50 мільярдів євро від Євросоюзу

Я щось і не припомню, щоб «The Economist» був настільки саркастичний по відношенню до європейців. Ця колонка вийшла напередодні очікуваного виділення нам від Євросоюзу 50 мільярдів євро на чотири роки. Це обовязково продаватимуть нам як невєбіческу перемогу і дуже сложну жертву європейських народів. Але:

«Для боротьби з пандемією було порушено табу, зокрема створено спільно запозичений фонд відновлення у розмірі 750 млрд євро. Підтримка «зеленого» переходу коштуватиме понад 1 трлн євро на рік… Коли справа доходить до України, європейці задовольняються тим, що виділяють суму, яка є простою помилкою округлення в їхніх національних рахунках… Або європейці вивергають нісенітниці про те, що їхні долі пов'язані з долями України, або вони просто недалекоглядні».

Юрій Ніколов

Люди такі люди. Ні хера не вчаться поки не отримають штирь в натуральний розмір((((

Автопереклад https://www.economist.com/.../the-eus-help-to-ukraine-is...

Пакет допомоги ЄС для України у розмірі 50 млрд євро далекий від риторики

Пакет допомоги, який має бути узгоджений наступного тижня, не відповідає виклику

Коли Югославії загрожувало кровопролиття в 1991 році, її сусіди прилетіли, щоб запропонувати допомогу. «Це час Європи», - заявив Жак Пус, міністр закордонних справ Люксембургу, якого європейські інституції в Брюсселі відправили до Белграда, щоб зупинити вибух тотальної війни. Але цього не сталося. Почалися жорстокі бої, які зрештою припинила переважно Америка, довівши, що пан Пус помилявся. Через три десятиліття знову настав час Європи. 1 лютого на саміті 27 національних лідерів ЄС у Брюсселі політики вийдуть із затьмареними очима після нічних переговорів, щоб оголосити - якщо все піде добре - про пакет допомоги Україні в розмірі 50 млрд євро (55 млрд доларів). На тлі самопривітань і роздумів на прес-конференціях про те, що ми стоїмо пліч-о-пліч зі стражденним сусідом, буде неввічливо зазначити, що пакет буде розподілений на чотири роки і становитиме близько 0,08% ВВП Євросоюзу за цей період.

Як і за часів нещасного пана Пуса, існує розрив між тим, як Європа описує ситуацію, і тими засобами, які вона пропонує для її подолання. Послухайте політиків, і все звучить досить жахливо. Французькі посадовці кажуть, що Європа повинна перейти до «економіки війни», повністю мобілізувавшись для того, щоб перешкодити імперським амбіціям Кремля.

Жителі Центральної Європи кажуть, що перемога Росії в Україні призведе до подальших загарбницьких війн, і небезпідставно побоюються, що вони можуть стати наступними. Такі тривожні тони будуть знайомі ветеранам інших криз, що спіткали континент, чи то ковід-19, чи то обвал євро, чи то перспектива зміни клімату. Щоб протистояти цим викликам, пошук грошей не був проблемою. Для боротьби з пандемією було порушено табу, зокрема створено спільно запозичений фонд відновлення у розмірі 750 млрд євро. Підтримка «зеленого» переходу коштуватиме понад 1 трлн євро на рік. А десять років тому Європейський центральний банк пообіцяв зробити «все можливе», щоб врятувати єдину валюту. Коли справа доходить до України, європейці задовольняються тим, що виділяють суму, яка є простою помилкою округлення в їхніх національних рахунках.

Чи не є перспектива реваншистської Росії гіршою за пандемію? Не можна сказати, що ЄС нічого не зробив для України: біженців прийняли, санкції запровадили, Україні запропонували перспективу приєднання до клубу. На противагу цьому Америка, яка почала з надання великої кількості військового спорядження, але наразі припинила поставки, оскільки її власний пакет допомоги у розмірі $61 млрд. потрапив у глухий кут через партійні розбіжності. Крім того, 50 мільярдів євро, які мають бути узгоджені наступного тижня, не є єдиною допомогою, яку пропонують члени ЄС. Деякі країни, зокрема Німеччина, все ще надсилають багато військової і фінансової допомоги на двосторонній основі. Європейці, які не є членами ЄС, наприклад, Велика Британія чи Норвегія, також пообіцяли надати велику кількість зброї і готівки.

Але багаторічний пакет майже замінив свіжі пропозиції короткострокової допомоги: на думку дипломатів з країн ЄС, це те, чим Україні доведеться задовольнятися на даний момент. Гаманці Європи стиснуті трьома факторами. Один з них полягає в тому, що деякі політики, особливо в Західній Європі, можливо, мовчки змирилися з тим, що Україна отримує цівку грошей - достатньо для того, щоб не програти, але й не виграти надто всеосяжно, щоб не принизити Росію. Можливо, так було на ранніх стадіях війни, але зараз це виглядає застарілим. Втім, тримати владу в Києві на короткому повідку має свої переваги, наприклад, якщо одного дня потрібно буде підштовхнути Україну до столу переговорів.

Друге - допомога Україні часто надходить не у вигляді грошей, а у вигляді військової техніки. У національних арсеналах залишилося не так багато зброї, яку можна було б відправити на схід, тому снаряди і гармати доводиться виробляти натомість. Деякі країни, зокрема Франція, хочуть, щоб ця зброя вироблялася в Європі (тобто, найчастіше, у Франції). Мета полягає не в тому, щоб місцеві фірми отримували прибуток, хоча і це не зашкодить, а в тому, щоб розбудовувати потужності з виробництва озброєнь як частину планів Європи щодо зміцнення її «стратегічної автономії». На жаль, поєднання мети допомоги Україні з метою промислової політики не спрацювало належним чином.

Минулої весни ЄС пообіцяв, що протягом року надішле в Україну 1 млн снарядів, але до кінця грудня було доставлено лише 300 000, і мало хто вважає цю мету реалістичною. Тим часом, лише Північна Корея (ВВП: 1/500 ЄС) спромоглася відправити до Росії понад 1 млн. снарядів, кажуть південнокорейські шпигуни. Росія все ближче до того, щоб стати «економікою війни», збільшуючи витрати на оборону до понад 6% ВВП.

Третя причина скупості Європи полягає в тому, що Україна виявилася втягнутою у внутрішні суперечки ЄС. Спірна сума в 50 мільярдів євро була виділена через інституції блоку в Брюсселі, річний бюджет якого сам по собі крихітний - близько 1% від ВВП 27 країн-членів. Оскільки надання допомоги Україні пов'язане з переглядом загальних витрат ЄС, на розблокування цієї суми пішло сім місяців. Зміни до бюджету ЄС мають ухвалюватися одноголосно, що дало надмірні важелі впливу Віктору Орбану, прем'єр-міністру Угорщини та приятелю Кремля. Досвідчений шантажист, він заблокував угоду на суму 50 млрд євро на саміті в грудні, змусивши своїх колег-лідерів повернутися до Брюсселя. Він може зробити це знову, хоча тепер у нього з'явилося нове джерело шантажу: після того, як 23 січня парламент Туреччини підписав угоду про вступ Швеції до НАТО, Угорщина залишилася єдиною країною, яка не підтримала її.

Покажіть мені гроші

За торгом і самітами деякі прості факти, здається, залишилися поза увагою. Європа - це багате місце. Було б набагато гірше, якби Україна програла війну. Належне фінансування допомогло б Україні, яка зіткнулася з дефіцитом бюджету лише цього року у понад 40 мільярдів доларів. Набагато щедріша пропозиція була б в інтересах Європи. Кая Каллас, прем'єр-міністр Естонії, запропонувала, щоб союзники України виділяли 0,25% свого ВВП на рік. Це приблизно третина того, що країни мають витрачати на допомогу розвитку, і одна восьма від цільових витрат НАТО на оборону. Така допомога, приблизно втричі більша за ту, що пропонується зараз, дозволила б уряду в Києві планувати як перемогу, так і поразку Росії. Або європейці вивергають нісенітниці про те, що їхні долі пов'язані з долями України, або вони просто недалекоглядні. У будь-якому випадку, вони не вкладають свої гроші в те, що говорять.