«Еще раз крикните Слава Украине, я подыму войска и вкатаю всех в асфальт! Нет такой страны как Украина!»
Це останнє, що я почув від цього виродка.
Кожне слово повернулося в тротиловому еквіваленті.
Пошук та покарання тих злочинців, яких неможливо притягнути до відповідальності в форматі міжнародних трибуналів — надважливе завдання для української держави та її силових структур. Світова історія знає чимало прикладів, коли катам та вбивцям не вдавалось заховатись і прожити щасливу старість. Так діють держави, що мають гідність і ставлять життя своїх громадян на перше місце.
Ворог має відчувати постійну небезпеку не лише на лінії бойового зіткнення, а й в тилу. Відповідальні за катування та вбивства наших військовополонених, ті, хто віддають та виконують накази нищити мирні українські міста, виконавці та замовники показової страти азовців в Оленівці мають пам'ятати, що жоден їхній злочин не залишиться безкарним. Тікати їм нікуди, і сьогодні вони в цьому переконались.
Ми ніколи і нікому не пробачимо підле вбивство 53-х наших побратимів в Оленівці, яких противник не зміг перемогти на полі бою, і все, на що він виявився здатен — підірвати беззбройних людей уві сні.
Потрібно бути готовими до того, що покарання усіх причетних до скоєння воєнних злочинів це складна та кропітка робота, яка може зайняти тривалий час. Відплата буде не миттєвою. Проте вона невідворотна.
Кати відчуватимуть перманентне напруження, неспокій і страх. Мине рік, два роки або десять. Але відповідати доведеться обов'язково. І звичайний ранок понеділка та чергова поїздка на службу виявляться останніми.
Боевик НВФ. Изменник Родины. Покушение на суверенитет и территориальную целостность Украины. Пособник российских оккупантов. Соучастник преступлений российской власти против Украины и ее граждан. Член террористической организации.
Начальник т.н. ГБУ “Волновахская исправительная колония государственной службы исполнения наказаний министерства юстиции днр”.
На территории колонии издевался, пытал, избивал, калечил гражданских лиц, которые были “задержаны” на блокпостах оккупированного Мариуполя во время эвакуации.
По сост. на 2022 – начальник Оленевской исправительной колонии.
Про Євсюкова інформації у відкритих джерелах обмаль. Відомо, що до 2014 року він працював у Горлівському управлінні міліції, був майором – очолював сектор по боротьбі з торгівлею людьми і злочинами проти моральності. У його сфері впливу була боротьба з порноіндустрією.
Журналісти МІПЛ поговорили з колишнім начальником Євсюкова Германом Приступою. Той з 1991 по 2014 роки служив у Горлівському міському управлінні головного управління Міністерства внутрішніх справ (МУ ГУМВС). У 2009 році на службу до цього відділку прийшов підполковник міліції Сергій Євсюков.
Зі слів Приступи відомо, що Євсюков закінчив Донецький інститут внутрішніх справ, жив у Світлодарську Донецької області. До Горлівки перевівся з Єнакієвого, де служив у відділі по боротьбі з організованою злочинністю.
З листопада 2010-го Германа Приступу призначили заступником начальника, начальником кримінальної міліції Горлівського МУ ГУМВС. Євсюков став його підлеглим.
«До його професійної діяльності питань не було. Сектор, яким керував Євсюков, мав високі показники в боротьбі зі злочинністю на своєму напрямку», – розповідає Приступа.
Водночас, додає він, Євсюков був дуже амбіційною людиною і вважав, що має займати вищу посаду в міліції.
«Його амбіції, – каже Приступа, – на мою думку, і стали наслідком того, що після захоплення горлівського управління міліції в 2014 році він добровільно перейшов на службу в «міліцію «ДНР».
Деякий час після Горлівки Євсюков працював у міліції в окупованому Донецьку.
А потім, за непідтвердженою інформацією – в так званому арбітражному суді «ДНР», звідки, ймовірно, перейшов на роботу начальника Оленівської колонії.
Центр «Миротворец» просит правоохранительные органы рассматривать данную публикацию на сайте как заявление о совершении этим гражданином осознанных деяний против национальной безопасности Украины, мира, безопасности человечества и международного правопорядка, а также иных правонарушений.