Київський цуґцванґ Партії регіонів

Київ для "регіоналів" – чуже місто, як і "регіонали" чужі Києву. Взявши владу в столиці разом з перемогою над Україною в 2010-му (інакше це назвати складно), Партія регіонів так і не змогла підкорити місто і зробити його "своїм".

Київські результати виборів до Верховної Ради уже не ставлять перед "регіоналами" завдання завоювати симпатії більшості киян – мова йде про те, як вийти із ситуації, мінімізувавши втрати.

За списками ПР посіла в столиці четверте місце, пропустивши вперед опозиційну трійку в повному складі: "Батьківщину" з 30,99%, "УДАР" з 25,45% та "Свободу" з 17,33%. На цьому тлі 12,6% за ПР у Києві виглядають більш ніж скромно…

З часу попередніх парламентських виборів, коли "регіони" отримали 15,04%, вони втратили в столиці 2,44%. А якщо порівнювати з першим туром президентських виборів-2010, де Януковича підтримали 15,91%, то падіння іще вагоміше – 3,31%.

Гірше, ніж у Києві, за список ПР голосували тільки у трьох галицьких областях. Навіть у таких західних областях як Волинська та Рівненська ПР отримала кращий результат.

Утім поразка за списками Партії регіонів у Києві так чи інакше була доволі прогнозованою. Натомість, схоже, справжнім шоком стало те, що жоден висуванець від влади не зумів перемогти в столиці.

При чому програли як безпосередні кандидати від ПР, як от Валерій Борисов у 213-му окрузі на Троєщині чи Максим Луцький у 222-му на Солом'янці, так і формально "незалежні", які йшли на вибори під личиною "самовисуванців".

Поразка чинного секретаря Київради та мультимільйонерши Галини Гереги від свободівця Андрія Іллєнка, а також поразки інших вихідців з команди Черновецького – Олеся Довгого та Алли Шлапак – чи не найбільш показові. Програли ті, хто сподівався підкорити киян підкупом, залякуванням та фальшивим іміджем "господарників-благодійників".

Показово, що в Києві партійність кандидата стала, зрештою, визначальним чинником для вибору більшості його мешканців. Усі переможці у столичних округах – узгоджені кандидати від опозиції.

Тотальна поразка на виборах "регіональних" ставлеників по мажоритарці ставить під величезний сумнів можливість обрання призначеного Януковичем фактичного "гауляйтера" міста Попова міським головою на чергових виборах, до яких, за законом, лишається уже менше півроку. З нинішніми рейтингами обрання Попова без серйозних фальсифікацій виглядає утопічно. З іншого боку, так масштабно сфальсифікувати вибори в столиці буде непросто.

І якщо на фальсифікації в шахтарських містах Донбасу Захід часом і "закриває очі", то ігнорувати практично тотальну фальсифікацію результатів волевиявлення, яка необхідна для обрання владного ставленика міським головою столиці, буде майже неможливо – саме в Києві сконцентровані практично всі дипломатичні представництва та офіси європейських інституцій.

Можливим покаранням за фальсифікації виборів є міжнародна ізоляція України, і, відповідно, режиму Януковича – а цього "регіонали" ще бояться і тому намагаються уникати.

Але набагато більше за міжнародний осуд влада боїться власного народу. "Регіонали" добре пам'ятають, як обпеклися восени 2004-го через неочікуваний спротив киян, що коштувало їм тоді втрати влади в країні на п'ять років.

Фальсифікувати вибори в Києві – це означає для партії влади "злити" киян, які й так уже по горло ситі донецькими порядками. Тим більше, що прецеденти уже були – кияни довели, що здатні перемагати і адмінресурс, і гроші: варто згадати післявиборчі баталії і перемогу опозиції у тому ж таки 215-му окрузі.

Нахабна фальсифікація виборів у Києві може спровокувати масові акції протесту, що, враховуючи загальну невдоволеність владою по всій країні, є загрозою для режиму Януковича в цілому.

Ще один головний біль для "регіонів" – вибори до Київради. У разі узгодження кандидатів між опозиційною"двійкою" ("Батьківщина"–"Свобода") чи, тим більше, "трійкою" (разом з "УДАРом") шанси на формування лояльної до "регіонів" більшості в Київраді стають доволі химерними.

Практика парламентських виборів уже показала, що в цілому вигідна для ПР змішана система виборів у межах Києва вдарила по владної партії бумерангом.

У той же час, непроведення виборів фактично робить Київраду нелегітимною. Що в свою чергу є загрозою для режиму ПР по всій країні – проблеми із легітимізацією своєї влади, як в очах міжнародної спільноти, так і власного народу у "регіоналів" присутні від самого початку.

Опозиція в Києві просто "приречена на перемогу".

Парламентські вибори показали, що кияни вимагають від своїх обранців зовсім небагато, найперше – не продаватися, не стати "тушками".

За збереження теперішніх тенденцій до травня, найімовірніше, у Києві буде ситуація, за якої всі три опозиційні партії будуть мати приблизно рівні показники. За таких обставин особливо гостро стоїть питання про узгодження кандидатур у мажоритарних округах.

Втім, є на цих виборах для опозиції і декілька вагомих "але". Ключове – посада міського голови. З одного боку, "мерська" посада для опозиції є стратегічною. Уже згадуваного 2004-го успішність акцій протесту значною мірою стала можлива саме завдяки лояльності тодішньої київської міської влади.

Окрім того, посада міського голови в нинішніх умовах – така собі "валіза без ручки": реальні повноваження все одно залишаться у голови Київської міськдержадміністрації, якого і надалі призначатиме президент.

Натомість політична відповідальність переважно залишається саме на міському голові, а не на голові КМДА. Окрім того, посада міського голови, на відміну від посади народного депутата, не дає недоторканості, що в теперішніх реаліях має не останнє значення. До того ж, для "Батьківщини" й "УДАРу" на даний момент нездоланою проблемою залишається проблема "тушкування" депутатів.

Поки що схоже, що в ПР просто не мають адекватної відповіді на питання "що робити з Києвом". Очевидно, що не додасть популярності партії влади у Києві і заява відомої "регіоналки" Інни Богословської, в якій вона назвала всіх киян "дебілами". Ненабагато далі пішов і прем'єр Азаров, який "пожурив" киян за підтримку опозиції на виборах…

Партія регіонів опинилася, кажучи мовою шахістів, в ситуації "цуґцванґу": що б не робили "регіонали" яке б рішення не ухвалювали – це все одно вестиме їх до поразки в столиці.

Київські вибори обіцяють бути дуже важливими і запеклими. І справа не тільки і не стільки у тих повноваженнях, які може отримати опозиція у результаті успіху на виборах, як у психологічній перемозі.

Програвши у Києві, Партія регіонів істотно погіршує шанси на переобрання Януковича президентом за два роки. У той же час, не проводячи вибори, ПР ризикує втратою легітимності та провокує протести.

Який вибір зроблять "регіонали" – на разі сказати важко. Утім останнє слово все одно залишається за киянами, які вже неодноразово доводили, що не терпітимуть чужої влади вічно.

ВО "Свобода"