Джина Шарпа називають ідеологом кольорових революцій. Сам він з ледь помітною усмішкою зауважує, що ще його називають "Макіавеллі ненасильницької боротьби".

Розробник тих самих сучасних революційних методик, за якими діяли "Отпор" в Белграді і "Пора" у Києві, розповів в інтерв’ю кореспондентові Бі-бі-сі Павлу Бандакову про те, чому росіянам не варто називати його методи американським експортом, чому немає сенсу в переговорах і як влаштований створений ним Інститут Альберта Ейнштейна.

ІНСТРУКЦІЯ ВІД ШАРПА

"Помаранчева революція" в Росії - майже офіційний кремлівський кошмар, який став головною темою на мітингах прихильників Володимира Путіна.

У грудні, відразу після багатотисячного мітингу на Болотній площі Владислав Сурков, який в той момент відповідав в кремлівській адміністрації за організацію внутрішньополітичного життя в Росії, заявив в інтерв'ю "Известиям", що "є бажаючі конвертувати протест в кольорову революцію".

"Вони діють буквально за книжками Шарпа і новітніми революційними методиками. Настільки буквально, що навіть нудно, - заявив Сурков. - Хочеться порадити цим добродіям хоч трохи відхилитися від інструкції, пофантазувати".

Людина, яка написала ту саму інструкцію, про яку говорив тепер уже колишній заступник голови адміністрації президента, як з'ясувалося, за подіями в Росії не стежить.

За півтори години інтерв'ю про те, що відбувається на пострадянському просторі, Джин Шарп взагалі примудрився жодного разу не вимовити жодного імені сучасного російського політика. Хоча при цьому йому було, що сказати.

ВСІ ВЛАДНІ ВЕРТИКАЛІ ОДНАКОВІ

"Чесно кажучи, я недостатньо знаю, щоб коментувати [події в Москві]. І взагалі я не експерт по Росії", - сказав 84-річний Джин Шарп на початку бесіди.

Це було схоже на лукавство.

- Ви говорите, що не стежите за тим, що відбувається, але на вашому сайті є посилання на інтерв'ю пана Суркова в "Известиях".

- Джин Шарп: Є, але я не знаю, що це за людина, і чому для нього раптом так важливо називати моє ім'я.

І, загалом, це схоже на правду. Тому що Інститут ім. Альберта Ейнштейна діє приблизно так само, як методики Шарпа.

Штатних працівників - одиниці: зараз троє, в кращі роки там працювали 11 осіб. Зате постійно з'являються ентузіасти, готові перекладати і адаптувати продуковані інститутом тексти на інші мови.

Так само просто і схематично влаштовані і методики засновника інституту. Джин Шарп придумав своєрідну програму з відкритим кодом. Він зібрав і докладно описав майже дві сотні методів ненасильницької боротьби, а також деякі варіанти їх взаємодії. Жорсткої інструкції немає - методи можуть бути використані в будь-якій комбінації в будь-якій країні.

Якщо говорити коротко, то в основі методу лежить принцип, що жодна влада не може бути однорідною. І навіть найпотужніша вертикаль, врешті решт, складається з людей.

- Джин Шарп: Є різні культури, різні мови і релігії. Але якщо говорити про цю роботу - всі люди однакові. Де витоки будь-якої влади? Чиновники народжуються з якоюсь владою? У них що, вісім рук і чотири голови? Звичайно, ні. Вони отримують владу ззовні. Якщо люди вірять їм, це дає владу. Якщо люди хочуть їм допомагати в тому, що вони роблять, якщо працюють в їх бюрократії, якщо поліція виконує накази і т.д. - ось де джерела влади. Але в деяких випадках вони можуть зникати.

Теорія і методика Шарпа зводиться до того, щоб знаходити слабкі точки режиму. При цьому його книжки-рекомендації написані дуже конкретно: методи пронумеровані і систематизовані.

Наприклад, автор каже, що існують три категорії відмови від співпраці з владою: соціальна відмова (включає 16 методів), політична (38 методів) і економічна. Остання категорія в свою чергу поділяється на бойкоти (26 методів) і страйки (23 методи). І далі в тому ж дусі.

Вибір комбінацій залишається за тими, хто буде перетворювати теорію в практику. Автор лише зазначає, що успіх гарантується комплексним підходом.

- Джин Шарп: Масові демонстрації носять виключно символічний характер. Якщо режим відносно демократичний - це працює. Але що авторитарніший режим, то більше потрібно зробити для того, щоб відібрати у нього джерела влади. Символізм не змінює урядів.

ХТО ОРГАНІЗУВАВ "ПОМАРАНЧЕВУ РЕВОЛЮЦІЮ"?

У Росії ім'я Шарпа стало більш-менш широко відомим після української "помаранчевої революції".

Джин Шарп каже, що його роль у подіях 2004 року була зовсім незначною, хоча і визнає, що підтримував контакт з українськими опозиціонерами.

- Джин Шарп: Вони десь знайшли копію "Від диктатури до демократії". Як - я не знаю. Цю роботу переклали, але їхня організація була настільки бідна, що не було грошей опублікувати переклад. Вони надіслали нам імейл: допоможіть трохи грошима.

Ми відіслали їм, здається, 6000 доларів. А потім дізналися, що вони надрукували цю роботу якимось неймовірним тиражем. Це був єдиний випадок прямого контакту і нашої участі у подіях "помаранчевої революції".

…У нас немає організацій на місцях та філій. Ми просто не можемо фінансувати це. І потім, ми не могли б їх контролювати, тому складно побудувати робочі стосунки.

Джин Шарп каже, що йому, як письменнику і автору посібників, приємно, що його тексти можуть щось змінювати у світі, але закликає не перебільшувати роль своїх книг: "Можна надрукувати що завгодно, і це просто папірці, які лежать на столі. Люди, які роблять роботу, заслуговують похвали".

Він каже, що в 2004 році перемогли громадяни України, а в 2000-му - громадяни Сербії: "Я не робив нічого особливого ані в Україні, ані в якійсь іншій країні".

Втім, є конкретні події, якими вчений пишається: наприклад, боротьба за незалежність трьох балтійських республік у 1990-1991 році, коли Шарп був у Прибалтиці і консультував лідерів руху за незалежність.

- Джин Шарп: Так, це правда. І я візьму відповідальність за це, бо вважаю це великим досягненням.

Група представників Інституту Альберта Ейнштейна двічі приїжджала в Прибалтику. Американці консультували політиків, які перемогли на виборах в цих ще радянських республіках, і які прагнули відновити незалежність.

В Литві вони працювали з Аудрюсом Буткявічюсом, який спочатку був генеральним директором Департаменту охорони краю, а потім став міністром оборони країни. У Латвії - з Талавом Юндзісом, який також отримав пост глави Міноборони після відновлення незалежності.

САМОПОШИРЕННЯ САМОВИЗВОЛЕННЯ?

Найвідоміший текст Шарпа - "Від диктатури до демократії" - писався "для Бірми". З цією метою на початку 1990-х автор перебував на контрольованих бірманськими повстанцями територіях.

"Ми думали, що Бірмою все і закінчиться", - згадує політолог, але текст почав поширюватися по планеті.

За словами Шарпа, книгу знайшли в магазині в Бангкоку студенти з Індонезії і привезли додому. У Сербію примірник привезли "борці за мир з Каліфорнії", після Белграда про книжку дізналися в Україну і т.д.

Наскільки стихійно відбувалося це поширення, сказати складно. Але текст дійсно досить простий і доступний, а тема виглядає привабливою для багатьох країн.

Поширеною помилкою минулих кампаній політичного спротиву була ставка всього на один чи два методи, наприклад, страйки і масові демонстрації. Насправді ж існує безліч методів, що дозволяють стратегам опору за потреби концентрувати боротьбу або розпорошувати її. Джин Шарп, "Від диктатури до демократії"

Зараз "Від диктатури до демократії" перекладена 44-ма мовами. В Інституті Альберта Ейнштейна кажуть, що перекладів буде ще більше, але спеціально їх не замовляють. Як не замовляли, за їхніми словами, і російський переклад: його зробили невідомі ентузіасти, а інститут найняв професійного редактора, щоб перевірити текст.

Всього в організації знають про чотири російських переклади.

Щоб не відповідати на численні запитання, інститут видав додаткову інструкцію з гучною назвою "Самовизволення", яка, по суті, є роз'ясненням того, як використовувати всі інші матеріали.

Ця брошура перекладена на китайську, в'єтнамську і фарсі. Як каже асистент доктора Шарпа, на підході курдська і арабська версії.

ПОЛІТОЛОГ ЧИ ПОЛІТТЕХНОЛОГ?

Неспротив злу насильством звучить пасторально, але Джин Шарп, загалом, не намагається здаватися ідеалістом.

- Джин Шарп: Вибирати ненасильницькі дії має сенс не просто тому, що це добре чи приємно, а тому що це більш ефективно. Потрібно вчитися діяти стратегічно, а не просто робити щось, що тобі подобається, від чого тобі стає приємно. Не займатися символізмом, а думати по-військовому, як Карл Клаузевіц!

Між тим, Шарп вважає безглуздим вступати в переговори з режимом:

- Джин Шарп: Всі переговори визначаються тим, у якої сторони під столом схована більша ломака, і завжди відображають розподіл влади і сили. Переговори - це трюк, який спрямований на те, щоб опозиція здалася. Вони, як правило, засіб маніпуляції та контролю.

До того ж Шарп додає, що треба бути готовим до всього, в тому числі і до того, "що в твоїх людей будуть стріляти".

Разом з тим ідеолог ненасильницького опору зазначає:

- Джин Шарп: Що жорсткіше буде діяти режим, то сильнішим буде ефект бумеранга: все більше людей будуть відмовлятися його підтримувати, слабшатиме його база. Це політичне джиу-джитсу - я використовую їхню ж силу проти них самих.

Від літнього бостонського історика ці слова звучать дещо несподівано. Але, можливо, він вже давно не стільки історик-теоретик, скільки політтехнолог-практик?

- Джин Шарп: Якщо називати політтехнологом того, хто спрямовує дії людей, то ні. Я лише пишу про те, що люди можуть робити на підставі того, що вже робили. А також про те, чого краще не робити.

Доктор Шарп не дуже цікавиться тим, що відбувається в академічній політології. Він не їздить на конференції, бо вважає більшість з них марною тратою часу. Останнім часом взагалі не виїжджає за межі США, а нинішній приїзд до Лондона - рідкісний випадок.

РОСІЙСЬКИЙ СЛІД КОЛЬОРОВИХ РЕВОЛЮЦІЙ

Попри те, що Джин Шарп майже не залишає Бостон, його ім'я все частіше виринає поряд із звинуваченнями на адресу Сполучених Штатів в "експорті кольорових революцій" як проявові імперіалізму.

"Я інструмент американського уряду, а вони посадили мене у в'язницю на дев'ять місяців за громадянську непокору армійському заклику?!" - вигукує Джин Шарп, який після в'язниці покинув батьківщину і дев'ять років жив в Європі: в Норвегії та Англії, захистивши дисертацію з політології в Оксфорді.

- Джин Шарп: Давайте не будемо плутати: американський уряд робив багато поганих, жахливих речей, в тому числі насаджував своїх людей, скидаючи демократичні уряди, плануючи вбивства - наприклад, Патріса Лумумби в Конго. Люди можуть знайти безліч інших прикладів.США аж ніяк не ангел. Але є деякі люди, які бачать диявола навіть за добрими справами.

В Інституті Ейнштейна завжди підкреслювали, що це - незалежна організація. Втім, додає доктор Шарп, "було б занадто широким припущенням заявити, що у нас немає нічого спільного з урядом".

При цьому історії про казкові умови, в яких плануються революції в Інституті Ейнштейна, викликають у його засновника ледь помітну посмішку.

- Джин Шарп: Шкода, що ми з вами не в моєму офісі. Ви б побачили, як ми живемо. Протягом кількох років у нас в штаті взагалі працювало тільки двоє: я і моя помічниця.

Вибирати ненасильницькі дії має сенс не просто тому, що це добре чи приємно, а тому, що це більш ефективно. Джин Шарп

Говорити про те, що ненасильницька боротьба - американський продукт, імпортований в інші країни, на думку Шарпа, просто неправильно.

- Джин Шарп: А для росіян це просто непатріотично. Велика історія ненасильницького опору в Росії - проти царизму і сталінізму - дуже вражає. Я багато чому навчився у росіян.

В Оксфорді Шарп вивчав Лютневу революцію, а також праці Ганді, в яких він посилається на "російські методи боротьби з тиранією".

- Джин Шарп: Якщо росіяни відмовляються від своєї історії і кажуть, що [ненасильницька боротьба] є американським методом - це дуже погано.

Його помічниця додає, що раніше вони намагалися реагувати щоразу, коли їхню організацію звинувачували у співпраці з ЦРУ. Але потім зрозуміли, що це справа безперспективна і лише забирає час та ресурси.

Ніякої секретності в діяльності Інституту Ейнштейна немає. Але хоче він того чи ні, реальний Джин Шарп вже деякий час як має лише непряме відношення до того Шарпа, який живе в чужому телевізорі та іноземних газетах.

Що б він не говорив, "охоронці" будуть бачити у всьому, що пов'язано з Джином Шарпом, змову, а кустарі-революціонери будуть самі перекладати його методики.