Льолік і Болік

«Широка популярність Зеленського сама по собі може становити загрозу для української демократії».

«Foreign affairs» написав про це рік тому і мені ця штука дуже зайшла. Бо у дуже популярного лідера завжди буде спокуса іменем б̶і̶л̶ь̶ш̶о̶с̶т̶і̶ ̶ народу продовжувати свою владу. Тим більш, коли твій перший візирь розуміє, що у нього немає шансів на самозбереження у владі без збереження султана на посаді.

Чи сьогодні ризик сповзання Зеленського в автократію є такий самий, як рік тому? Не знаю. Судячи по рейтингам – нині цей ризик вже набагато менший. Але Єрмак випалює землю довкола Зеленського. Вже Залужний і Кубраков, попереду Федоров, і навіть до Арахамії можуть дійти руки, які ніколи не образять Татарова. Але це якась глупість з тієї точки зору, що знищити конкурентів за доступ до вух Зеленського ніяк не рішає проблеми виборів коли б вони не були. А значить у нього є надія або виграти ті вибори у якості переможця на війні, або якось інакше продавити перемогу. І ось це «якось інакше» мене і змушує бути дуже уважним.

Уважним, а не полохливим)))

“Вашингтон пост”: В Украине установился ДУУМВИРАТ Черная метка Ермаку