до п’яти років.

Тому, якщо цей злочин залишиться так, на рівні виконавців, то йшли-йшли і на дуже приємній ноті зупинилися. Але цілком очевидно, що напад на мої двері, який відбувся серед інших нападів на журналістів, провокацій, це не проста річ, і, на жаль, виконавців тут мало.

Але повторюю: я вдячний слідчим, поліції, прокуратурі за те, що вони принаймні змогли зробити те, що не змогли робити раніше по іншим нападам на активістів і журналістів.

— Чи ви не пробували самі з’ясувати, хто може стояти за нападом «на ваші двері»?

— На жаль, мій кейс, на відміну від багатьох інших, неможливо розплутати нашими зусиллями, оскільки свідків не було. Я живу в звичайному спальному районі, тут не було камер, доступних для аналізу. Тому журналістам тут робити справді фактично було нічого, оскільки такі злочини зазвичай розслідуються засобами, які є виключно у правоохоронців — дистанційні відстеження і так далі.

Тому тут залишалося сподіватися виключно на правоохоронців. Але тепер залишається сподіватися на доброчесних слідчих, які будуть (чи не будуть) розмотувати клубок далі.

— А у вас у самого немає припущень, хто може стояти за нападом станом на зараз?

— Я дію в цій ситуації з позиції «шукаю, кому вигідно». Це гіпотеза ніяким чином не підтверджена. Бенефіціарами цього нападу, а також інших нападів, які відбулись в ці дні, є виключно вороги України. Тільки ворог України міг влаштувати такі провокації, наслідками яких були публікації у Financial Times, Reuters, Bloomberg, про те, що у нас тут утиски демократії, утиски свободи слова. Це абсолютна дичина.

Я, звісно, цілком можу припускати, що це «мамкины» політтехнологи в Україні бавились, намагалися влаштувати таку дискредитацію журналістського розслідувального цеху. На прикладі найвідоміших людей, як мене, чи Bihus.Info, чи з Української правди. Тобто, можливо, вони мали на меті дискредитацію людей, які говорять в Україні правду.

Але ефект, який вони досягли, на жаль, був набагато більший. Виключно особливостями їхнього IQ можна пояснити те, що відбулось. Або ж це реальна історія з умислом саме на дискредитацію України.

І тому я ще раз наголошую на тому, що я сподіваюся, що слідчі підуть далі, оскільки вся ця історія дуже дурно тхне. І вона, на жаль, набагато більша, ніж просто напад на мої двері або моя персональна доля.

— А ви пов’язуєте ці дві історії — свою і потім Bihus.Info? Ви припускаєте, що це складові одного пазлу?

— Так, безумовно, оскільки обидві ці історії, вийшли фактично з різницею в два дні. От по Bihus.Info абсолютно зрозуміло, що історія готувалась довго, бо в анонімний телеграм-канал злили відео, яке записувалось перед Новим роком у грудні. Вони монтували місяць його, чи що? Я думаю, що ваші колеги по редакції чудово знають, скільки годин, максимум днів, може зайняти такий монтаж. Там йшлося про різницю в тижні.

Виходку по мені можливо і швидше влаштувати. Знайти якихось чотирьох людей в різних регіонах України, привезти до Києва, щоб вони тут побігали в мене. Можливо, місяця не потрібно на це все.

Але обидві ці історії, все це відбувалось тоді, коли [президент] Володимир Зеленський поїхав в Давос. Тобто виглядає, як підгадали, щоб наш президент був в Давосі, розповідав про те, що Україна — хороша країна, сюди варто інвестувати, сюди варто йти, тут варто захищати демократію, а йому в спину прилетіли такі речі. Прямо під час Давосу виходили ці дискредитаційні заголовки. Гіршого удару по Україні годі й придумати.

Усі ці провокації були виключно дискредитаційні. Усе це приводить до думки, що як мінімум погодження йшло з одного телефону у всіх цих провокаціях. Можливо, виконавці були різні через різні стилі нападів на нас. По Бігусах явно працювали люди, пов’язані з спецслужбами. По мені, очевидно, могли спрацювати якісь політехнологи. Але я думаю, що погодження всіх цих історій, розставлення в часі має йти з одного телефону. Сподіваюсь, цей телефон буде виявлений.

— Немає у вас припущень, де цей телефон? Він в Україні?

— Виходячи з того, хто бенефіціар, може бути телефон керований не з України. Я не хочу зараз йти в найгірші припущення, але просто сподіваюсь, що правда буде встановлена, якою б гіркою вона не була.

Оскільки я не втомлюсь повторювати: ми від росіян не відрізняємося фізіологічно, ми виглядаємо, як вони. Наша мова відрізняється від їхньої, але не так радикально, як китайська. Але від росіян ми маємо радикально відрізнятися іншим, щоб кожна людина у світі бачила цю різницю. Ми демократичні люди, у нас є свобода слова і ми геть не такі печерні корупціонери, як росіяни. Ось це має бути різниця.

Але ця різниця досягається тим, що ми лікуємо застарілі хвороби. Замовчувати їх, залишати так, як є, тому що боїмося образити одного з «п'яти-шести незамінних менеджерів» (фраза Зеленського, яку він озвучив на пресконференції наприкінці 2023 року — ред.) — це значить залишати себе такою ж маленькою Росією, як ми були раніше. Це значить залишати ворогу можливість постійно говорити: «Та подивіться ж, вони такі самі, як ми. Чого білий світ за них вписується? Залиште вже Україну нам, буде під нашим протекторатом, не буде у вас ні у кого проблем». Ось оце найгірше.

— Багато наших колег синхронно згадали часи Януковича, кажуть, що це ті самі методи, ті самі способи, ті самі інструменти. Чи ви проводите цю паралель? Чи ви погоджуєтеся з цим? Чи це занадто?

— Дивіться, за часів Януковича я з моїм колегою Олексієм Шалайським прославились тим, що випустили розслідування по вишках Бойка. Це на той момент була, можливо, найгучніша історія 2012 року.

Але я точно пам’ятаю, що тоді ні на мене, ні на Олексія не було таких спроб впливу. Нам не погрожували, нас не залякували, не передавали вітання. Так, ми отримували звичайний хейт в соцмережах. Так, на нас з інших приводів подавали багато позовів, серед яких були прихильники влади. Ми всі позови вигравали, тобто немає у нас гріха за душею.

Так, я пам’ятаю атаки на інших журналістів тоді. Так, я пам’ятаю дискредитаційну кампанію, яка називалася Українська Кривда. Мої колеги по цеху, хто тоді працював, мають добре пам’ятати. Але отаких масових атак… Чесно, мені в голову так не приходить. Тому я з часами Януковича не порівнюю.

На жаль, я з часами Януковича можу порівняти інше — поведінку правоохоронців. От чого в нас не було давно, так це точно. За часів Януковича, звісно, були утиски свободи слова, багато редакцій заткнули писок, як кажуть. Але далеко не всі, тоді свобода слова все рівно лишалась. Але правоохоронці тоді, окрім того, що вони не помічали звичайної корупції, теж влаштовували великий тиск на бізнес.

Усі пам’ятають, як «донецькі ефективні менеджери» з ноги могли відкрити двері фактично у будь-яку фірму і зажадати 50 плюс 1% статутного капіталу. Тобто тоді великі компанії переживали такий тиск. От такого давно не було.

І я говорив завжди, що за часів Володимира Зеленського, скажімо так, є корупція, звісно, і в закупівлях, і в державних інституціях, ми ж все-таки Україна, і одномоментно неможливо одужати. Але я завжди казав, що від часів Януковича нас відрізняє те, що на бізнес немає такого тиску велетенського, як тоді був. І от, на жаль, останні дні та тижні нам дарують повернення…

— Це ви про кейс Ігоря Мазепи?

— І про нього, і таких кейсів вже насправді до десятка. З різною гучністю вони проходять. Але тиснуть на український бізнес, який в Україні прямо зараз, під час війни, генерує матеріальні цінності і головний дохід для держави у вигляді податків.

Я не бачу, щоб правоохоронці у складі 30 людей (скільки до Бігуса побігло), чи пів сотні (скільки бігло до Мазепи), щоб вони побігли шукати племінника народного депутата Слуги народу, який торік припхав в Україну турецьких паршивих курток для військових на мільярд гривень, які коштували там (в Туреччині — ред.) в три рази дешевше. Я щось не бачу, щоб вони до нього побігли і шукати оту маржу, що він заробив — понад пів мільярда лишена цій поставці. Щось туди не біжать. А от по нашому біжать і тиснуть.

І це реально когнітивний дисонанс. Я реально не розумію. Стоп. Інтереси держави, інтереси України, як країни, інтереси ворога. У що ми граємо? На жаль, відповіді, які приходять, не дуже втішні.

— Як ви зараз з річної перспективи дивитесь на уже колишнього міністра оборони Олексія Резнікова і на той факт, що його заступники або в СІЗО, або до них є претензії з боку правоохоронців, а до нього немає. Він справді виявився міністром в чомусь ефективним, але не до кінця зміг проконтролювати своє оточення? Чи до нього би мали бути якісь претензії, але їх немає в силу якихось інших причин, можливо, в силу тих самих причин, що й до колишнього глави СБУ Івана Баканова?

— Я думаю, що сам Резніков розуміє, що претензії рано чи пізно зрештою виникнуть, оскільки отримання адвокатського свідоцтва свідчить про те, що він ускладнює тепер шлях до себе з боку правоохоронців. Відкрити справу проти адвоката — це фактично номенклатура генерального прокурора. Це не проста річ. Мене для них дуже легко на допит потягнути. Для них я, звичайно, пересічний українець зі звичайним українським паспортом. А адвокатське [посвідчення] — як щит у супермена вже з’являється. Можливо, не найсильніший, але у мене такого точно немає.

До Резнікова юридичних претензій справді ні в кого немає. Єдине кримінальне провадження, про яке мені відомо, це по харчах, саме по тих контрактах, йде теж без Резнікова. Цією справою займається НАБУ. Воно вже рік займається, і кінця навіть не видно в бінокль.

По інших справах. Затримано заступника Резнікова на прізвище Шаповалов і керівника департаменту закупівель Хмельницького, вони знаходяться в СІЗО вже рік по справах за паршиві бронежилети по дуже завищеній ціні. Якщо не помиляюсь, там трикратне завищення було. Також до них претензії щодо закупівель по завищеній ціні сухпайків з Туреччини, вегетаріанських причому. Щоб у нас пацани вегетаріанські сухпайки на передку їли. І по цих справах Резніков теж не проходить. Формальних претензій до нього немає.

Слава Богу, що це позорище ми принаймні в Лондоні не переживаємо. Бо коли його відправили в відставку, я своїми очами прочитав його колонку в The Guardian, в провідному англійському медіа. Вона була досить презентаційна. Він висловлював свої роздуми про future, past, present days. Так би мовити, налагоджував вже містки. Це було реально позорище, якби це призначення відбулося. І тому я радий, що хтось десь включив задню. Ми принаймні не черпаємо лайно ложкою.

— Мене не радує історія, що заступники так довго сидять в СІЗО. Справи, мабуть, мали би в ідеалі розслідуватися швидко, а не роками.

— Цими справами, по яких вони зараз сидять, займаються СБУ і ДБР. Я так розумію, що якісь епізоди вже реально доведені. І вже, можливо, готові для передачі в суд. Тобто там зараз не йдеться про штучне затягування. Закрити по правках Лозового у цій історії, я сподіваюся, не вийде. Бо якщо вийде, це буде реальна катастрофа.

Що ж ви там так длубаєтесь, хлопці? Вже ж навіть якихось чортів, які нападали на мене, змогли знайти. Там ж ще простіше має бути, бо там принаймні в СІЗО всі відразу сидять.