Уряд "сім'ї" + ВІДЕО

Персональний склад нового Кабінету Міністрів України, затверджений 24 грудня, засвідчує, що Янукович та його оточення продовжують курс на посилення позицій донецького кримінально-олігархічного клану та "сім'ї". Переважна більшість новопризначених міністрів будували свої кар'єри (чиновницьку, політичну чи в бізнесі) або під патронатом Януковича та його донецьких утриманців, або безпосередньо в їхніх структурах.

Так, Прем'єр-міністром залишився Микола Азаров. З попереднім прем'єрством Азарова пов'язані грабіжницькі Податковий кодекс та так звана "пенсійна реформа", посилення соціально-економічної кризи, погіршення рівня життя українців. Він повністю підконтрольний Банковій і готовий виконувати будь-які забаганки "сім'ї".

Першим віце-прем'єром став Сергій Арбузов, колишній голова Нацбанку. Журналісти пов'язують цього посадовця зі старшим сином Президента Олександром Януковичем та називають його "банкіром сім'ї". Олександр Янукович, до речі, викупив 2009 року "УкрБізнесБанк", головою правління якого був Арбузов. Під його керівництвом Нацбанк став абсолютно ручним інструментом у руках Януковича, що призвело до цілком хибної монетарної політики (це, наприклад, надмірне вилучення гривні з економіки як засіб боротьби проти девальвації) та шкідливих "новацій" на валютному ринку, зокрема, запропонований податок на заощадження простих українців у вигляді 15% валютного збору.

На "підвищення" пішов Юрій Бойко, колишній міністр енергетики та вугільної промисловості, – він отримав посаду віце-прем'єра в новому уряді. Проте незрозуміло, наскільки це є справді підвищенням, адже складається враження, що таким чином Янукович лише забрав у нього реальні повноваження, тим самим послабивши вплив "групи Фірташа". Бойко відомий широкому загалові насамперед завдяки скандальним "вишкам Бойка" (буровим установкам, за які Україна заплатила на 150 млн доларів більше їхньої справжньої вартості). Будучи міністром, Бойко так і не спромігся зробити бодай якісь реальні кроки для зменшення енергетичної залежності нашої держави від Росії. Більше того, він лише всіляко лобіює в уряді бізнес-інтереси свого патрона Фірташа, "заробляючи", зокрема, на завищеній ціні на газ для простих українців. Провал із проектом побудови LNG-терміналу, який мав би суттєво зменшити газову залежність України від Росії, є яскравим прикладом відвертого шкідництва Бойка.

Ще один віце-прем'єр – Олександр Вілкул, екс-голова Дніпропетровської облдержадміністрації. Вілкул належить до "групи Ахметова". Вважається, що колишній топ-менеджер ахметівського "Метінвесту" був "смотрящім" від донецького клану у Дніпропетровській області. Будучи в парламенті, Вілкул "відзначився" як один із найбільш злісних прогульників, а працюючи на посаді голови ОДА, використав усі можливі адміністративні важелі для фальсифікації виборів на Дніпропетровщині й перемоги там "регіоналів". Зокрема, слід згадати кампанію зі зрізанням опозиційних білбордів і залякування як власників рекламних носіїв, що готові були рекламувати опозиційних кандидатів, так і самих цих кандидатів.

Віце-прем'єром у новому уряді став і Костянтин Грищенко – колишній міністр закордонних справ. Перебування Грищенка на посаді очільника МЗС відзначилося цілою низкою поразок України на міжнародній арені: ганебні Харківські угоди та загалом системна здача державних інтересів України на користь Росії, напружені взаємини з європейським співтовариством… Попри весь свій потенціал, Україна так і не спромоглася стати регіональним лідером у Східній Європі. Незважаючи на перманентні провали в зовнішньополітичній сфері, Грищенка залишили в уряді саме тому, що він готовий виконувати вказівки Януковича, намагаючись "зробити неможливе" (а насправді займаючись окозамилюванням) – проводити "одночасну інтеграцію" як у структури ЄС, так і в кремлівські проекти.

Ціла низка міністрів у новому уряді зберегли свої посади. Найбільшою ганьбою нового уряду є те, що на посаді міністра освіти і науки, молоді та спорту залишився одіозний українофоб Дмітрій Табачнік. Те, що Табачнік зберіг посаду міністра – попри бурхливі суспільні протести, попри очевидне несприйняття його антиукраїнських дій і заяв українцями – є явним знаком вірнопідданості Януковича Кремлю.

Зберіг свою посаду міністра фінансів Юрій Колобов – багаторічний близький соратник Сергія Арбузова і так само "людина "сім'ї". Жахливий бюджет 2013 року чудово характеризує роботу та здібності цієї особи.

Повністю ж "сім'я" закріпила за собою контроль за фінансами держави, додавши до НБУ та Мінфіну новостворене Міністерство доходів і зборів України. Саме під 32-річного Олександра Клименка, якого пов'язують із Олександром Януковичем і який на посаді голови Податкової служби запам'ятався тотальним тиском влади на непідконтрольний бізнес та "кришуванням" конвертаційних центрів, буде створено нове міністерство, в яке увійде й Державна митна служба України, і Державна податкова служба України й яке буде адмініструвати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Міністром юстиції залишився Олександр Лавринович. Останній, будучи відомим політичним перебіжником (він – колишній "рухівець") став свого роду символом правового нігілізму в Україні за правління Януковича: нехтування Конституцією та законами, поява політичних в'язнів, тотальна корупція і т.п.

Міністром внутрішніх справ залишився Віталій Захарченко. За даними ЗМІ, він є другом Олександра Януковича, а отже – "людиною "сім'ї". Це зовсім не дивно, адже "сім'я" розглядає силові структури як свою основну опору. Під час його перебування на посаді голови МВС силові структури лише збільшили свій тиск на опозицію та громадськість загалом, при чому їхнє фінансування продовжувало зростати. Варто згадати брутальну спробу розігнати мирних демонстрантів під Українським домом.

Міністром аграрної політики та продовольства залишився Микола Присяжнюк. Його журналісти пов'язують із впливовим "регіоналом" Юрієм Іванющенком, більш відомим як "Юра Єнакієвскій". Попередній термін роботи Присяжнюка на посаді міністра ознаменувався гучними корупційними скандалами, насамперед – завданням чиновниками Аграрного фонду збитків державі на суму майже 340 мільйонів гривень та лобіюванням квот на експорт зерна і їх подальший "специфічний" розподіл – все на руку Іванющенка.

Міністр охорони здоров'я Раїса Богатирьова – відома "донецька" "довгожителька", яка встигла засвітитися ще у Ющенка. Під її керівництвом продовжується тотальний розвал системи охорони здоров'я через систематичне недофінансування, тендерну корупцію та недолугі "реформи", такі як запровадження інституту сімейних лікарів та ліквідація поліклінік – без необхідної при цьому страхової медицини.

Міністр енергетики та вугільної промисловості – Едуард Ставицький (дотепер міністр екології та природних ресурсів) – ще одна "людина сім'ї" – друг Олександра Януковича. Віктор Янукович саме Ставицькому завдячує за виведення із державної власності "Межигір'я", адже той був керівником національної компанії "Надра України", яка в останні місяці прем'єрства Янукович 2007 року відчужила резиденцію на користь уже збанкрутілої донецької фірми "Медінвесттрейд".

Міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков з травня 2012 року був головою Державної служби геології та надр, а з січня 2011-го – головою правління НАК "Надра України". 2006–2008 років Проскуряков обіймав посаду голови Державної геологічної служби у міністерстві Василя Джарти. За інформацією ЗМІ, є давнім соратником і протеже колишнього міністра Едуарда Ставицького.

Міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов однозначно є "людиною Ахметова", більше того – його давнім соратником і близьким другом. Упродовж 2000–2005 років він був генеральним директором ахметівської компанії "СКМ", 2006-го, 2007-го і 2012-го сидів у парламенті, отримуючи місця у прохідній частині списку Партії регіонів за так званою "квотою Ахметова". Народився у Мурманській області Росії. Закінчив Ростовський державний університет імені Суслова за спеціальністю "політекономія". На початку 90-х працював асистентом кафедри політекономії Донецького державного університету. Його придатність стратегічно планувати розвиток української економіки, м'яко кажучи, сумнівна.

Міністр інфраструктури Володимир Козак, який до цього був директором "Укрзалізниці", також є "людиною Ахметова". До того, як уперше очолити "Укрзалізницю" 2005 року, Козак працював в ахметівській компанії "Лемтранс". Він безпосередньо причетний до розграбування рухомого складу "Укрзалізниці" ахметівськими компаніями та до планів остаточно приватизувати це стратегічно важливе для держави підприємство.

Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства призначений Геннадій Темник – колишній заступник Олександра Вілкула в Дніпропетровській ОДА. Доволі абсурдним виглядає те, що "інженер-метеоролог" за фахом, донедавна – заступник голови Дпіпропетровської держадміністрації, якою керував Вілкул, буде очолювати одне з ключових міністерств, адже ця гостропроблемна галузь потребує термінових фахових реформ. Тим більше, що якимись успіхами в Дніпропетровській області у сфері ЖКГ Темник не запам'ятався.

Новий міністр закордонних справ Леонід Кожара є таким собі "адвокатом Януковича" на міжнародній арені. Зрозуміло, що за його перебування на посаді міністра продовжиться політика плазування перед Москвою, систематична здача державного суверенітету, а також спроби замилити очі представникам ЄС розмовами про євроінтеграцію. Він також відомий своїми непоодинокими "крилатими" фразами про негативні особливості ЄС та переваги інтеграції з Росією, зокрема, одна з останніх – "Митний союз корисніший для економіки, ніж Європейський"…

Міністром соціальної політики було призначено Наталію Королевську. Очевидно, це призначення – плата Банкової за невтомні зусилля Королевської на минулих виборах щодо розкрутки технічного проекту "регіоналів" – партії "Україна – вперед!" Очевидною є її профнепридатність – з огляду на відсутність будь-яких конкретних власних поглядів на соціальну політику та попередню невтомну критику Азарова, під чиїм "чуйним керівництвом" їй тепер доведеться працювати.

Міністр оборони Павло Лебедєв є відомим севастопольським бізнесменом. Як і попередній міністр оборони, він родом з Росії. У парламент Лебедєв прийшов з великого бізнесу – впродовж 1990-х – 2006-го років керував низкою великих підприємств (зараз є доларовим мільйонером, 2011 року його активи журнал "Кореспондент" оцінив у 57 мільйонів доларів). Пройшовши у Верховну Раду 2006 року за списками БЮТ, перебіг до "регіоналів". 2007-го він уже балотувався за списками ПР, а 2012-го виграв "мажоритарку" у Севастополі, йдучи також від ПР. У перший день роботи нової ВР Лебедєв прийшов у зал парламенту з годинником вартістю 131 тис. доларів. ЗМІ називають його "людиною сім'ї".

Міністр Кабінету міністрів – Олена Лукаш (колишній радник глави держави – представник Президента у Конституційному Суді). Саме за її посередництва Янукович донедавна масово проштовхував через Конституційний Суд потрібні йому незаконні рішення.