Невмолима потреба у «великому атомному будівництві»

Українські журналісти ухайдохали чергову багатомільярдну корупційну схему. Мова йде про розгортання багаторічної добудови Хмельницької АЕС.

Після повномасштабного вторгнення схема корупційних заробітків в Україні зазнала певної трансформації. Асфальтна маржа «Великого будівництва» перестала конвертуватись у «чорні» зарплати провладних функціонерів, бо припинилися масштабні ремонти доріг, а ті, що залишилися, — мізерні порівняно з довоєнними часами. Скандал з яйцями по 17 грн завадив встановити годівничку на НЕзбройних закупівлях Міноборони. А постійна увага до цивільного будівництва з його алхімічними кошторисами привела до появи законопроєкту №11057 про зобов’язання публікувати ціни будматеріалів у «Прозорро».

Проте звикла до розкошів влада, з одного боку, зберегла старі, а з іншого — намацала нові ніші для тіньових заробітків:

• митні пільги та податкові «нюанси» («вічна класика» з модифікаціями під нові потоки);
• рекет правоохоронців (розквітнув під приводом «нувижепанімаєтє, треба грошей на секретні операції проти рашистів, які ми не можемо офіційно фінансувати з держбюджету»);
• ігорка (розквітнула у тому числі за рахунок поширення ігроманії серед військових і завдяки тривалому запамороченню у Нацбанку й інших фінансових контролерів, які «не бачили» велетенських потоків грошей, що йдуть через платіжні системи);
• тютюн (Україну заполонили лотки з сигаретами без акцизу і телеграм-канали з ними ж, а силовикам на це було нецікаво навіть дивитися);
• зброя (закупівлі вітчизняних дронів одразу були виведені в «тінь» поза «Прозорро», контроль за ціноутворенням було покинуто напризволяще, а імпорт був і є непрозорим для всіх, окрім «чекістів»);
• непрозоре будівництво, бо ви ж знаєте — хочеш вкрасти, починай будувати.

От на останньому пункті ми й зупинимось у цій статті.

За великим рахунком, в Україні є такі типи будівництва за державні гроші.

Дорожнє тіньове. Воно ведеться за правилами, які Олександр Кубраков упровадив іще під час «Великого будівництва» Голика—Зеленського. Це коли кошторисні ціни будматеріалів приховуються разом із самими кошторисами, а всім назовні залишається просто цифра «скільки коштує заасфальтувати квадратний метр дороги». В умовах картельної змови це ідеальний шлях для роздування цін, бо ніхто ж не побачить, що ти намалював у ціні квадратного метра, а конкуренти ціни не зіб’ють. Під час річного керування команди Мустафи Наєма в Держвідновлення жодних змін у цей порядок внести не вдалося. Тому потенційно це залишається цікавою нішею для заробітків, коли в дорожньому будівництві з’являться гроші. Але зараз їх точно немає, навіть сам Дорожній фонд, що збирав гроші на асфальтування, вже ліквідований.

Цивільне прозоре. Разом із тим команда Наєма доклала багато зусиль для витіснення зайвої маржі з підрядів на відбудову пошкодженого житла та інших об’єктів соціальної інфраструктури. Передусім це робилося за рахунок обов’язкової публікації кошторисної документації на всіх етапах. Тепер, коли замовник публікує кошториси, «Наші гроші» витрачають дедалі більше часу й енергії на пошук завищених цін. Так, ми все одно продовжуємо їх знаходити, і навіть у проєктах, що фінансуються за гроші ООН і Європейського інвестиційного банку, не кажучи вже про проєкти, які фінансуються з українського бюджету. Навіть в «Охматдиті» за гроші благодійників планували влаштувати розпил. Однак знаходити такі перли стає дедалі важче.

Непрозоре цивільне будівництво. Звісно, багато хто не сприйняв цього тренду як новий modus vivendi і, навпаки, почав приховувати свої кошториси. Наприклад, госпіталь ветеранів у Києві торік оприлюднив кошториси свого ремонту за мільярд гривень із завищенням цін будматеріалів у 2–4 рази, а цього року вже просто не заповнив колонки з цінами.

Дехто робить це зухвало, а хтось намагається зберегти обличчя. Наприклад, Запорізька обладміністрація відмовилася надавати журналістам і народному депутату кошториси на будівництво шкільних укриттів на півмільярда гривень через… відключення світла. Мовляв, не можемо включити принтер, щоб роздрукувати кілька таблиць.

Ще один «лайфгак» — приховати назви будматеріалів у кошторисі. Наприклад, прописують якийсь клей за мільйони гривень без марки і виробника. Все, встановити адекватність ціни без виїзної експертизи неможливо. Так це зробили в кошторисі ремонту лікарні в Кривому Розі вартістю 1,3 млрд грн, який щойно віддали фірмі-протеже Юрія Голика з розслідування «Бігус.інфо».

Військове будівництво поза «Прозорро». Із цілком зрозумілих причин подробиці будівництва військових, як то адреси, проєктні рішення, виконавці, мають залишатися таємними. Але жодна з цих обставин не має бути перепоною для оприлюднення цін на будматеріали. Ворогу нічого не перепаде, якщо замовник прозвітує про ціну за тонну арматури чи метр «єгози» без зазначення кількості цих одиниць та адрес цих об’єктів. Це виключно комерційна таємниця, в якій так зручно проростати «яйцям по 17». Або дерев’яним колодам по 11 тис. грн за кубометр, що втричі дорожче ринку, як це виявилось у фортифікаційних проєкта Миколаївської обладміністрації.

Підлеглі Віталія Кіма на депутатський запит надали дані про ціни своїх будматеріалів, які виявилися настільки екстравагантними, що за заявою «Центру протидії корупції» Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Національне антикорупційне бюро навіть почали кримінальне провадження (№42024000050000025) за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу за заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі.

Сподіваємося, слідство не братиме до уваги дивних пояснень Кіма щодо завищених цін, — він банально підробив у фотошопі сторінку «Наших грошей», щоб показати, як мала би виглядати наша стаття, на його думку. Це не жарт. Це фотофакт.

Енергетичне будівництво поза «Прозорро». Воно почалося після того, як росіяни 2022 року стали бити по нашій енергетиці. Основний напрям витрачання коштів — будівництво антишахедного захисту над електричними об’єктами у виконанні «Укренерго», Держвідновлення та «Укргідроенерго». Тут з дозволу уряду все непрозоро через воєнний підтекст будівництва. Чим і скористалися.

Наприклад, «Укргідроенерго» закрило всі дані за 4-мільярдним контрактом із фірмою, чиїм основним досягненням раніше був ремонт шкіл на Житомирщині.

Держвідновлення і «Укренерго» в різний час показали ціни будматеріалів для накриттів. Однак закритість самих проєктів залишила великий простір для здогадок і уваги слідчих. Наразі немає жодних даних про порівняльну експертизу проєктів з обсягами робіт. «Наші гроші» не можуть провести таку експертизу, оскільки самі проєкти «під грифом» для простих смертних.

Отже, хоч будівництво і лишається можливим шляхом до нетрудових мільярдів, але заробляти там маржу стає дедалі небезпечніше. Тому на допомогу спішить нова історія у виконанні «Енергоатому» ціною в 5 млрд дол.

«Великі заробітчани» покладають неабиякі сподівання на проєкт добудови двох енергоблоків на Хмельницькій атомній електростанції. Їхнє будівництво почали ще при Радянському Союзі, тоді ж, у 80-х, закинули. Сорок років дощів, снігів, вивітрювання і корозії, здавалось, не залишали блокам-довгобудам жодних шансів. Але ні, проєкт воскрес і близький до закінчення як ніколи, бо ідеально підходить під всі завдання офісу президента.

Це ж миттєвий запуск «Великого бетонування». Звісно, що будуватимуть ті блоки років десять, якщо не більше. Але ж увесь цей час бетон будуть калапуцяти, акти виконаних робіт оплачуватимуть, а маржа капатиме в кишені. Йдеться точно про десятки мільярдів гривень у найближчі роки. Вони не підуть на фортифікації на сході чи енергообладнання, що потрібне вже зараз для цієї зими і для розподіленої генерації. Їх витратять на щось, що, можливо, працюватиме колись у перспективі, а може, й ніколи.

Що дуже важливо — це буде непрозора історія. Вже зараз усі будівництва об’єктів, пов’язані з відновленням після російських обстрілів, закриті всіма рівнями захисту урядової нормативки. Тому будівництво такого стратегічного об’єкта, як АЕС, також неминуче буде закрите. А відтак, жодного громадського чи експертного контролю.

Підігріває азарт на диво лояльне ставлення американських партнерів до атомних проєктів Банкової. Посол США Бріджит Брінк взяла участь у заливці першого кубометра бетону в блок №5 ХАЕС. Тепер уже колишня спеціальна представниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер наголосила, що «для швидкого розв’язання проблеми нарощування атомної енергетики є абсолютно раціональним рішенням».

Причини цієї лояльності цілком природні і меркантильні. Американці розраховують, що на нових блоках Україна встановить куплені у американців же реактори і закуповуватиме американське паливо. Відтак, тиск з боку Держдепу на профільного міністра Германа Галущенка мінімальний.

Що дало можливість Галущенку і його команді вже запустити підготовчі процеси для великого будівництва.

Через систему «Прозорро» зараз демонстративно проходить купа тендерів по Хмельницькій АЕС. Там закуповують десятки вагончиків-їдалень, гардеробних і нарадчих для будівельників, захисне спорядження для зварювальників і монтажників. Причому на мільйонних тендерах купують усе за нормальними цінами, щоб передчасно не привертати уваги до майбутніх мільярдних закупівель.

Також уже почали проєктувати багатоквартирний будинок для будівельників у Нетишині, поруч із ХАЕС. Замовили навіть власну бетонозмішувальну установку, щоб не віддавати наліво ні копійки за основний будматеріал. І все це вже на десятки мільйонів гривень.

Однак, на щастя для всіх нас, є одна біда. Для запуску «Великого атомного будівництва» треба ухвалити закон. Галущенко вже пробував це зробити у червні, але настільки бездарно провів промокампанію, що голосів на цей проєкт не дали навіть «слуги народу». Відповідно, зведення атомних блоків ціною в сотні мільярдів ризикує так і не розпочатися.

Банкова точно не цього чекає. Тож або Галущенко восени доведе закон до кінця, знайшовши необхідні суми аргументів для мотивації невмотивованих нардепів. Або його роботу виконуватиме інший міністр. Або за справу доведеться братися самому Володимиру Зеленському, який іноді ходить до парламенту. За крайніх обставин.

Впевнені, що перевірені служаки, міністр Г.Галущенко та очільник «Енергоатому» П.Котін, доведуть і цього разу свою користь для загальної справи. Їх сто разів ловили на завищенні цін будматеріалів, але з них як з гуски вода. Бо потрібні люди. Наприклад, торік «Енергоатом» вирішив побудувати виробниче приміщення в Южноукраїнську за 89 млн грн. Після того, як «Наші гроші» побачили у кошторисі бетон і арматуру по вдвічі завищеній ціні та цей факт став предметом розгляду на тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, той тендер знесли і замість нього провели новий, із дуже хорошою економією, лише за 71 млн грн.

Жодного покарання за той і купу інших розпилів ніхто не поніс. Це дало змогу Галущенку і Котіну підвищити градус нахабства і безвідповідальності.

Це секрет полішинеля, що саме трансформатори «Енергоатома» зараз є найбільш незахищеними від ударів. Антишахедний захист критично важливих підстанцій «Укренерго» разом із підрядниками Держвідновлення вже завершують і до опалювального сезону можуть закрити все найпотрібніше хоча б від шахедів. Але точки, через які енергія виходить з атомних станцій, перебувають у виключному віданні самого «Енергоатому». Вони навіть фізично відділені парканом від решти України. Так от, про бетонний захист «атомних» трансформаторів ніхто навіть не згадав.

Ані в «Енергоатомі», ані в Міненерго, ані в офісі президента. Не до того…

Юрій Ніколов Журналіст і засновник проекту “Наші гроші”, Україна