Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774

("Пункти вічного примирення та спокою між імперіями Всеросійською та Портою Оттоманською...") – мирний договір між Російською імперією та Османською імперією, укладений 21 (10) лип. 1774 у с. Кючук-Кайнарджі Сілістрійського ейялету Османської імперії (нині в Сілістрійській громаді Разградської обл. Республіки Болгарія). Завершив російсько-турецьку війну 1768–1774.

Основою К.-к.м.д. став Карасубазарський договір 12 (1) листоп. 1772 Рос. імперії з Кримським ханатом, за яким проголошувалася незалежність Крим. ханату, вічний союз з Росією, право Росії на міста Єнікале та Керч; фактично проголошувалося входження до Крим. ханату Буджаку та Єдисану (див. Єдисанська орда). У зв'язку зі зловживаннями рос. військ диван Крим. ханату скасував договір.

Переговори Рос. та Осман. імперій розпочалися у квіт. 1772 за посередництва послів Прусського королівства та "Священної Римської імперії германської нації" в Осман. імперії. 30 (19) трав. 1772 було укладено перемир'я, дія якого кілька разів продовжувалася. Подальші переговори тривали в м. Фокшани в Молдавському князівстві (т. зв. Фокшанський конгрес) влітку 1772, у м. Бухарест (нині столиця Румунії) у Валаському князівстві (див. Волощина; т. зв. Бухарестський конгрес) восени 1772 та навесні 1773 – уже без посередників. На них рос. представником О.Обресковим було розроблено проект, який став основою договору (статті 1, 2, 4–6, 8, 9, 21, 23, 25). Останній тур переговорів (16–21 (5–10) лип. 1774) у с. Кючук-Кайнарджі вели та уклали договір ген.-поручик кн. М.В.Репнін – від Рос. імперії, нішанджи Ресми-Агмед-ефенді та Ібрагім-Мюніб-рейс-ефенді – від Осман. імперії. Текст договору редагували П.Завадовський та С.Воронцов.

26 (15) липня 1774 договір був підписаний генерал-фельдмаршалом графом П.Румянцевим (див. П.Румянцев-Задунайський) – від Рос. імперії – та великим візирем Муссун-заде Мегмет-пашею – від Осман. імперії. Документ складений латиною ("італійською"), рос. та турец. мовами, містить преамбулу та 28 статей.

Договір охоплює чотири групи питань: припинення війни та відносини сторін, проблеми Крим. ханату, територіальні зміни, питання щодо деяких регіонів Осман. імперії з християн. населенням. Проголошено вічний мир між сторонами; взаємне звільнення полонених; амністію для мешканців регіонів Осман. імперії, охоплених війною, які перейшли на бік Рос. імперії; можливість емігрувати протягом року з усіх окупованих Росією земель, що тепер поверталися під владу султана, сім'ям тих, хто вступив на рос. службу, а також усім бажаючим з Молдав. та Валаського князівств, о-вів Егейського моря, Грузії та Мінгрелії (істор. область на Зх. Грузії); вивід рос. військ та флоту з тер. Осман. імперії (ст. 1, 2, 16, 17, 23–25). Осман. імперія підтверджувала (уперше – у Константиноп. конвенції 26 серп. 1741) рівність титулів монархів обох д-в, що фактично означало визнання Росії імперією (ст. 13). Підтверджено положення Бєлградського мирного договору 1739 про те, що Рос. імперія має право тримати в Осман. імперії постійного посла, а також з'явилося нове положення про необмежену кількість рос. консулів та віце-консулів у будь-яких містах Осман. імперії (ст. 5, 11, 16). Рос. імперія вперше отримала право на торг. мореплавство в Чорному, Адріатичному, Середземному морях, а також по Дунаю; підтверджувалося положення Бєлградського мирного договору 1739 про те, що рос. та осман. купці мають право торгувати на тер. обох д-в, не сплачуючи мита для іноземців (ст. 11). На майбутнє проголошено взаємну екстрадицію злочинців та перебіжчиків (ст. 2).

Крим. ханат, включаючи материкову частину його володінь, населену 5-ма ногайськими ордами (Білгородською ордою, Джамбуйлуцькою ордою, Єдисанською ордою, Єдичкульською ордою та Кубанською ордою; див. також Ногайська орда), став незалежною д-вою, а Осман. імперія відмовилася від своїх сюзеренних прав на нього. Крим. хан мав обиратися населенням Крим. ханства лише з роду Чінгізидів. Лише в реліг. відношенні нас. Крим. ханату підпорядковувалося султану Осман. імперії як халіфу всіх мусульман (ст. 3). Це означало, що новий хан ставав легітимним після отримання благословіння султана. До Крим. ханату перейшли осман. володіння на Пд. узбережжі Криму (див. Кафинський ейялет), а також у Пн. Причорномор'ї між Пд. Бугом та Дністром, окрім фортеці Очаків з округою (див. Очаківський ейялет; ст. 3). Тер. Буджаку, населена Білгородською ордою, залишилася у складі Осман. імперії (ст. 16). Питання про належність Крим. ханату Великої та Малої Кабарди (на Пн. Кавказі), які, згідно з Бєлградським мирним договором 1739, мали бути незалежними, мало бути вирішене Крим. ханатом; в ін. випадку ці території мали належати Рос. імперії (ст. 21). Рос. імперія зобов'язалася вивести свої війська з тер. Крим. ханства (ст. 3).

Усі попередні договори про кордони між сторонами втрачали чинність, окрім конвенції про межі округи м. Азов та кордон на Кубані, укладеної на виконання Константинопольського мирного договору 1700 у 1705 (див. також Межова комісія 1705; ст. 22). До Рос. імперії перейшли осман. володіння на сх. Керченського п-ова (округа фортеці Керч) та зх. Таманського п-ова (округа фортеці Єнікале; сама фортеця знаходилася на Керченському п-ові), що ставило Керченську протоку під рос. контроль (ст. 3, 19), між нижніми течіями Дніпра та Пд. Бугу (див. також Ханська Україна) разом із фортецею Кінбурн (ст. 18). Підтверджено належність до Рос. імперії м. Азов з округою (ст. 3, 20; колиш. Азовський ейялет). Проголошено, що сторони мають право на свій розсуд проводити фортифікаційні роботи на власних територіях (ст. 4). Це означало, що Рос. імперія отримувала можливість колонізувати округу м. Азов, яка, згідно з Бєлградським мирним договором 1739 та Константиноп. конвенціями від 26 серп. 1741 та 30 берез. 1747, мала залишатися незаселеною; відкрилася можливість для Росії тримати флот, у т. ч. військ., в Азовському морі.

У Валаському та Молдав. князівствах у складі Османської імперії мали бути ліквідовані відчужені від них особливі мілітаризовані райони – райї (див. Хотинське нахіє); Осман. імперія відмовилася від створення на їх тер. податкової (фактично – і будь-якої ін.) адміністрації; Рос. імперія закріпила за собою право через послів здійснювати дипломатичну інтервенцію для захисту інтересів цих князівств перед кер-вом Осман. імперії (ст. 16). О-ви Егейського моря у складі Осман. імперії мали отримати тимчасові податкові пільги (ст. 17). Фактично проголошувалася автономія Грузії та Мінгрелії у складі Осман. імперії, легітимність їх належності до цієї д-ви ставилася під сумнів (ст. 23). Осман. імперія гарантувала захист християн (див. Християнство) на своїй тер. і, зокрема, у Валахії, Молдавії, Грузії, Мінгрелії, на о-вах Егейського моря (ст. 7, 16, 17, 23).

Секретний протокол до договору передбачав виплату Осман. імперією Росії контрибуції.

22 (11) серп. 1774 договір було ратифіковано указом рос. імп. Катерини II. Договір неодноразово порушувався сторонами, але його умови було підтверджено і уточнено конвенцією про територіальне розмежування 1775 та Айнали-Кавакською конвенцією 1779. У результаті уточнень до Рос. імперії відійшли колиш. бар'єрні землі між річками Кальміус та Міус; між річками Дон, Манич, Єгорлик та Єя (усі бас. Азовського м.); Осетія як тер., залежна від Кабарди; до Осман. імперії від Крим. ханату перейшли території між нижніми течіями Пд. Бугу та Дністра (Єдисан). Пославшись на порушення договору з боку Осман. імперії, указом від 19 (8) квіт. 1783 імп. Катерина II приєднала Крим. ханат до Рос. імперії; це приєднання було визнано Константиноп. конвенцією 28 груд. 1783 та остаточно затверджено Ясським мирним договором 1791.

Дж.: Переписка императрицы Екатерины II с графом Румянцевым-Задунайским. М., 1805; Юзефович Т. Договоры России с Востоком политические и торговые. СПб., 1869; Шаховский И.И. Кучук-Кайнарджийский мир: переписка фельдмаршала графа Румянцева-Задунайского. "Русский архив", 1879, № 3; Присоединение Крыма к России. Рескрипты, письма, реляции и донесения, т. 1–4 (Под ред. Н.Дубровина). СПб., 1885–89; Румянцев П.А. Документы (Под ред. Л.Бескровного), т. 1–3. М., 1959.

КРЕСІН Олексій Веніамінович