18 травня 1944 року. Депортація кримських татар

Витоки депортації кримських татар 18 травня 1944 беруть свій початок у ворожих відносинах Росії до Кримського ханства.

Претендуючи на території колишньої Золотої Орди, Росія ще XVI столітті захопила Казанське, Астраханське, Сибірське ханства, Ногайську Орду. І лише наприкінці XVIII століття російській імперії вдалося окупувати Кримське ханство.

Царським урядом неодноразово розглядалася можливість поголовного виселення корінного населення, але було вирішено проводити політику його поступового витіснення з півострова.

ТРАГЕДИЯ КРЫМСКИХ ТАТАР!

На долю кримськотатарського народу настало «чорне століття», під час якого його чисельність у Криму через вимушену еміграцію скоротилася вп'ятеро, із понад 500 тис. (за іншими даними, з 1 млн. чоловік) у 1778 р. до 103 тис. 1870 р.

Падіння царизму та встановлення радянської влади у Криму не змінилося становище. Навпаки, військові дії, грабіжницькі конфіскації та продрозкладка, голод 1921–1923 рр., колективізація, репресії, посилений притік мігрантів з Росії та України посилили безправ'я кримськотатарського народу і призвели до скорочення його чисельності.

Підготовка та здійснення депортації.

Реалізувати ідею «Крим без кримських татар» наважився комуністичний радянський уряд. Москва використувала війну з Німеччиною. Невдачі при обороні Криму, що вже до осені 1941 р. був повністю взятий німцями, провали партизанського руху, поновлення традиційно підозрілого ставлення до «інородців» серед російської частини населення сприяли створенню міфу про поголовне співробітництво кримських татар із німецькими військами.

Виникає справедливе питання,???
Зрадників совєтського союзу серед етнічних руських було набагато більше, чим всіх народів совка. Варто згадати Локотську республіку, яку благословив особисто Адольф Гітлер.

Виникає справедливе питання, - чому етнічних русіянців не пересиляли до Узбекестану та сибіру.
- Скільки московитів воювало за Третього Рейху?
- Фотографії були заборонені в СРСР
- «Села не було. Усюди трупи». Війська НКВС спалили маленькі Лавжі на околиці Біларусі.
- “Подвиги” НКВС на Західній Україні

У липні 1942 р. керівники так званого "партизанського руху Криму" О.М. Мокроусов та А.В. Мартинов направили керівництву СРСР доповідну про те, що «переважна більшість кримських татар гірської та передгірної частин пішла за фашистами».

Навесні 1944 р. у щойно окупованому радянськими військами Криму були проведені «активні заходи з очищення території від антирадянських елементів». Було задіяно війська НКВС та НКДБ, додатково мобілізовано 20 тисяч солдатів.

10 травня Берія доповідав Сталіну: «Зважаючи на зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу і, виходячи з небажаності подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу, НКВС СРСР вносить на Ваш розгляд проект рішення ДКО про виселення всіх татар з території Криму.

Вважаємо за доцільне розселити кримських татар як спецпоселень у регіонах Узбецької РСР для використання на роботах як у сільському господарстві — колгоспах, радгоспах, так і в промисловості та на будівництві».

11 травня 1944 р. постанову ДКО № 5859 «Про кримських татар» було підписано Сталіним, що передбачало виселення всіх кримських татар з Криму до Узбекистану, а додатковою постановою від 21 травня 1944 р. наказувалося їх переселення в деякі області росії.

У Криму у квітні, а потім на початку травня в терміновому порядку було проведено два переписи кримських татар. 10 травня мешканців багатьох гірських і передгірних сіл, які нічого не підозрювали, погнали на ремонт доріг, де вони працювали цілий тиждень. 18 травня цими дорогами їх усіх вивезли з рідних місць.

Напередодні депортації у квітні — першій половині травня 1944 року серед кримських татар стала проводитись кампанія формування трудової армії. Людей, серед яких було багато підлітків, не питаючи їхньої згоди, відправляли до трудових таборів на Північ, Урал, де використовували їхню працю на будівництві доріг, заводів, на лісозаготівлях.

У таборах м. Рибінська (Росія) знаходилося близько 2 тисяч осіб, цілий ешелон кримських татар був відправлений до Казахстану до таборів поблизу м. Гур'єва. У Куйбишевській області кримських татар утримували в діючих виправно-трудових таборах, де з них, ослабленими і напівголодними, знущалися карні злочинці.

Якщо мобілізація до радянської армії позбавила кримськотатарські сім'ї їх опори - чоловіків найпрацездатнішого віку (за оцінками від 30 до 50 тис.), а окупація докорінно підірвала матеріальні основи існування, то трудова армія знищила залишки чоловіків та підлітків, на яких хоч якось трималися великі, як правило, багатодітні кримськотатарські сім'ї.

Тому татари, що залишилися в Криму, зустріли акцію з депортації вже знесиленими, малоздатними до виживання, до краю економічно і морально пригнічені і безпорадні.

Вранці 18 травня 1944 р. почалася операція з висилки кримських татар, яка була закінчена до 16 години 20 травня: 67 ешелонів битком набитих кримськими татарами товарних вагонів були відправлені на схід, Середню Азію і на Урал.

Операцією керували заступник наркома внутрішніх справ СРСР І. Серов та нарком внутрішніх справ Узбецької РСР А. Кобулів. Загальне керівництво здійснював нарком внутрішніх справ СРСР Л.Берія.

Жителів віддаленого рибальського селища на Арабатській стрілці Кримського півострова забули вислати разом з усім народом. Оскільки звіт про успішне завершення операції вже було передано до Москви, їх посадили в баржі і, відбуксувавши далеко в морі, потопили.

За остаточними даними НКВС, з Криму було депортовано 191 014 кримських татар, за партійними джерелами, - 194 111 (47 тис. сімей). Після війни до них були направлені демобілізовані чоловіки та кримські татари, які проживали в інших республіках.

За даними дослідників у складі самих кримських татар було вислано 238500 татар, у тому числі діти та жінки становили 205.900 людей, тобто. 86,4%.

У 2014 році розпочався новий етап геноциду кримських татар. Російські окупаційні війська, які захопили Кримський півострів, почали компанію етнічної чистки проти кримських татар. Тисячі кримчан були вимушені покинути свою батьківщину, рятуючись від російського терору.

Трагедія кримсько-татарського народу продовжується.