Мафіозі Антон Яценко. Документи. Фото

«Я авторитетно заявляю, что в жизни ни копейки не получил в форме авторской награды как роялти. Никаким коммерческим структурам это тоже не передавал. Другими словами, это очередной блеф, что и тут без Яценко не обошлось». Антон Яценко в замовному інтерв'ю Українській правді.

Підказка для опозиції. Запатентуйте у Державній службі інтелектуальної власності «спосіб діяльності президента, Верховної ради та Кабінету міністрів» методом якомога загальнішого опису реального процесу.

Спираючись на виданий патент, або оголошуйте всі ці органи державної влади «такими, що втратили офіційний статус», або, принаймні, зобов'яжіть їх виплачувати собі роялті «за користування інтелектуальною власністю».

Якщо ви скажете, що це технічно неможливо, — не квапитесь. Я наведу підтверджений документами приклад, використаний у резонансному інтерв'ю Економічній правді.

Однією з найцікавіших публікацій видання останнього часу було інтерв'ю Антона Яценка — людини непублічної, проте широко відомої. Тим більш дивно з боку журналістів було бачити у запитаннях аргументацію на кшталт «писали, що», «якась жінка говорила», «за свідченнями очевидців».

Абсолютно індиферентно ставлячись до всіх учасників інтерв'ю, волів би звернути їх увагу на механізм отримання структурами так званої Тендерної палати роялті — як би цей платіж не називали самі колишні діячі ТП.

Тим самим — запропонувати замість посилань на «одну жінку» оперувати документами. Тим більше, що всі вони доступні для найширшого загалу.

Отже, коли 2006 року бухгалтер чи голова тендерної ради підприємства  приїжджав до Тендерної палати, йому вручали кілька платіжних доручень. Зокрема — за послуги приватної контори.

Приватизованою власністю виявлявся власне механізм організації державного тендера, «спосіб обробки інформації при проведенні торгів», а послуги надавалися через приватний сайт.

На жаль, учасники торгів, як і журналісти, порушували «не те» питання. Вони бідкалися, що замість простої оплати публікації про тендер з них вимагають шалені гроші — завдаток міг становити до 5% суми закупівлі, і така ж сума перераховувалася після здійсненні тендера.

Передусім треба було ставити питання не про суму, а про суть. Тобто про правові підстави, за якими «Тендерна палата» примушувала учасників торгів використовувати конкретні об'єкти інтелектуальної власності, а також про патентопридатність цих об'єктів інтелектуальної власності взагалі.

Перший документ — унікальний.

Це «Висновок» № в-48/03 від 17 березня 2006 року «з питань державних закупівель», який громадська організація «Тендерна палата України» видала сама собі щодо "порядку застосування положень закону "Про внесення змін до закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Один з варіантів схеми роботи Тендерної палати, який публікувала преса в середині 2000-х років. Натисніть для збільшення

Хоча відомо, що такі юри000000дичні висновки роблять зовнішні щодо суб'єкта регулювання юридичні структури, як-от Інститут законодавства Верховної ради.

Тобто не закони України визначали діяльність «громадської» «Тендерної палати», а «Тендерна палата» у директивному стилі визначала, як саме вона інтерпретуватиме відповідні норми законів.

«Висновок» був підписаний головою ТПУ О. Фадєєвим. Крім багатьох інших цікавих норм, які ще чекають дослідників у сфері парламентського лобізму, документ визначав наступну логіку.

1. Відсутність інформації щодо держзакупівель в інтернеті є підставою для скасування торгів.

2. Торги можуть відбуватися лише в електронній системі, яка відповідає певному переліку вимог.

3. Цей перелік вимог забезпечується п'ятьма патентами, зареєстрованими Державним департаментом інтелектуальної власності МОН — нинішня Держслужба інтелектуальної власності.

4. Правами на патенти володіє приватна структура — ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке також є власником єдиного доступного інтернет-порталу «Державні закупівлі України», на той час — zakupivli.com.

При цьому повідомлялося, що державне видання «Вісник державних закупівель» втратив статус офіційного видання на користь «Інформаційного бюлетеня тендерної палати України».

Отже, нашпигована народними обранцями усіх кольорів громадська організація відбирала у державних органів контроль над державними тендерами і передавала цей контроль товариству з обмеженою відповідальністю, спираючись на власну  інтерпретацію лобістського «закону про внесення змін до закону».

Оскільки цитованим вище «положенням» відповідне «ТОВ» було визначене як монопольне, то «Європейське консалтингове агентство» отримувало джерело виплат, фактично роялті, за право використання інтелектуальної власності та оплату за надання послуг з розміщення інформації на приватному сайті.

Сторінки документа розміщено нижче, і будь-хто може зробити висновок щодо їх «правомочності», як полюбляють висловлюватися фахові юристи.

Натисніть для збільшення

Тепер подивимося на патентну базу зазначеного «геніального механізму». В тому ж «Висновку» Тендерної палати зазначено п'ять патентів.

1. «Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель, товарів, робіт та послуг», патент №61042 від 16 лютого 2004 року.

2. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів», патент №61043 від 16 лютого 2004 року.

3. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти», патент №62907 від 15 березня 2004 року.

4. «Процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні, періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №7097 від 15 жовтня 2004 року.

5. «Процес перетворення даних при відображенні електронного документообігу щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг», патент №70908 від 15 жовтня 2004 року.

У всіх цих патентах серед винахідників є Антон Володимирович Яценко. Патенти подані до держдепартаменту інтелектуальної власності "Громадською організацією «Центр тендерних процедур та бізнес-планування» та ТОВ «Центр тендерних процедур». Ці ж організації названі «власниками охоронних документів».

Отже, у власність «Європейського консалтингового агентства» ці патенти могли перейти лише у результаті продажу та виплати роялті або ж як статутний фонд.

Держдепартамент інтелектуальної власності завжди відрізнявся тим, що у його структурах можна було отримати авторське право на що завгодно — хоч на колесо.

Так, у 2008 році двоє українських програмістів жартома і за попередньої консультації з реальними розробниками зареєстрували авторське право на загальновідомий, відкритий програмний продукт Open Office, який розробляє міжнародна команда фахівців за участі Sun Microsystems, Oracle та Apache.

Українське центральне відомство з авторських та суміжних прав, незважаючи на те, що цей факт був аксіомою навіть для останнього школяра, спокійнісінько видало охоронний документ державного зразка.

Проте у даному випадку йдеться навіть не про «авторське право», а про «патенти», тому ситуація виглядає ще сумніше. На відміну від авторських прав, дія патенту поширюється на будь-яке застосування запатентованої технології.

Патент може поширюватися на спосіб вирішення проблеми, але не на проблему. Тобто якби хтось описав у патентній заявці лише проблему замість винаходу, така заявка не могла б перетворитися на патент ніде у світі. Крім, ясна річ, України.

Відкриваємо сайт «Цифрової патентної бібліотеки», натискаємо посилання «Патенти України та винаходи», у полі «Швидкий пошук за назвою» вводимо «державних закупівель» або «процес перетворення даних» і насолоджуємося.

Натисніть для збільшення

Натисніть для збільшення

У перших двох патентах замість «формули винаходу» бачимо щось про «пристрій для осушення вибухових свердловин», «вибухову мішкотару» та «сатуратор циліндрічно-конічної форми» відповідно. Симптоматично, але ж ми розуміємо технічні складності «Укрпатенту». Шукаємо далі, за розділами.

«Спосіб автоматизованого здійснення державних закупівель товарів, робіт та послуг полягає в тому, що замовник визначає процедуру закупівель, готує документацію, здійснює оголошення про проведення торгів, оформлює протокол розкриття тендерних пропозицій, здійснює перевірку відповідності учасників встановленим вимогам, проводить оцінку тендерних пропозицій, оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій, направляє повідомлення про акцепт тендерної пропозиції та оформлює оголошення про результати проведення торгів та про результати проведення процедури закупівлі», — написано у першому патенті.

Далі йдуть п'ять речень, які так само розкривають стандартний механізм проведення тендеру, але з боку учасників, де лише згадується, що замовник робить відповідні маніпуляції на електронно-обчислювальній машині.

Наступний патент. «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів, при якому замовник за допомогою електронно-обчислювальної машини оформлює тендерну документацію та оголошення про проведення торгів.

На основі отриманої від учасників інформації оформлює розкриття тендерних пропозицій та здійснює порівняльний аналіз і перевірку відповідності учасників встановленим вимогам. У разі виявлення відповідності замовник здійснює оцінку на підставі критеріїв та методики оцінки тендерних пропозицій.

Після визначення переможця замовник оформлює протокол оцінки тендерних пропозицій і повідомлення про акцепт та надсилає його переможцю. Для інших учасників замовник оформлює та надсилає повідомлення про результати торгів, а також формулює звіт про результати здійснення процедури закупівлі».

Під дію цього патенту підпадає будь-яке оформлення тендерної документації та проведення тендерів взагалі, де було використано комп'ютер, навіть якщо ви просто друкували на ньому відповідні документи як на друкарській машинці.

Витяг з наступного патенту. «Спосіб здійснення електронних закупівель за державні кошти товарів чи послуг, при якому як поєднуюче середовище для документообігу між замовником і учасниками застосовують ЕОМ, яка керує базами даних і через яку виконують взаємодію і передачу інформації в інформаційній мережі інтернет».

Далі — знову лише стандартний алгоритм тендера.

Ще один патент. «Описано процес перетворення даних при електронному оприлюдненні, розміщенні та періодичному оновленні документів щодо здійснення закупівель товарів, робіт та послуг.

Як поєднуюче середовище для розміщення документів з даними щодо процедур закупівель замовник застосовує спеціальні електронні системи в мережі інтернет, кожна з яких відкривається в мережі інтернет через програму броузер за чітко визначеною адресою, а документи стають доступними користувачам, які мають чітко відмежовані права доступу».

І так далі.

Конструктори баз даних з Microsoft та Oracle, де «чітко відмежовані права доступу» вшито до системи, творці мови HTML, за допомоги якого «при електронному оприлюдненні» дані перетворюються на елементи інтерфейсу на всіх комп'ютерах світу і навіть винахідники інтернет-протоколу тихо ридають.

Як і авторські колективи численних CMS — Content Management Systems, за допомогою яких наповнюються контентом мільйони інтернет-сайтів включно з сайтом лідера світових автоматизованих онлайн-аукціонів E-Bay. Уся базова функціональність їх розробок запатентована трьома геніальними українцями!

Тобто за активної участі патентного відомства хлопці запатентували наступне.

1. Стандартну процедуру закупівель будь-чого за державні кошти.

2. Автоматизацію  закупівель будь-чого за державні кошти.

3. Використання будь-якої ЕОМ під час будь-якої процедури таких закупівель.

4. Частину базової функціональності комп'ютерних мов, програм та систем, що відповідають за візуалізацію інформації та передавання даних.

Держслужбі інтелектуальної власності, звичайно, видніше, там сидять «рафіновані» професіонали. Єдине питання до авторів патентів: невже вони дійсно «не отримали ні копійки авторської винагороди»?

Згадую анекдот про сантехніка, який дістав два роки за суто професійну фразу: «Тут не кран тече — вся система прогнила!».

Вважаю, що в рамках існуючої системи з «краном» нічого вже зробити неможливо. Саме тому нічого й не чути про результати розрекламованих на момент закриття найвидатнішої «громадської організації» країни слідчих дій.

Зачепиш «Тендерну палату» — «посиплеться» держслужба, яка видала патенти на «колесо». Зачепиш держслужбу — «поїдуть» профільне міністерство та «силові» державні органи, які забезпечили рішення експертиз «про відповідність».

Зачепиш шановні «органи» — «позавалюються» народні депутати, що радо припадали до джерела державних тендерів і не проти зробити це ще раз. А з ними — уся система «демократичних виборів» і базові структури виконавчої влади.

В одному сантехнік правий: систему треба міняти. Одночасно і всю.

sprotiv.org