На росії на в'язниці витратять у 140 разів більше, ніж на освіту

росія демонструє тривожні пріоритети у розподілі свого бюджету, які говорять багато про що: про наміри режиму, його страхи та його бачення майбутнього.
Згідно з численними джерелами, як російських, так і західних, москва інвестує у свою тюремну систему у 140 разів більше коштів, ніж у освіту студентів.
Цей дисбаланс не просто бюджетний вибір, зазначають коментатори - це відображення менталітету правлячої влади, яка бачить у репресіях та контролі надійніший інструмент управління, ніж у розвитку людського капіталу.
В'язниці як пріоритет: новий ГУЛАГ?
Система російських в'язниць, що успадкувала похмуру спадщину радянського ГУЛАГ, знову виходить на передній план державної політики. Бюджет на будівництво та утримання слідчих ізоляторів (СІЗО) та в'язниць у 14 регіонах росії, включаючи москву, стрімко зростає.
Планується побудувати 11 нових СІЗО та 14 режимних корпусів, а бюджет на ці цілі збільшився з 1,3 мільярда доларів до 4,5 мільярдів. Це колосальні суми, особливо на тлі хронічного недофінансування освіти, науки та охорони здоров'я.
Зростання інвестицій у тюремну інфраструктуру супроводжується повідомленнями про переповненість СІЗО, де заарештовані можуть роками, а іноді й десятиліттями чекати на суд.
Умови в цих установах, як зазначають правозахисники, часто межують із нелюдськими: переповнені камери, відсутність медичної допомоги, тортури та психологічний тиск.
Історії, подібні до тієї, що розповів український морський піхотинець Юліан Пилепей, який пережив шість російських ізоляторів, включаючи сумнозвісні центри в Новозибкові та Мордовії, лише підтверджують, що система не реформується, а зміцнюється у своїй жорстокості.
Особливо тривожним є недавнє рішення, ухвалене російським парламентом 17 липня 2025 року, про передачу контролю над в'язницями ФСБ.
Це крок, за словами аналітиків, закладає основу для нового ГУЛАГу. ФСБ, відоме своєю роллю у придушенні інакомислення, тепер отримає повноваження створювати власні центри утримання для справ про «державну зраду» та «шпигунство» — терміни, які в сучасній росії трактуються максимально широко.
Освіта у тіні: молодь як загроза
У той час як в'язниці стають дедалі важливішим елементом державної машини, освіта на росії переживає системну кризу. За даними розслідування ЗМІ, на одного студента виділяється у 140 разів менше коштів, ніж на утримання тюремної інфраструктури.
Це не просто цифри, це вибір на користь репресій над інвестиціями в майбутнє.
Університети недофінансовані, викладачі отримують мізерні зарплати, а доступ до якісної освіти стає дедалі більш обмеженим. Молодь, яка могла б стати двигуном інновацій та прогресу, виявляється в умовах, де її потенціал або ігнорується, або пригнічується.
Кремль, схоже, вбачає в освіченій молоді загрозу. Про це свідчить нещодавня заява, про яку згадав опозиційний політик Леонід Волков: 25 серпня 2025 року російська влада визнала «небажаною» систему шкільної освіти.
Це абсурдне, здавалося б, рішення насправді відбиває глибокий страх режиму перед критично мислячими громадянами. Освіта, яка вчить ставити питання, аналізувати та сумніватися, сприймається як виклик стабільності авторитарного порядку.
Контекст війни та мілітаризації
Бюджетний перекіс на користь в'язниць не можна розглядати у відриві від ширшого контексту. росія, яка веде війну проти України, стикається з економічними труднощами, що наростають.
Удари ЗСУ щодо нафтової інфраструктури, такі як атака на нафтопровід «Дружба» на Унечі, підривають фінансову стабільність режиму на росії. Економіка страждає від санкцій, інфляції та відтоку інвестицій, а населення несе тягар нових податків та мобілізацій.
У умовах вибір на користь в'язниць замість освіти виглядає як стратегія виживання режиму. Кремль готує інфраструктуру для придушення будь-якого невдоволення — чи то протести всередині країни, чи необхідність утримувати військовополонених та політв'язнів.
Добре відомо, що росія масово використовує ув'язнених та насильно мобілізованих для війни в Україні. Цей факт лише підкреслюють, як тюремна система стає частиною військової машини.
Пропаганда та контроль наративу.
Кремль активно використовує пропаганду, щоб виправдати свої дії. росія звинувачує Україну та Захід у провалі будь-яких мирних ініціатив, уявляючи себе жертвою, а не агресором. Ця риторика, підкріплена цензурою та репресіями проти незалежних ЗМІ, спрямована на те, щоб відвернути увагу від внутрішніх проблем, включаючи бюджетний дисбаланс та деградацію соціальної сфери.
Однак, як свідчать витоки з кремля, заяви путіна про «стабільність бюджету» далекі від реальності. Економічна криза, помножена на мілітаризацію та репресії, створює гримучу суміш, яка може призвести до соціального вибуху.
Що далі?
Інвестиції до в'язниць замість освіти — це не просто фінансове рішення, це світогляд. кремль робить ставку на страх, контроль та силу, а не на розвиток та прогрес. Історія ГУЛАГ, здається, оживає у новому вигляді, де ФСБ грає роль НКВС, а в'язниці стають інструментом придушення будь-якого інакомислення.
Для росії це шлях у прірву. Суспільство, позбавлене якісної освіти та перспектив, приречене на стагнацію. Молодь, яка б могла будувати майбутнє, або залишає країну, або опиняється під пресом репресій. У той же час зростання тюремної системи сигналізує про готовність режиму до будь-яких, навіть найкривавіших заходів заради збереження влади.
Очевидно, що Європа розуміє, що підтримка України, посилення санкцій та викриття кремлівської пропаганди — це не лише питання геополітики, а й боротьба за цінності, де освіта та свобода стоять вище за тюремні стіни. Тому, як заявляють багато експертів та пишуть західні ЗМІ, «кожний удар по інфраструктурі росії — це удар по ілюзії її непереможності».
Цікаво, що під час агресії росії проти Чечні ті самі західні аналітики та ЗМІ писали та говорили зовсім протилежне. Будь-яка атака чеченців на території росії негайно засуджувалась та оголошувалась терактом.
Що стосується ситуація на росії, то, зважаючи на все, режим, який став жертвою власних реваншистських амбіцій, посилюватиме репресії, сподіваючись, що методи і стратегія минулого врятують цю криваву країну від неминучого. |