Турецький ятаган у спину Путіна

Але претензій Ердогану він пред'явити не може. І ось чому

За дві доби сирійські повстанці майже повністю звільнили західну частину провінції Алеппо.

За 48 годин режим Башара Асада втратив понад 50 населених пунктів та 15 військових застав. Головна втрата – Алеппо.

У ході наступу захоплено велику кількість військової техніки армії режиму Асада, включаючи танки, БМП, БТРи, самохідні гаубиці «Гвоздика», РСЗВ «Град», а також безліч артилерійських установок, що буксируються.

На цьому тлі «Сирійська національна армія» (СНА), що підтримується Туреччиною, накопичує важку бронетехніку і сили на північ від Тель-Ріфату.

Російські телеграм-канали описують цю ситуацію так: Ердоган відкрив другий фронт проти Росії в Сирії, формально проти режиму Башара Асада, але очевидно, що російській армії доведеться відволікати частину сил і ресурсів від України, щоб прикрити союзника.

Незважаючи на втрату Алеппо, невідомо, наскільки це ускладнить відносини між Путіним та Ердоганом, які вже виглядають напруженими.

На тлі наступу повстанців Башар Асад терміново вилетів до Москви за екстреною допомогою. Експерти вказують, що проблема, що виникла в Сирії, ставить Кремль у складне становище, оскільки ресурси доводиться перерозподіляти між Україною та Сирією. Не можна забувати і про Африку, де також треба підтримувати банди російських найманців.

В Україні російські війська зіткнулися з серйозними труднощами, успіхи Москви мають там поки що тактичний характер. У Сирії ситуація посилюється обмеженими ресурсами та відсутністю підтримки на землі.

Росія не може не допомогти Асаду, але неясно, наскільки це буде ефективно. Для Путіна серйозне залучення до чергового витоку військових дій у Сирії вкрай незручно, але ослаблення чи падіння режиму Асада підірве позиції Москви на Близькому Сході та її імідж у світі.

Ситуація турбує Іран, для якого Сирія є важливим транзитним пунктом для передачі зброї до Лівану.

Путін буде змушений приймати непросте рішення – допомагати чи ні.

Тим часом Туреччина, зважаючи на все, вирішила, що міжвладдя в США найкращий час для того, щоб заразом розібратися і з курдськими комуністами. Так це чи ні покажуть найближчими днями.

Всі ці роки Ердоган вичікував зручного моменту. Можливо, цей момент настав.

Що стосується передбачуваного невдоволення Росії та особисто Путіна у зв'язку з подією в Алеппо, то тут не все так однозначно, як уявляють деякі коментатори.

Справа в тому, що практично з перших днів укладання угоди між Москвою та Анкарою за т.зв. зонам деескалації на півночі Сирії асадити їх одразу ж порушили регулярними атаками та захопленням деескалованих за згодою територій.

У відповідь на претензії Туреччини Росія відповідала, що мовляв намагається стримати Асада, але «не завжди виходить». Ця вистава тривала понад 6 років.

Турки не робили жодних дій у відповідь, лише відводячи свої пости спостереження із захоплених асадитами територій. У Москві чудово розуміють, що на будь-яку претензію Кремля у турків заготовлено цілий вагон фактів, що обґрунтовують їхні дії.

Не можна також забувати, що свого часу Туреччина надала Росії та особисто Путіну величезну послугу – дозволивши захопити Алеппо. Тоді в Анкари у пріоритеті були курдські комуністи. Але Путін за своїм звичаєм навіть після цієї таємної угоди всіляко шкодив туркам руками курдів.

Москва, по суті, сама створила цю ситуацію своїм постійним обманом і тепер стала жертвою своєї підступності.

Тим часом протурецька «Сирійська національна армія» оголосила про нову військову операцію «Світанок Свободи» на ділянці від Аль-Баба до Тадефа з боку району проведення операції «Щит Євфрату». Тут почалися запеклі бої між повстанцями та асадитами.

Війська повстанців також концентруються у напрямку Тель-Ріфата, де окопалися курдські комуністи.

Що стосується Росії, то, як пишуть експерти, Москва мляво відреагувала на поразку в Алеппо в т.ч. і тому, що значну частину її авіаційного парку раніше було перекинуто із Сирії на український фронт.