Ймовірність втрат України від приєднання до ЄЕП

ЄЕП – організація, членами якої мають бути чотири держави. Незважаючи на це, дискусія, що розгорнулася в Україні навколо участі в інтеграційному об’єднанні, сфокусувалася на відносинах з Росією.

Вступ України до ЄЕП несе з собою ряд втрат:

1) Російський контроль над українським ПЕК: „ЄЕП – клуб споживачів енергоресурсів Росії”;

2) неможливість євроінтеграції: „двох різноспрямованих інтеграцій країна не витримає”; загальне погіршення відносин з ЄС у короткостроковій перспективі; ускладнення вступу до НАТО;

3) існує великий ризик, що економічну політику в інтеграційному об’єднанні формуватиме найвпливовіший учасник – Росія;

4) існує велика загроза обмеження, аж до „втрати”, національного суверенітету України;

5) жорстка, несиметрична конкуренція на внутрішньому ринку ЄЕП, закріплення напівсировинної орієнтації економіки;

6) існує ризик, що навіть після скасування імпортного та експортного мита у взаємній торгівлі країни провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію;

7) відсутність згоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів. Значне посилення торговельних бар’єрів із країнами, які не є членами ЄЕП призведе до переорієнтації споживачів і виробників на імпорт товарів із країн об’єднання, де їх виробництво менш ефективне;

8) недостатність існуючих коопераційних зв’язків між виробниками держав ЄЕП.

Із вступом України до ЄЕП  наша країна зможе одержати безперешкодний у частині тарифного регулювання й квот доступ на ринки трьох партнерів (і відкриє їм свій ринок), але не отримає ліквідацію мита на енергоносії.

Крім того, Митний союз припускає впровадження єдиного мита стосовно третіх країн, внаслідок чого рівень захисту внутрішнього українського ринку за окремими товарними групами може виявитися меншим, ніж необхідно і досить спірним питанням є конкуренція між виробниками країн-членів ЄЕП.

Хоча інтеграція зазвичай ініціюється „згори”, на політичному рівні, її плоди пожинаються „внизу”, на рівні бізнесу і населення. В інтеграційному об’єднанні, з одного боку, формуються оптимальні умови для кооперації підприємств з країн-учасниць, а з іншого – може посилюватися конкуренція між ними.

Не секрет, що певні українські галузі дуже привабливі для російського великого бізнесу, зацікавленого в простіших умовах доступу на український ринок та участі у приватизаційних процесах.

Конкуренція пов’язана не тільки з рівними умовами доступу виробників до ресурсів усередині об’єднання, але й з тим, що багато товарних груп виробляються як в Україні, так і в Росії, а тому конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках. Звідси – теза про малоймовірність потенційної доповнюваності національних економік на ринку ЄЕП, яка несприятливо впливає на його перспективи.

Звідси, вірогідними є два несприятливих для України варіанти розвитку російського зовнішньополітичного курсу:

Перший. Враховуючи об’єктивно існуючий розрив між військово-політичними та економічними інтересами України, Росія вимагатиме одноактного й повноформатного приєднання до ЄЕП. Прийняття Україною такого варіанту унеможливить розвиток євроінтеграційного процесу.

Другий. У відповідь на відмову України від повномасштабного підключення до ЄЕП Росія може вдатися до політики витіснення її з євразійського економічного простору. Фінансові можливості РФ й існуюча 7-8 % частка України в зовнішньому торговельному балансі Росії може дозволити Москві вважати прийнятними для себе економічні ризики від такої політики.