Українці дедалі частіше почали звертатися за допомогою до професійних психологів. Фахівці відзначаються, що значна кількість населення не впевнена у своєму майбутньому і ситуації в країні. Про це в свіжому числі «Українського тижня» пише Валерія Бурлакова.

«Значна кількість українців не впевнені у своєму майбутньому. Не здатні знайти гідну роботу, перебуваючи у стресі під час відвідування хамів-чиновників, не можуть безкоштовно (та й платно, на жаль) отримати необхідну допомогу, відчуваючи втому, апатію, роздратування тощо», – заявив президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман.

«Але ці люди не хворі. Їхня реакція – реакція нормальних людей на ненормальну, хвору державу. А недуги останньої таблетками не лікуються», – додав він.

Те, що позитивні чи негативні очікування стосовно долі держави позначаються й на ставленні наших співвітчизників до власного майбутнього, підтверджує і соціологія.

За результатами дослідження Інституту соціології НАНУ «Українське суспільство. 20 років незалежності. Соціологічний моніторинг», починаючи з 1999-го надія на добре майбутнє України була притаманна більшості громадян. Однак 2011-го стався різкий спад позитивних настроїв, натомість посилилася тривога, а згадану надію зберегла лише третина людей. Такі тенденції дзеркально відображені у відчуттях українців щодо власної долі: страх і песимізм у 2011-му зросли разом із переживаннями за країну, а впевненість та оптимізм стосовно і власного життя, і життя країни зменшилися. Зокрема, у 2010 році 58,8% людей сприймали своє майбутнє з надією, а 2011-го їхня кількість становила лише 43,8%. Водночас частка тих, хто відчував страх за власну долю, за цей період зросла з 12,9% до 21,5%.

Втім, оптимізм щодо майбутнього країни і власного за цей період зріс - з 16,9% у 1999 до 27,5% у 2011-у. Водночас зросла розгубленість (з 13,7% у 1999 до 18,7% у 2011), безвихідь (9,7% у 1999 році, 13,4% - у 2011) та байдужість (з 1999 до 2011 року - на 2,4%).

P/S/
Народ, що не стискає меч в своїх руках, носить ярмо на шиї.
Ми повинні створити такі умови для цієї влади, щоб вони боялись творити злодійство.
Кожен чиновник, суддя чи інша відповідальна осба, яка поступила не чесно, взяла хабар, обдурила чи зробила інше злодіяння проти громадянина, громадян, повинна бути покарана.
Ця особа ходить по вулицям, відпочиває чи інше, тому є можливість відловити та полічити їй ребра та добре відходити кийком, щоб аж булька з носа вискочила.
Вони повинні боятися чинити зло, повинні розуміти, що обов'язково будуть покарані.
Не потрібно опускати руки, є вихід, ми ж є народ, єдинне джерело влади в Укаїні, тому і повинні застосовувати свою владу.
Тому якщо не дамо відсіч то вони так і будуть сидіти у нас на шиї та срати нам на голову.
Ми що достойні такої участі???