Учора Микола Азаров знову нагадав про себе яко про жорсткого поборника справедливості та економного праведника, продовживши до 2014 року дію тимошенківської постанови про заборону витрачати бюджетні кошти на дорогі автомобілі та всілякі ноутбуки, мобілки, меблі, та ремонт кабінетів для чиновників. Його піар-департамент з цього приводу вивісив на сайті уряду грізну цидулу. Ось обрані місця, які відразу стали улюбленими в редакції «Наших Грошей»:

«Уряд продовжує дотримуватися політики жорсткого обмеження витрат на утримання апарату державного управління».

«Всі витрати з державної казни будуть жорстко контролюватися. Будь-які спроби посадовців порушити «правило жорсткої економії» будуть припинятися, а винні – притягатися до відповідальності».

Ага, да. До Азарова ми ще повернемось. А поки розповімо про відкриття, зроблене завдяки «Віснику державних закупівель» саме в день тріумфу прем’єрських піарщиків.

Ми розгрібали досить об’ємну конкурсну документацію тендерів автобази Управління справами апарату Верховної Ради, що наприкінці лютого завершились укладанням угод на загальну суму 2,64 млн грн. У тому числі вивчали тендер на «ремонт легкових автомобілів марки Mercedes» вартістю 673 тис грн. Ми знали, що Володимир Михайлович пересувається на броньованому Mercedes S600, випущеному ще 2003 році, а його заступники – комуніст Мартинюк та бютівець Томенко – мали закріплені за ними шестисоті мерседеси більш легкі і більш старі. Злі язики стверджували, що до вибору такого авто спікера спонукали дві аварії 2008 року, в яких загинули два «литвинівця» – Михайло Сирота з Верховної Ради та Андрій Сидоров, заступник Пилипишина по Шевченківській райдержадміністрації Києва.

Однак примус до чесності, закладений в поки що діючу редакцію закону про держзакупівлі, прирік парламентську автобазу опублікувати в тендерній документації увесь актуальний перелік із восьми «мерседесів».

Перелік автомобілів Верховної Ради з роком випуску та номером кузова

• Мерседес S-500        1998    WDB1400501A389544 (на фото нижче аналогічна машина)
• Мерседес Е320          2000    WDB2100821X043883 (на фото нижче аналогічна машина)
• Мерседес S -600       1998    WDB1400571A421204
• Мерседес S -600       1998    WDB1400571A421654
• Мерседес S -600 Б    2011    WDD2211761A359818 (на фото нижче аналогічна машина)
• Мерседес S -600 Б    2003    WDВ2201761А365728
• Мерседес S 600L       2000    WDB2201781A149229 (на фото нижче аналогічна машина)
• Мерседес S-500        2002    WDB2201841A315914 (на фото нижче аналогічна машина)

Посеред автомобілів 1998-2003 р.в. і знайшовся новий красень: Мерседес S600 Б, випущений в 2011 році. Кирилична буква «Б» означає броньований і йде від «bulletproof» – куленепробивний. А 2011 р.в. означає, що автомобіль з’явився на балансі парламентської автобази в розпал урядової боротьби з розкішними тачками. Знову процитуємо вчорашній урядовий прес-реліз, який останніми абзацами мав довести, що у Азарова є тестікули, і слова не розходяться з ділом:

«Останнім часом кілька спроб чиновників покататися на дорогих авто не лише були припинені, а й за свою тягу до розкоші любителі жити на широку ногу за казенний кошт поплатилися посадами. Так, у листопаді звільнено з роботи керівника Харківського державного підприємства «Теплоелектроцентраль-2 Есхар», який збирався купити автомобіль BMW X5, у грудні 2011 року за купівлю дорогого автомобіля звільнено начальника одного з управлінь Донецької міськради, у лютому 2012 року – директора та головного бухгалтера  лісництва ДП «Клесівське лісове господарство» на Рівненщині. Мінекономрозвитку протягом листопада-грудня 2011 року виявило 32 факти порушення розпорядниками держкоштів вимог постанови Кабміну «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів». Попереджено неефективне використання держкоштів на суму понад 18 млн грн. Всі матеріали щодо порушення урядової постанови передано до Генпрокуратури».

Невже сивочолий улюбленець жінок був настільки хоробрим, що без жодних вагань забив на грізних «регіоналів» з уряду? Але Володимир Михайлович не підвів, виявившись тим, ким його завжди вважали чоловіки.

За словами джерела «Наших Грошей» з оточення Литвина, зараз він не користується новим «мерседесом». Спікер, нібито, трохи поїздив, але з початком урядової грози новий броньовик поставив в гараж, від гріха та очей виборців подалі. І продовжує гасати на свій виборчий округ в Житомирській області на старому «шестисотому» в супроводі джипованої охорони.

(Якщо джерело не помиляться, то так і хочеться сказати: «Володимир Михайлович, не соромтесь! Покажіть землякам свій предмет гордості, нехай у житомирян буде привід гордитись за свого хлопця, який добився успіху». Чи все таки страшно, що земляки предмет не оцінять і плюнуть межи очі?)

У цьому місці повертаємось до Азарова. Саме до компетенції прем’єр-міністра належить наступне питання:

- парламентська автобаза цілком підпадає під визначення організацій, яким урядовим рішенням заборонено купувати дорогі автомобілі. Яким чином «мерседес» 2011 року випуску з’явився у Литвина?

Запевняємо, що нормальну тендерну процедуру цей «мерс» минулого року не проходив ні по одній з державних установ, організацій чи підприємств. І з точки зору Карного кодексу ситуація складається взагалі досить слизька, оскільки подарунки такої вартості чиновниками приймати заборонено. А цей «мерседес» вартий купи грошей – $280 тисяч за броньований варіант. І це ціна в Європі. При офіційному перетинанні кордону його ціна має зрости ще. Бо інакше може трапитись казус Тимошенко, одна з карних справ по якій була присвячена пільговому завезенню нібито медичних автомобілів без сплати ПДВ.

Тож нам видається, що саме на прикладі цього «мерседесу» Азаров і має доводити справжність своїх намірів щодо боротьби з любителями розкошів за державний кошт. Оскільки ті приклади, які його піарщики навели в цитованому вище прес-релізі, насправді за іншого режиму мають стати підставою для розслідування щодо самого Азарова. І ось чому.

Урядова постанова забороняє купувати автомобілі за кошти державного бюджету і забороняє робити це державним установам та організаціям за винятком правоохоронців, яким дозволено придбання спецавтомобілів. (Хоча велике питання чи є спецавтомобілем «Шкода» за 300 тисяч гривень зі шкіряним салоном, підігрівом сидінь та вісьмома динаміками, яку днями придбали столичні міліціонери.)

Щодо державних підприємств, які купують авто за власні кошти –  то в постанові про них нічого немає. Тому звільнення директорів – це суцільна сваволя з точки зору «де-юре». Хоча з точки зору «де-факто» все цілком зрозуміло. Бо голова уряду ниє на всіх публічних збіговиськах про мізерність бюджету, хоча й без дефолту. А тут якась регіональна дрібнота (не плутати з «регіональною») дозволяє собі красиву їзду. Ми розуміємо, що голова уряду б’є не по паспорту, а по пиці. Однак після його наїздів на клерків, що знаходяться внизу харчового ланцюжка вертикалі влади, дуже хотілося, щоби Микола Янович зарубався з рівним собі. Або хоча б більш-менш рівним. Бо ми розуміємо, що голова Верховної Ради за часів Януковича підходить до визначення «англійської королеви з управління архітектури» набагато більше, ніж голова уряду.

Отже, Микола Янович, давайте! А як з’ясуєте, звідки у Литвина минулого року взявся розкішний броньовик, ми і поновимо «Топ-10 хамських закупівель Верховної Ради-2011».

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»