Регіонали перетворили резолюцію ЄС проти режиму Януковича на нібито резолюцію проти "Свободи"

13 грудня 2012 року Європейський парламент ухвалив резолюцію щодо оцінки поточної ситуації в Україні в контексті нещодавніх виборів до Верховної Ради. Резолюція ця так і називається – "Ситуація в Україні"; переважна більшість її результативної частини стосується оцінки дій української влади (як у плані виборчого процесу, так і загалом).

Проте чомусь після ухвалення цього тексту увага багатьох українських оглядачів була прикута лише до одного (з вісімнадцяти!) пункту цієї резолюції, який було внесено шляхом поправки в останній момент фракцією соціал-демократів (S&D).

Цей пункт стверджує, що нібито "Європейський парламент стурбований підйомом націоналістичних настроїв в Україні, що проявилося в підтримці партії "Свобода", яка є однією з двох нових партій, що пройшли до Верховної Ради"; згадує що расистські, антисемітські та ксенофобські погляди йдуть проти фундаментальних цінностей та принципів ЄС і тому закликає продемократичні партії в Верховній Раді "не асоціювати себе з цією партією, схвалювати її чи формувати з нею коаліції".

Одразу помітним стає той факт, наскільки цей пункт випадає з загального контексту резолюції. Для цього достатньо прочитати перші чотири пункти результативної частини:

Європейський Парламент:

1. Висловлює сум з того приводу, що, згідно з даними спостерігачів від ОБСЄ, ПАРЄ, Парламентської Асамблеї НАТО та Європейського парламенту, виборча кампанія, виборчий процес та післявиборчий процес не відповідали головним міжнародним стандартам і являють собою крок назад у порівнянні з національними виборами 2010 року;

2. Окремо звертає увагу на те, що деякі особливості передвиборчого періоду (арешт опозиційних політичних лідерів, відсутність рівних умов для всіх участників процесу, через, здебільшого, зловживання адміністративним ресурсом, випадки утисків та залякування кандидатів та виборчого персоналу, відсутність прозорості в фінансуванні кампаній та партій та відсутність збалансованого висвітлення процесу в ЗМІ) та порушення й затримки в процесі підрахунку голосів являють собою крок назад у порівнянні з нещодавніми національними виборами;

3. Наголошує: той факт, що два лідери опозиції, Юлія Тимошенко та Юрій Лученко, та решта утримувалися у в'язниці під час виборів, негативно вплинув на виборчий процес;

4. Наголошує, що ефективне співробітництво між Україною та Європейським Союзом може бути реалізоване лише на основі чіткої готовності української влади виконувати та впроваджувати необхідні реформи, особливо щодо правової та судової системи, з метою повного дотримання принципів демократії та поваги до прав людини й основних свобод, прав меншин та критеріїв Венеціанської комісії щодо верховенства права; закликає інституції Європейського Союзу, Раду Європи та її Комісію надавати активну та ефективну допомогу в цьому процесі реформ;

Повний текст англійської можна знайти тут:

http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&reference=P7-TA-2012-0507&language=EN&ring=P7-RC-2012-0544.

Якщо ж проаналізувати зміст детальніше, то виявляється, що лише 6,3% відсотка результативної частини тексту стосується "Свободи", натомість 72,3% – негативна оцінка Партії регіонів/влади. При цьому з вісімнадцяти пунктів результативної частини можна виокремити такі підгрупи:

чотири пункти – негативна оцінка виборів;

два пункти – негативна оцінка виборів + щодо політичних репресій;

один пункт – щодо політичних репресій;

три пункти – негативна оцінка політики ПР;

два пункти – негативна оцінка політики ПР + негативна оцінка виборів.

Отже, один пункт про "Свободу" явно вирізняється з цієї критики влади.

Тому, безперечно, стає дуже цікаво – яким чином і чому ця згадка "Свободи" потрапила до остаточного тексту резолюції. Хронологія розгляду питання показує, що попередньо всі фракції (крім фракції євроскептиків EFD) Європарламенту спочатку запропонували свої варіанти резолюції щодо України, а потім, з огляду на схожість пропозицій, вийшли на один спільний текст (крім фракції EUL-NGL, яка наполягала на своїй версії).

Тобто з семи фракцій Європарламенту п'ять вийшли на спільний текст, у якому "Свобода" не згадується. І тут слід наголосити на тому, що в первинному тексті соціал-демократів (S&D) – тих самих, які потім раптом внесуть відповідну поправку, – згадки про "Свободу" теж немає.

Базою для спільного тексту був взятий текст фракції ліберальних демократів (ALDE). Але раптом, 12.12.12, за день до голосування, під час дебатів з відповідного питання депутат від соціал-демократів Крістіан Вігенін з голосу озвучує пропозицію своєї фракції вставити відповідну поправку. Якщо б достатньо депутатів одразу виступили проти цієї поправки, то вона могла в навіть і не дійти до голосування, проте переважна більшість депутатів почули про цю ініціативу перший раз і просто вирішили не ризикувати перепитувати щодо поправки, в якій згадувалися "расизм, антисемітизм та ксенофобія". Класична лобістська схема. Але хто замовник? Достатньо сказати, що соцдеми офіційно співпрацюють з Партією регіонів…

Тому 13.12.12 на голосування вже виноситься текст із поправкою; згідно з процедурою Європарламенту, спочатку проводиться поіменне голосування за цей новий варіант тексту за основу. Результати можна подивитися на сторінці 29 цього файлу:

http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-%2f%2fEP%2f%2fNONSGML%2bPV%2b20121213%2bRES-RCV%2bDOC%2bPDF%2bV0%2f%2fEN

Цікаво, що саме за таку версію резолюції, з відповідною поправкою, організовано голосували лише дві фракції – соцдемів (S&D) та Народної партії (PPE). При чому 34 представника PPE "утримались" або голосували "проти". І це попри те, що буквально за два дні до голосування резолюцію підтримували п'ять фракцій. До речі, фракція ALDE, первинний текст якої був використаний в якості основи остаточного варіанту, проголосувала проти майже в повному складі.

Отже, який висновок можна зробити з цього перебігу подій? Партія регіонів, збентежена негативним щодо себе тоном узгодженого проекту резолюції стосовно України, прагне хоч якось відвернути від себе увагу й руками своїх друзів у Європарламенті тишком-нишком в останній момент проштовхує сюрреалістичну поправку до тексту. Поправка ця не відповідає реальності, попередньо не обговорюється і взагалі не має нічого спільного з рештою тексту резолюції. Більше того, ця поправка очевидно не має реальної підтримки серед євродепутатів і її поява викликала певне нерозуміння, адже її підтримують лише дві фракції з тих п'яти, що узгоджували первинний текст, та з семи взагалі присутніх у Європарламенті. При чому вона була проголосована силами старих груп політичного мейнстріму, яким, за традиціями сучасної західноєвропейської політики, дуже складно голосувати проти будь-чого, де засуджується "расизм, антисемітизм та ксенофобія", незалежно від контексту, адже старі еліти бояться, що це може надати їхнім опонентам зайву зброю проти себе.

По-суті, Партії регіонів через своїх друзів соціал-демократів вдалося частково експортувати свої методи лобістсько-рейдерської "парламентської боротьби" в Європейський парламент для того, аби хоч якось замаскувати абсолютно негативну оцінку своєї діяльності від того ж Європарламенту і одночасно спробувати вставити палки в колеса тій політичній силі, яка 12.12.12 якраз почала ці методи руйнувати.

Восьмий пункт резолюції Європарламенту про ситуацію в Україні є поправкою Партії регіонів, і його треба сприймати так само, як і будь-яку іншу законодавчу "ініціативу" цієї окупаційної влади.