ШОС: Демонстрація сили та ослаблення Заходу. Загроза Великої війни на Близькому Сході

Саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що відбувся 31 серпня – 1 вересня 2025 року у Тяньцзіні, став не просто демонстрацією сили, а й каталізатором змін у глобальній архітектурі.

В умовах ескалації протистояння між США та Китаєм ШОС зміцнює свої позиції як альтернативний центр впливу, що кидає виклик західній гегемонії.

Контекст:

ШОС як противагу Заходу

Саміт у Тяньцзіні, який зібрав лідерів понад 20 країн та 10 міжнародних організацій, став наймасштабнішим в історії ШОС.

Китай, який головує в організації у 2024–2025 роках, використав майданчик для просування своєї ініціативи глобального управління, підтриманої всіма учасниками, включаючи росію, Індію та Іран.

Комуністичний лідер Китаю Сі Цзіньпін наголосив на необхідності «нового міжнародного порядку», заснованого на принципах багатополярності та відмови від «блокової конфронтації». Експерти розцінили ці слова, як камінь у город Заходу, насамперед – США.

Ця заява, підкріплена економічними ініціативами, такими як виділення $280 млн на проекти ШОС та кредити на $10 млрд, посилює позиції Пекіна як лідера альтернативного центру впливу у світі із залученням ресурсів так званого глобального півдня.

Джерела у Вашингтоні повідомляють, що адміністрація Дональда Трампа розглядає ШОС як головну загрозу американському впливу.

У Лондоні стурбовані тим, що Туреччина, член НАТО та країни АСЕАН, такі як В'єтнам та Малайзія, все активніше беруть участь у заходах ШОС, що підриває єдність західних альянсів.

Тенденції у міжнародній політиці

1. Прискорення дедоларизації:

Китай продовжить просувати юань у торгівлі з партнерами по ШОС, особливо в енергетичному секторі. Конфіденційні дані з британської розвідки вказують на плани Пекіна створити у 2026 році новий фінансовий механізм у рамках ШОС, аналогічний МВФ, для підтримки країн-учасниць. Це посилить економічну незалежність організації від Заходу, але спровокує санкції у відповідь США, включаючи обмеження на доступ до SWIFT для країн, що активно використовують юань.

2. Поглиблення російсько-китайського альянсу: Переговори Путіна та Сі Цзіньпіна у Тяньцзіні підтвердили намір москви та Пекіна розширити співпрацю в обороні, енергетиці та технологіях. Джерела у Вашингтоні повідомляють, що росія та Китай планують у 2026 році провести спільні військові навчання у Південно-Китайському морі, що стане прямим викликом США та їхнім союзникам у регіоні.

3. Зростання впливу Туреччини та Азербайджану: Туреччина та Азербайджан, які беруть участь у ШОС як партнери з діалогу, зміцнюють свої позиції у Південному Кавказі. Зангезурський коридор, який підтримує Анкара і Баку, стане ключовим елементом ініціативи «Один пояс, один шлях».

Дані з Лондона вказують на те, що Туреччина може використати свій вплив у ШОС для просування мирної угоди між Азербайджаном та Вірменією, що посилить її роль як регіонального посередника.

4. Ослаблення західних альянсів: Індія, незважаючи на напружені відносини з Китаєм, відмовляється приєднуватися до антикитайських ініціатив США, таких як QUAD. Судячи з витоків із конфіденційних джерел у МЗС Британії, Нью-Делі у 2026 році може скоротити участь у спільних військових навчаннях зі США, віддаючи перевагу економічному співробітництву з Китаєм та росією в рамках ШОС.

Вплив ШОС на світовий порядок

ШОС позиціонує себе як альтернативу західним інститутам, таким як ООН, НАТО та МВФ. Ухвалення Тяньцзіньської декларації та підтримка ініціативи глобального управління Сі Цзіньпіна сигналізують про прагнення організації до створення нового міжнародного порядку, заснованого на принципах суверенітету та економічної взаємозалежності.

Проте внутрішні протиріччя, такі як напруженість між Індією та Пакистаном чи конкуренція між Китаєм та Росією за вплив у Центральній Азії, обмежують потенціал ШОС як єдиного блоку.

У 2026 році ШОС, ймовірно, продовжить розширення, включивши до свого складу нові країни, такі як М'янма, та посилить співпрацю з АСЕАН та Організацією ісламського співробітництва.

Це створить альтернативну мережу альянсів, здатну протистояти західним санкціям та тиску. Проте інституційні слабкості, такі як відсутність загального фінансового фонду та консенсусний принцип прийняття рішень, будуть перешкоджати повній реалізації амбіцій ШОС.

Потенційні зміни кордонів

Південний Кавказ. Зангезурський коридор залишається ключовим питанням, здатним змінити регіональні кордони. Після перемоги Азербайджану у другій Карабахській війні та ліквідації мінської групи ОБСЄ у 2025 році Баку диктує умови миру з Вірменією.

США підтримують відкриття коридору, щоб послабити вплив росії та Ірану у Південному Кавказі. Проте москва та Тегеран розглядають проект як загрозу своїм інтересам, що може призвести до ескалації.

Якщо Вірменія відмовиться від виконання умов по Зангезурському коридору, Азербайджан, який підтримує Туреччина, може вдатися до військових заходів для забезпечення доступу до Нахічевані. Це створить ризик нового конфлікту, в який можуть бути втягнуті росія, Іран і, побічно, НАТО через Туреччину.

Джерела в Лондоні вказують на можливість локального конфлікту в Південному Кавказі в першій половині 2026 року з 60% ймовірністю, якщо дипломатичні зусилля проваляться.

Больові точки та ризики глобальної війни

1. Тайвань: Конфлікт навколо Тайваню залишається найнебезпечнішою точкою. Джерела у Пентагоні вказують на плани США збільшити постачання зброї Тайбею у 2026 році, включаючи системи ПРО.

Китай у відповідь може провести великомасштабні військові навчання або ввести морську блокаду острова. Імовірність прямого військового зіткнення між США та Китаєм оцінюється експертами у 20% протягом 2026 року, але економічні санкції та кібератаки є більш ймовірними.

2. Україна: Переговори між росією та Україною найімовірніше не призведуть до сталого перемир'я у 2026 році. Джерела у британській розвідці повідомляють, що путін не готовий до компромісів без гарантій нейтралітету України та зняття санкцій. Продовження конфлікту з ймовірністю 80% посилить напруженість між росією та НАТО, особливо, якщо США збільшать військову допомогу Києву.

3. Близький Схід: Бойові дії в Газі та удари Ізраїлю по Ірану в червні 2025 року, засуджені на саміті ШОС, посилюють антизахідні настрої. Конфіденційні дані з Вашингтона вказують на плани Ізраїлю завдати нових ударів по ядерних об'єктах Ірану на підставі знаходження «нових доказів» розробки Тегераном ядерної зброї.

Це може спровокувати регіональну війну з опосередкованим залученням Китаю, який має глибокі економічні інтереси в Ірані. Щодо росії, то крім риторики реальної допомоги від Москви чекати не варто.

4. Південно-Китайське море: Посилення військової присутності США та їх союзників у регіоні можуть спровокувати дії Китаю у відповідь, включаючи перехоплення військових кораблів і літаків. Однак ймовірність інциденту з обмеженим військовим зіткненням у 2026 році все ще залишається невисокою, хоча динаміка напруженості зростає нагору, що може призвести до несподіваних наслідків.

Чого чекати?

1. Економічний тиск США: Трамп може ввести нові санкції проти країн ШОС, включаючи Індію та Туреччину, за співпрацю з росією та Китаєм. Це підштовхне Пекін до створення альтернативної фінансової системи у рамках ШОС, яка почне функціонувати в обмеженому форматі до кінця 2026 року.

2. Зангезурський коридор: Азербайджан та Вірменія дотримуватимуться угоди про відкриття коридору під тиском Туреччини та США. Однак росія та Іран перешкоджатимуть реалізації проекту, провокуючи вірменські сили неофіційно, що збільшить ризик локального конфлікту.

3. Тайванська криза: Китай посилить військовий тиск на Тайвань, але найімовірніше намагатиметься уникати прямого конфлікту, віддаючи перевагу економічним заходам, таким як обмеження експорту рідкісноземельних металів. США дадуть відповідь збільшенням військової присутності в регіоні, що підвищить ризик випадкових зіткнень.

4. Україна: Спроби налагодити переговорний процес з росією продовжаться, але без значного прогресу з огляду на дії та риторику кремля. росія посилить військовий тиск на сході України, щоб зміцнити свої позиції перед можливими переговорами на майбутнє з адміністрацією США.

Надії на те, що після повалення режиму шиїта Асада в Сирії палестинці отримають допомогу з Дамаска не виправдалися.

Саміт ШОС у Тяньцзіні підтвердив перехід світу до багатополярної системи, де Китай та росія кидають виклик США.

У 2026 році ШОС швидше за все зміцнить свій вплив, але внутрішні суперечності та агресивна політика Трампа створять ризики ескалації у Південному Кавказі, на Тайвані та на Близькому Сході.

Імовірність глобальної війни все ще не досягло «червоної лінії», але посилення локальних конфліктів можуть різко підвищити потенціал переростання у ширші зіткнення із залученням провідних акторів. Ця загроза і визначатиме міжнародний порядок денний.

Туреччина та Азербайджан завдяки своєму стратегічному становищу відіграють ключову роль у стримуванні ескалації, але успіх їхньої дипломатії залежатиме від здатності Заходу та ШОС знайти компроміс в умовах наростаючої конфронтації.