Як нам стало відомо з джерел в адміністрації президента України, на Банковій створено та працює робоча група, завданням якої є вироблення рекомендацій щодо мінімізації наслідків акцій представників бізнесу проти впровадження нового Податкового кодексу.

Як нам стало відомо з джерел в адміністрації президента України, на Банковій створено та працює робоча група, завданням якої є вироблення рекомендацій щодо мінімізації наслідків акцій представників бізнесу проти впровадження нового Податкового кодексу.

Думки з цього приводу різних груп президентських чиновників та аналітиків певною мірою розходяться. Але вже йдуть активні пошуки винуватця, на якого намагатимуться перекласти відповідальність за події на Майдані.

У цілому ж складається враження, що політичне керівництво Партії регіонів недооцінює значення процесів, які відбуваються в Україні. Більше того, оточення Януковича всіляко намагається принизити роль протестних акцій, вважаючи їх синдромом страху окремих посадовців, котрі не позбулися впливів Помаранчевої революції 2004 року.

На сьогодні робочою групою АП розглядаються три найбільш імовірні сценарії розвитку подій та можливих кроків влади:

Сценарій № 1. Активне залучення лідерів протестних акцій у подальше обговорення Податкового кодексу з поверненням його на доопрацювання у Верховну Раду. Шляхом залучення інтелектуалів планується дещо покращити якість ПК через вилучення з нього найсуттєвіших вад. Паралельно пропонується провадити активну роботу з окремими лідерами протестувальників з метою розколоти їх та наблизити до себе ту частину підприємців, які згодяться на співпрацю з владою. Це, за задумом, стабілізує ситуацію, а далі можна буде через голосування в парламенті певним чином скоригувати норми, котрі тимчасово будуть вилучені з кодексу. У цьому ж контексті розглядається можливість заміни окремих чиновників, на кшталт Бродського, Тигіпка після звинувачення їх у некомпетентності (зміщення Азарова планується пізніше – після реалізації цілого ряду непопулярних рішень, хоча в АП є розуміння того, що він не здатен керувати урядом).

Прогнозується, що після цього протестні акції підуть на спад і владі вдасться взяти під контроль ситуацію, не допустивши розростання масових рухів (цю позицію відстоює група основних політичних консультантів, однак вона розглядається як найменш імовірний сценарій).

Прихильники зазначеного плану найбільшу небезпеку вбачають у тому, що вже найближчим часом протести бізнесменів очолить політична опозиція на чолі з Тимошенко.

Противники сненарію №1 вказують, що таким чином буде продемонстровано слабкість влади перед протестуючими, що неминуче спровокує нові масові акції вже з інших причин (пенсійна реформа, трудовий кодекс тощо).

Сценарій № 2. Категорична відмова від переговорів з лідерами акцій або імітація переговорного процесу на рівні другорядних чиновників, максимальне зволікання шляхом символічних консультацій, аж поки кількість протестувальників суттєво зменшиться і їх можна буде розігнати силами правоохоронців. Одночасне спрямування зусиль правоохоронних органів проти керівників акції, демонстративний тиск на їхні підприємства та бізнес членів родин. Особливий акцент передбачається зробити на максимальній локалізації протестних акцій у регіонах з метою недопущення їх учасників до Києва. Паралельно планується розгорнути в ЗМІ кампанію дискредитації «зажерливих» підприємців, котрі не бажають підтримувати пенсіонерів, учителів тощо.

Слабкістю варіанта № 2 вважається те, що влада отримає негативну оцінку світової спільноти, зросте напруга в суспільстві, очікуються величезні електоральні втрати Януковича та Партії регіонів, а головне — опозиція отримає «друге дихання» у своїй боротьбі проти влади.

Тому є сценарій № 3. Налагодження контактів з лідерами акції на умовах категоричного недопущення туди опозиційних політичних сил, демонстративні поступки з ряду другорядних складників ПК, без зміни його суті. Тобто імітація бурхливої діяльності, аж поки народ не втомиться від безплідних дебатів. Паралельно планується вступити в сепаратні переговори з найбільш податливими лідерами і, користуючись відсутністю в них політичного досвіду, переманити на свій бік посадами, преференціями в бізнесі тощо. До інших лідерів – застосувати жорсткі адміністративні заходи впливу й змусити їх відмовитися від будь-якого протистояння. Коли ж протестний рух піде на спад, пропонується демонстративно розправитися з активними учасниками акції аж до їх ув`язнення (цю позицію відстоює група Клюєва, і вона розглядається як найбільш прийнятна).

Влада прагнутиме використати помилки та прорахунки мітингувальників, певну їх розрізненість та брак досвіду організації масових акцій. Сучасні політтехнології та можливості спецслужб можуть звести нанівець намагання підприємців відстояти свої вимоги.

У цих умовах без політичної підтримки з боку потужних опозиційних сил «Майдан» дрібних та середніх бізнесменів ризикує залишитися лише яскравим спалахом, але ніяк не вогнищем, у якому згорить одіозний Податковий кодекс.

Прийняття такого Податкового кодексу – це перша спроба Партії регіонів «протягування» так званих реформ, які стосуються життєво важливих інтересів суспільства. З огляду на кадровий та інтелектуальний потенціал нинішньої влади, її схильність до життя «не за правилами» усім цілком зрозуміло, що реальні зміни, які слугували б народу, а не чиновникам, команда Януковича реалізувати не здатна апріорі. При цьому вже сьогодні можна прогнозувати, що подальші «реформаторські» кроки влади здійснюватимуться ще більш примітивно й агресивно.

Тому перед людьми, які хочуть убезпечити свої бізнес та життя від наступу сьогоднішньої влади, має стояти лише одне питання — «Що робити?», адже «Хто винен?» вони вже знають.