Отже, 31 жовтня 2010 року в Україні пройшли місцеві вибори. Що це було? Свято демократії, як запевняє влада? Чи торжество тоталітаризму та втоптування тієї самої демократії в багно, як запевняє опозиція та чимало міжнародних спостерігачів?

По виборах у столичній області, де партія регіонів святкує незаперечну перемогу, багато в чому можна судити про вибори в масштабах всієї країни. Про те, як “це робилось” на Київщині, УНІАН замовив статтю незмінному керівникові Комітету виборців України в Київській області Юрію Буту. Вже 15 років, ще з часів “залізного Засухи”, він відстежує виборчі процеси на Київщині, тож, переконані, це не буде поверховим поглядом.

З кожним роком вибори в Україні за всіма критеріями погіршуються, а технології впливу на виборчий процес, спотворення його результатів та фальсифікацій удосконалюються. Цього разу прийняття нового закону про місцеві вибори незадовго до самих виборів дало суттєвий поштовх для погіршення умов проведення виборів. Воно відкрило шлюзи широкому застосуванню вже відомих виборчих технологій, а також випробуванню принципово нових. Фактично закон заклав підвалини жахливої якості виборчого процесу та масштабного спотворення результатів народного волевиявлення.

Але, погодьтесь, навіть таким законом можна скористатись з різним розмахом та мірою цинізму. На Київщині дали фору всім іншим, і якщо колись хтось би взявся організувати навчання з фальсифікації виборів, область можна було б обрати базовою, а місцеві керівники виступили б блискучими наставниками.

Ось як це робилось.

Згадаємо всі етапи виборів.

Етап перший, до дня голосування

Почнемо з принципу формування територіальних виборчих комісій (ТВК). Саме формування тервиборчкомів обласного, міського та районного рівня Центральною виборчою комісією звело нанівець вплив на цей процес місцевого самоврядування, підкорило його суто політичним чинникам та запустило відповідну ланцюгову реакцію — формування за таким же принципом сільських, селищних та дільничних виборчих комісій.

Все це призвело до повного дисбалансу представлення політичних сил у складі та керівництві ТВК. У Київській області, хоча формально і було дотримане рівне представництво всіх парламентських партій, в дійсності майже всі представники парламентських партій виявились  людьми однієї політичної сили -  Партії Регіонів. Як вони туди потрапили від інших партій – особлива тема, детально варто про це поговорити окремо. Важливо, що таке формування тервиборчкомів дало можливість приймати будь-які рішення на користь партії влади або окремих міських голів, які сформували виборчі комісії “під себе”.

Першою виборчою технологією, що була запущена тервиборчкомами на етапі реєстрації кандидатів, стало недопущення до виборів політичних сил — конкурентів Партії регіонів або кандидатів на посади міських голів, які могли стати конкурентами діючим мерам.

За кількістю відмов у реєстрації іншим політичним силам та кандидатам Київська область зайняла одне з перших місць в Україні. Територіальні виборчі комісії міст Васильків, Буча, Фастів масово не реєстрували суб`єктів виборчого процесу суто з політичних причин. Відмови у реєстрації в основному стосувалося представників ВО «Свобода», «Сильної України», «Батьківщини», «Фронту змін». Найбільш резонансними в Київській області стали факти відмови у реєстрації місцевим осередкам партії «Батьківщина». Багато в чому така ситуація була спровокована внутрішніми конфліктами всередині цієї політичної сили та статутними недоліками партії. Але, звичайно, треба було ще мати велике бажання та вміння скористатися цим. На Київщині скористалися “на повну котушку”.

Сама технологія полягала у занадто прискіпливому ставленні територіальних виборчих комісій до перевірки документів та реєстрації тих, хто не належить до “своїх”. Даємо стандартну схему роботи  ТВК при застосування такої технології. Наймаються охоронні фірми, або молодчики, які не пускають в комісію нікого, крім “своїх”. “Чужим” же не надається ніяка інформація та консультації щодо заповнення документів. Комісія засідає в закритому режимі. Рішення, які приймає комісія, до зацікавлених осіб не доводиться. Якщо такі рішення стосуються виправлення помилок, то комісія спеціально розглядає такі подання в останній день, щоб у тих самих “чужих” не було часу на їх виправлення.

Ось, приміром, як до абсурду було доведено ситуацію в Бучанській міській виборчій комісії. Партія “Свобода” одна з перших подала документи на реєстрацію свого списку та кандидатів. Проте комісія розглянула таке подання з порушенням терміну та в закритому режимі. Наступного дня представник “Свободи” чекав цілий день на отримання рішення комісії про реєстрацію. Нарешті о 20-й годині йому повідомили, що рішення відправлено поштою. Наступного ранку на пошті такого відправлення від комісії не знайшли. Коли через декілька днів по пошті прийшло рішення комісії з відмовою про реєстрацію, з`ясувалося що його відправляли з Києва! Зрозуміло спеціально, щоб затягнути час і не дати можливості за один день виправити помилки.

Попередній Закон давав суб`єктам виборчого процесу, яким було відмовлено у реєстрації для участі  у виборах, можливість вийти з ситуації, тим паче коли за ними стояв електорат. Достатньо було прийти виборцям та проголосувати проти всіх. Якщо таких голосів набиралося більше, ніж голосів за переможця голосування, вибори вважалися недійсними. Після цього проводилися вибори з реєстрацією нових кандидатів. Так, наприклад, було в селі Козин на місцевих виборах 2006 року, завдяки чому фактично вдалось розрубати знаменитий “козинський” гордіїв вузол, що склався в селі. В нинішньому законі вже немає такої норми, а, відтак, з`являється можливість широко застосовувати таку технологію та заздалегідь забезпечувати виграш на виборах певним кандидатам.

Етап другий, день голосування

Якщо на етапі реєстрації не вдавалося  реалізувати згадану технологію, на черзі були “ноу хау”, припасені на сам день голосування. Тепер вже слово було за членами дільничних виборчих комісій (ДВК).

Новий Закон про місцеві вибори дав можливість сформувати всі ДВК з тотальною перевагою представників від Партії регіонів та  її союзників. Адже за цим законом ніхто не вимагає дотримуватися квотного принципу формування ДВК, все віддається на розсуд ТВК, яка і формує ДВК. Єдина вимога — треба враховувати досвід претендентів. Треба, то треба, врахуємо, а за інше не ображайтесь.

Наприклад, у Білій Церкві до ДВК не було включено жодного представника політичних опонентів Партії Регіонів. Опоненти, звичайно, обурились, взялись протестувати, в місті пройшли мітинги, пікети, було подано відповідного судового позова на рішення Білоцерківської виборчої комісії. Проте цей позов не був задоволений, оскільки ТВК по закону мала право так сформувати дільничні комісії. І лише завдяки політичним домовленностям на обласному рівні вдалося включити до складу ДВК представників від інших партій.

Основний метод фальсифікацій на виборчих дільницях – вилучення чистих бланків бюлетенів, проставляння на них позначок за певну політичну силу та вкидання у скриньку або на стіл при підрахунку голосів. Для спрощення проведення такої фальсифікації новий Закон про місцеві вибори вилучив норму, за якою має бути баланс між кількістю бюлетенів, отриманих виборцями (визначається за кількістю підписів виборців) та кількістю виборців, які взяли участь у голосуванні (визначається за кількістю бюлетенів у скриньках для голосування). Таким чином, можна вкидати бюлетенів скільки завгодно і не ставити за когось підписи у списках.

Вилучення чистих бланків бюлетенів проходило двома методами. Перший — це невидача всіх бюлетенів членам комісій, які мали далі видавати бюлетені виборцям, а намагання залишити решту бюлетенів у сейфі, який вже не охоронявся працівниками міліції, був в іншому приміщення, а, відтак, до якого мав доступ тільки голова ДВК. За таких умов голови ДВК мали можливість відкривати без нагляду сейфи та вилучати бюлетені. Що з успіхом і робилося там, де в цьому була потреба.

Якщо, однак, цій “методі” перешкоджали незалежні спостерігачі від КВУ чи представники інших  суб`єктів виборчого процесу, застосовувався другий метод – винос невеликими порціями бюлетенів членами комісій, які їх видавали. Спостерігачі КВУ зафіксували масу таких випадків на більшості дільниць у Білій Церкві (ДВК № 2, 5, 19, 20, 34, 41, 57,59, 60 тощо), в Бучі та інших містах. Розповідають, що у них на очах миттєво зменшувалася кількість бюлетенів, що лежали на столах видачі. Спостерігачів, які намагалися зупинити це “танення” бюлетенів, тут же позбавляли права бути присутніми на дільницях, або просто били, як це трапилось у Бучі  (ДВК №3002 ).

Далі належало ці бюлетені “вкинути”. Цьому, звичайно, намагались протидіяти спостерігачі від політичних опонентів. Але й тут знайшлись свої “методи”.

Метод перший: відсутність “реєстрації” на дільниці. О 22-й годині, тобто, відразу  після завершення голосування, ДВК взялися проводити облік спостерігачів, які перебували на дільниці. Ви записались вранці у книзі обліку спостерігачів (їх некоректно називали при цьому журналами реєстрації)? Ні? Тоді до побачення. Тут застосовувалась маленька хитрість. Спостерігачів від небажаних кандидатів та партій спеціально не записували у ці журнали, своїх же ретельно туди занотовували, а, відтак, ввечері одних залишили, а інших “попросили” геть. Дарма, що реєстрація спостерігачів проводилася у ТВК, на ДВК ж ніякої реєстрації законом не передбачено, більшість спостерігачів, крім спостерігачів від КВУ, були погано обізнані з законом, то ж дали себе виcтавити за двері. А без зайвих очей зрозуміло, що відбулось за дверима.

Метод другий: неналежне оформлення посвідчень спостерігачів. Також у 22-й години після закінчення голосування ДВК проводило перевірку посвідчень і з`ясовувало, що вони оформлені неналежним чином. Це стосувалося тільки спостерігачів від кандидатів- мажоритарників. А перед цим при видачі посвідчень у тервиборчкомах до них спеціально не вносили прізвища кандидатів, від яких реєструвалися спостерігачі. Отже, такі спостерігачі мали право перебувати тільки на тих дільницях, де проводиться голосування саме за цього кандидата. Але вдень “порушникам”, звісно, цього ніхто не повідомляв, а коли наставав час рахувати бюлетені, їх елегантно відправляли “в сад”.

Лише застосовуючи перші два методи, на дільниці №34 в Білій Церкві вигнали майже всіх спостерігачів. Це обурило навіть спостерігачів від Партії регіонів, на знак протесту вони теж залишили дільницю. Але що від того? Чудово порахували і без них.

Метод третій: затягування підрахунку голосів. Якщо не допомагали перші два методи, штучно затягувався процес підрахунку голосів – починали до ранку шукати підпис, якого не вистачає у списку, або контрольний талон, або ще щось. Після того, як виснажені, знервовані члени комісій та спостерігачі не витримували та погоджувались на наполегливі прохання “зробити перерву”, справа доводилась до логічного завершення. Поки “чужі” члени комісій довірливо відсипались, “свої” повертались і вже без сторонніх очей “малювали” ті дані в протоколах підрахунку голосів, які були потрібні. Коли ж ошукані члени комісій та спостерігачі починались обурюватись, у відповідь чули: ну треба було не спати, які тепер претензії…

Метод четвертий: втручання в роботу комісії. Голова комісії оголошує спостерігачам, що з метою створення нормальних умов для роботи членів комісії всі спостерігачі, не підходять ближче 5 або 3 метрів до столу підрахунку голосів. З такої відстані спостерігачам не видно позначок на бюлетенях. Спостерігачів, які підходили ближче і доводили свою правоту, вилучали за втручання у роботу комісії. Спостерігачі, які пройшли тренінги КВУ, змогли відстояти свої права і не відходили від столу з бюлетенями, не зважаючи на шалений тиск голів комісії та погрози викликати міліцію, як це було, наприклад, в Бориспільському районі. Але, на жаль, вони могли простежити далеко не за всіма дільницями.

Коли за результатами екзит-полу та підрахунку голосів на ДВК, які закінчили роботу першими, було з`ясовано, що необхідності робити фальсифікацію шляхом вкидання бюлетенів при підрахунку голосів не має потреби, пакети з бюлетенями взялись підкидати на дільниці. Навіщо? Принаймні, щоб цифри більш-менш зійшлися. Такі бюлетені гасили як невикористані. Але це вже деталі…

Етап третій, встановлення результатів виборів

На цьому етапі залишилося тільки покращити результат Партії регіонів для отримання нею більшості в місцевих радах.

Для цього в Київській області був широко використаний єдиний метод фальсифікації. Він полягав у тому, що тервиборчкоми суттєво коригували цифри по Партії регіонів. В який бік? Звісно, у бік збільшення. За чий рахунок? В основному, за рахунок голосів, отриманих ВО “Свобода”, та тих, хто не підтримав жодного кандидата.

Наприклад, Білоцерківська ТВК у протоколі про підсумки голосування в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Київської обласної ради до  результату у Партії регіонів у 11 693 голоси, який нескладно вирахувати за даними оригіналів протоколів з усіх ДВК, “домалювала” 4 496 голосів. У підсумку ПР “отримала” 16 189 голосів. Відповідно, “Свободі” замість чесно отриманих 6 461 голос, дала тільки 1 729.

Такі ж маніпуляції з цифрами провели і на виборах до Білоцерківської міської ради. Різниця тільки в тому, що для покращення результатів політичних спільників Партії регіонів, голоси поцупили не тільки у “Свободи”, а й в інших політсил та тих, хто не підтримав жодного кандидата. І таку різницю з протоколами ТВК та з протоколами оригіналів ДВК ми маємо всюди, де проводився такий паралельний підрахунок голосів.

А тепер вдумайтесь в ці цифри. Якщо в Білій Церкві Партія Регіонів одним махом “покращила” свій результат на 40 (!) відсотків, якими реально були результати виборів на Київщині?

Для фальсифікації результатів на виборах мерів міст, тервиборчкоми діяли ще за одним сценарієм. Просто припиняли роботу і закривали приміщення комісій. Члени ДВК, які приїздили  здавати протоколи, не знали, що робити з коробками та мішками, куди була запакова вся виборча документація.

В Ірпіні та Вишневому ТВК взагалі припинили роботу та на невизначений час закрили приміщення, коли стало зрозуміло, що виграють мери не від партії влади. А у Василькові члени виборчкому вночі відкрили пакети з бюлетенями, які були проголосовані за Анатолія Боровика — конкурента діючого міського голови Василькова Сергія Іващенка і просто зіпсували більшу частину цих бюлетенів. При цьому навіть полінувались створити видимість голосування – просто проти всіх інших кандидатів ставили стандартний “мінус”. Я бачив ці бюлетені і ніколи не повірю, що виборці впали в якийсь масовий психоз, аби всі як один ставити однакові “карлючки”. За умов, коли бюлетені пакували в поліетиленові пакети для сміття, а потім обмотували скотчем, їх розпаковування та повторне запаковування зовсім не помітне. В результаті Анатолій Боровик, який звечора вигравав у Сергія Іващенка 1176  голосів, на ранок вже “програвав” 58 голосів.

В Ірпіні ж Володимир Карплюк так само виграв у Володимира Скаржинського 612 голосів. Проте ТВК “намалювала” зовсім інші цифри. Відповідно – “переміг” В. Скаржинський.

Що їм за це буде?

А нічого. Хоча Кримінальний та Адміністративний кодекси України містять серйозні санкції за порушення виборчого законодавства. Скажімо, за перешкоджання діяльності офіційного спостерігача при виконанні ним своїх повноважень, “світить” позбавлення волі до 2-х років. Фальсифікація виборчих документів чи підсумків голосування карається позбавленням волі від 3-х до 5-ти років.

Порушувати кримінальні справи проти таких осіб має прокуратура. Однак на практиці прокуратура або ніяк не реагує на звернення за такими фактами, або формально відкриває кримінальні справи, які далі допитів членів комісій не просуваються. Якщо ж навіть наполегливі та активні учасники виборчого процесу звертаються до судових інстанцій і отримують рішення судів першої інстанції на свою користь, то апеляційні суди, як правило, ці рішення скасовують. Навіть, якщо ж все таки рішення судів залишалися чинними, то їх ніхто не виконував. Принаймні, я не знаю жодного випадку виконання рішення суду в Київській області за виборчими справами. 

Коло замкнулося. Або приєднуйся до тих, кого буде названо переможцями, або “не тратьте, куме, сили”. За тиждень до виборів у газеті “Київщина регіональна” голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк заявив: “Ми зацікавлені у вільних, демократичних виборах, щоб кожна людина без озирань мала змогу проголосувати за найкращого, на її думку, кандидата в депутати чи на посаду міського голови. Я  буду працювати з будь-яким мером, обраним громадою, і запевняю, що на Київщині ми забезпечимо захист законних прав і свобод громадян”.

Забезпечили. Як на мене, краще було б не витрачатись на таку патетику. Сказали б чесно, щоб всі чули: “Хлопці не сіпайтесь, на Київщині буде так, як ми вирішимо”.

Тепер очевидно одне: якщо суспільство проковтне спотворені результати місцевих виборів, всі відпрацьовані на них технології фальсифікації будуть застосовані на виборах до парламенту. В необхідних для переможців масштабах. А відтак, парламент ми матимемо такий же, якою була обрана 31 жовтня місцева влада.