«Правий сектор»: Багато протестувальників виступають за відновлення активних дій

Після того, як «Правий сектор» взяв на себе відповідальність за силове протистояння на вул. Грушевського, він прийняв на себе вогонь не лише в прямому, але й у переносному значенні, ставши мішенню для абсолютно протилежних емоцій.

Ставлення до хлопців у масках з коктейлями Молотова серед українців неоднозначне: від захвату і вдячності до недовіри, страху і ненависті.

28 січня «Правий сектор» висунув владі свої вимоги, серед яких була конституційна реформа, звільнення всіх затриманих активістів, припинення силових дій з боку влади. Учора, 29 січня, Партія регіонів і комуністи ухвалили в Верховній Раді так званий закон про амністію, який набере чинності, якщо після підписання президентом протягом 15 днів учасники акцій протесту виконають певні вимоги.

«Ракурс» поспілкувався з представником прес-служби «Правого сектору», який побажав лишитися анонімним.

Ракурс: Чи вважаєте ви, що якісь із ваших умов було виконано?

— Фактично жодна вимога не була виконана, навіть так звана амністія виявилася звичайнісінькою брехнею, хитрим ходом з боку влади. Ми не вважаємо це перемогою. Учора, в день ухвалення закону про «амністію» в редакції регіоналів, у регіонах продовжувались репресії. Цієї ж ночі (з 29 на 30 січня, — Ред.) у Києві палили машини активістів Майдану. Тому зараз до влади ніякої довіри немає. Ми чекаємо, яку позицію займе опозиція, і вже тоді будемо формувати стратегію і тактику подальшої боротьби.

Ракурс: Чи можливі для «Правого сектору» взагалі якісь гарантії з боку влади?

— Елементарне бажання йти на компроміс.

Ракурс: У Верховній Раді анонсують утворення тимчасової спеціальної комісії для реформування Конституції.

— У тому форматі, в якому планують її робити регіонали, ця комісія працюватиме місяцями. А нам потрібне термінове повернення до парламентсько-президентської форми правління, і не тому, що ми вважаємо її ідеальною формою правління, просто актуальний момент вимагає максимального обмеження повноважень президента, зокрема його впливу на формування силових органів.

Ракурс: Яка ситуація зараз на Грушевського?

— Зараз активного протистояння на Грушевського немає, ми все ж чекаємо, можливо, відбудуться якісь зміни. Але, по-перше, ми не можемо безкінечно чекати, а по-друге, елементарне опитування думки людей показує, що багато протестувальників виступають за відновлення активних дій. Лише такі дії, таку мову розуміє нинішня влада.

Ракурс: Чи не вважаєте ви, що таким чином даєте змогу владі, силовикам зайняти позицію жертви і звинуватити людей по той бік барикади в екстремізмі, тероризмі тощо?

— У будь-якому випадку буде певна аудиторія, яка віритиме владі. Але зараз у суспільстві більше симпатизують демонстрантам, а не владі. Крім того, влада вчинила вже стільки злочинів, що вона не може відновити свою повноцінну легітимність.

Ракурс: Що конкретно плануєте робити?

— Ми чекаємо, яку позицію займе опозиція. Бо ми хотіли би діяти з ними в єдиній системі. Якщо ж ні, то ми постараємося зіграти соло, і сподіваємося, що це соло знову переросте в хор народного протесту. Зараз рівень підтримки наших ідей досить високий серед демонстрантів.

Ракурс: Як ви підтримуєте контакти з опозицією, чи ведуться переговори між «Правим сектором» і опозицією? Як ви координуєте дії?

— Відбуваються контакти на різних рівнях, але, на жаль, контакти на найвищому рівні є недостатніми. Немає постійної систематичної координації на рівні, наприклад, Дмитра Яроша (один із лідерів «Правого сектору», який є об'єднанням різних організацій, а тому не має чіткої ієрархії. — Ред.), з одного боку, і Кличка, Яценюка, Тягнибока — з іншого. У нас найкращі відносини з Андрієм Парубієм (один із комендантів наметового містечка та керівників загонів народної самооборони, депутат від «Батьківщини»), останнім часом почали складатися непогані відносини з Лесею Оробець (депутат від «Батьківщини»).

Ракурс: Чи є принциповим для вас таке болюче для української опозиції питання як звільнення Юлії Тимошенко?

— Для нас це не принципове питання. Ми не є якимись противниками цього, але нам набагато важливіша зараз доля тих політв'язнів, які сидять в тюрмі через націоналістичну діяльність.

Ракурс: Чи має «Правий сектор» політичні амбіції?

— Зараз ідеться не про політичні амбіції, а про усунення нинішнього злочинного режиму. Ми не виступаємо лише за зміну людей у владі, але за зміну системи, структур. Якщо ми переможемо, то, можливо, і буде утворено якийсь політичний проект, що діятиме в рамках партійної боротьби. Для створення такої політичної сили є потенціал і можливості.

Ракурс: Якийсь середній вік, освіта ваших людей?

— Досить багато студентського віку від 18 до 23–24 років, є активісти до 30 років, за 40 років.

Ракурс: Це тільки чоловіки?

— Є й жінки, але вони виконують специфічну роботу — медицина, приготування їжі тощо.

Ракурс: Серед ваших вимог немає пункту про євроінтеграцію. Як у «Правому секторі» ставляться до цього питання?

— Ми не є категоричними противниками підписання Угоди про асоціацію з ЄС, але щодо вступу в ЄС, то ми проти цього. Ми розглядаємо нинішній Євросоюз як побудову на засадах ідеології лібералізму, практичним наслідком існування цієї структури є розмивання національної ідентичності, фізична асиміляція європейських народів з неєвропейськими. Ми — не расисти, однак вважаємо, що краса людства полягає в його різноманітності. Багато очільників ЄС — це колишні троцькісти або маоїсти, Баррозу очолював маоїстську організацію, якщо я не помиляюся.

У ЄС нас не влаштовує також гендерна диктатура. Абсолютно цього не заперечуємо, але усвідомлюємо її небезпеку.

Ракурс: Поясніть, будь ласка.

— За гендерної диктатури соціально-культурна роль жінки чи чоловіка вважається важливішою за природню стать людини. Відповідно до цієї теорії, людина є tabula rasa і не має природньої статі, тож може бути тим, ким забажає. Така апологія різних психічних девіацій... Ми критично до цього ставимося.

Ракурс: Після того, як Верховна Рада проголосувала за скасування більшості законів 16 січня, було знову ухвалено чотири закони з того списку, зокрема щодо кримінальної відповідальності за заперечення злочинів фашизму. Ініційований комуністами закон доповнює Кримінальний кодекс новою статтею, яка передбачає покарання за заперечення чи виправдання злочинів фашизму, а також пропаганду неонацистської ідеології. За цей закон голосувало також багато опозиційних депутатів. Як ви оцінюєте цей закон?

— Можливо, для певного спектру ідеології історичного ревізіонізму, наприклад, німецького націонал-соціалізму, повинні бути такі заборони. Але очевидно, що цей закон спрямований проти націоналізму, а не проти нацизму. Щодо терміну «фашизм» у назві закону, то треба пам'ятати, що був тільки один фашизм — італійський. Використання ж таких слів у назві офіційних документів (законів) свідчить про намагання поставити в Україні поза законом будь-які національно зорієнтовані ідеології.

Ракурс: Серед вимог «Правого сектору» було узаконити спортивно-патріотичні організації. Уточніть, будь ласка.

— Зараз є стаття за так звані незаконні воєнізовані формування. Її зміст є дуже загальним, і під цю статтю підпадають навіть скаутські організації. Натомість організації подібні до «Тризубу»— це важливий елемент обороноздатності кожної нації. Ідейно мотивованих людей, які мають схильність до мілітарної сфери, треба використовувати в державі, а не ставити за межі закону.

Довідка. «Правий сектор» виник ще в перші дні Майдану як об'єднання націоналістичних організацій УНА-УНСО, «Тризуб імені Степана Бандери», «Патріот України», «Білий Молот» та ін. Головною ідеєю «Правого сектору» є зміна системи влади і перетворення української держави шляхом національної революції.