Під час першого ж бою Олександр знищив 6 шахедів комплексом «Hawk»

Олександр – оператор ЗРК «HAWK». На його рахунку – два десяти «шахедів» та 4 ракети. На плечах 24–річного воїна – щоденна величезна відповідальність і він тримає її з гідністю.

Сашко підписав контракт із підрозділом зенітних ракетних військ за кілька днів до «повномасштабки». Зізнається: новини не додавали впевненості та спокою, тож вирішив не чекати поки на українські міста полетять ракети. На жаль, не прогадав.
Олександр був готовий бити ворога на «трьохсотці». Зрештою пройшов навчання в Іспанії та опинився за «штурвалом» американського зенітного ракетного комплексу «HAWK».

Перше бойове хрещення Олександра показало: «HAWK» – хоч і не нове озброєння, та в умілих руках – результативне!
– Під час навчання за кордоном ми працювали на симуляторах, інструктори пояснювали, що через певні технічні особливості комплекс не надто призначений для дронів і дивувались, коли ми впевнено заявляли: «Ми впораємось!»… Адже коли мова йде про реальні бойові цілі, які мають на меті знищити українців, не до «ТТХ» – витискаєш зі зброї максимум! Тож, хоч «шахеди» і непроста ціль для нас, все одно справляємось! Вже під час першого ж протиповітряного бою вдалося знищити шість «шахедів» один за одним. Адреналін зашкалював! Ми відбивали повітряну атаку майже усю ніч. Протиповітряний бій тривав понад 6 годин! Але ми готові бити ворога цілодобово, без відпочинку. Головне – захистити українців, захистити Україну…

Олександр зізнається: найбільше дратують «шахеди». Мова не про складність цілі – втомлює очікування бою. Адже летять ці дрони досить повільно. «Працювати» ж із ракетами значно простіше, навіть коли вони прицільно летять на тебе.
– Було трішки не по собі, коли три ракети Х-59, постійно змінюючи висоту, летіли просто на нас. Але усі цілі захопили і одну за одною позбивали. Головний секрет навіть не у зброї, на якій працюємо, а у синхронній та злагодженій роботі підрозділу. Прекрасно розуміємо ризики та наслідки, якщо один одного не почуємо чи проігноруємо…

На запитання: «О котрій зазвичай починається робочий день?» – чоловік жартує: «Здебільшого ще з ночі не закінчується». Та додає, що бойова робота – це лише один відсоток діяльності. Решта – залишається, так би мовити, «за лаштунками» – обслуговування та ремонт техніки, заряджання пускових, постійні передислокації, маскування, облаштування нових позицій, укриттів…
– Насправді у мене найкраща робота в світі – усі ці наведення на ціль, захоплення, вихід ракети, збиття… А який кайф розуміти, що завдяки тобі ракета чи дрон не долетіли до цілі…

Більшість рідних Сашка – теж служать у ЗСУ, боронять країну від окупантів. Сестра – у танковому підрозділі, зараз на Запорізькому напрямку, її чоловік – піхотинець, на Дніпропетровщині. Та й більшість друзів відклали свої цивільні плани та мрії до перемоги. Тож розуміння і підтримки найближчих людей воїну не бракує…
– Звісно хочеться родину, будинок і щоб не холостяцька берлога, а справжнє сімейне вогнище… Та, спочатку хочеться перемогти. Очевидно, що найважчий бій – попереду. Та ми вистоїмо, відіб’ємось і обов’язково переможемо!