На Закарпатті сьогодні спокійно – Геннадій Москаль

«Ніякого сепаратизму на Закарпатті немає, загрозу для України становить Київ»

У рамках розслідування подій 11 липня нинішнього року в Мукачеві, в яких брали участь бійці «Правого сектору», відкрито 22 кримінальних провадження.

Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль. Водночас, він зазначив, що контрабанда цигарок із регіону завдяки недавній заміні не лише керівництва області, а й силовиків зупинилася. При цьому, очільник ОДА наголосив, що на нього не тисне жоден клан, хоча раніше край був відданий Києвом у вотчину. Також Геннадій Москаль розповів, чи загрожує Закарпаттю сепаратизм, чому воно є сировинним придатком Європи стосовно деревини і що заважає області стати туристичною родзинкою України.

Олександр Лащенко: Пане Москаль, де було важче, коли Ви очолювали Луганську військово-цивільну адміністрацію чи зараз, на Закарпатті, після відомих подій 11 липня, пов’язаних із «Правим сектором»?

– Як Вам сказати? Мабуть, немає такої області сьогодні в Україні, де було би все добре, тихо і спокійно.

У нас сьогодні спокійно. Ми все зробили, щоб заспокоїти суспільство. Немає цього «Правого сектору», який просто там займався тим, що 1,5 роки з того, що правоохоронна система була абсолютно морально подавлена і боялася їх... Сьогодні є 22 кримінальні справи, які об’єднані, зі створення незаконних збройних формувань.

– І це пов’язано з «Правим сектором», так?

– Так. Що, згідно із законодавством України, створення незаконних збройних формувань, непередбачених законом, заборонене. Як вони по центру Ужгорода ходили з автоматами, по Мукачеві, з кулеметами, як це могло бути у правовій державі?

– У «Правому секторі» переконували, що герої з фронту повернулися.

– Я не знаю. Герої з фронту повертаються не з автоматом. Автомат має здаватися там. Чи то він казав, що у них трофейна зброя.

Як їх шукають? До мене теж питання. Вони перебувають сьогодні на базі ДУК «Правий сектор» під Дніпропетровськом. Люди просто «злетіли з котушок», з «гальм», і робили, що хотіли. Міліція тряслася, вся правоохоронна система перед ними тряслася, адміністрація попередня і деякі народні депутати заохочували. Оскільки сценарій був, вони мали бути готові і задіяні під час виборчих процесів.

– Ви можете назвати прізвища цих народних депутатів? Пов’язували деякі ЗМІ, хоча він сам спростовував, Віктора Балогу з «Правим сектором». Це відповідає дійсності?

– Так а він це відкрито заявив у всіх ЗМІ, що він (Балога – ред.) надавав їм матеріальну допомогу.

– При цьому він засудив стрілянину 11 липня.

– Ну, вибачте, а що, всі сліпі були? А потім появилися такі плакати: «Влада руйнує мирне Закарпаття!» Бачили чи ні?

– Було у ЗМІ.

– Було у ЗМІ. Так я пояснював всім і ще раз пояснюю шановним народним депутатам від Закарпаття, що вони є влада, тому що в нас парламентсько-президентська республіка. Люди вибирають народних депутатів. Тільки чомусь на Закарпатті не вибирають, а купують народні депутати собі посади за гроші. Це так звані вибори йдуть по-закарпатськи. А вони формують уряд. Уряд формує міністерства. То якщо ви – влада, то, вибачте, робіть так, щоб на Закарпатті був мир і спокій.

– Пане Москаль, Ви ж не вперше очолюєте Закарпаття…

– …у нас сьогодні проблем немає.

– Тобто, не можна сказати, що, як пишуть у ЗМІ, «клан Балоги» контролює все. У Вас не виникає, як у керівника області, проблем?

– Мене дуже дивує, що абсолютно область не розвинена в політичному плані – немає політичних партій. Тобто ті, які є, контролюються «Єдиним центром», або їхні філіали. Чи знають їхні керівники у Києві про це? Думаю, що не знають або не хочуть знати.

– Тож Ви опір «кланів» відчуваєте на посаді голови області чи ні?

– Знаєте, на мене тиснути – це… Я поки мовчу, тому що на мене ніхто не тисне. Але якщо тільки буде перший тиск, значить, я часом можу дати не якісь там, у мене немає дуже великої фізичної сили, але словесний, будемо казати, відпір буде на дуже високому рівні.

Я на тиждень попрошуся, я думаю, що я буду, і Радіо Свобода мене..., я тоді скажу все, як там було. А було так, що Київ віддав область. Просто віддав.

– У вотчину?

– У вотчину, в оренду. І їх це не цікавило, що там відбувається, як там відбувається і тому подібне. Рішення не ухвалювалося попереднім губернатором. Він тільки збирав проекти розпоряджень, брав під пахву і кудись їхав узгоджувати. А потім приїжджав – то було закреслено, а там було дописано. І тому подібне. Якщо область не керувалася Києвом, про що ви можете сьогодні мене питати?

Сьогодні йде становлення вертикалі влади. Тобто є так, як має бути. Кабмін підшукує главу облдержадміністрації, президент призначає, я підшукую глав райдержадміністрацій. І так, щоб вони не були (тому що у нас є певні політичні сили, до яких є вже несприйняття великої частини населення) в СДПУ(О) і не брали участі у брудних мукачівських виборах, щоб вони не були в Партії регіонів, яка ніколи не була ні історично, не ментально взагалі не могла бути на Закарпатті, і не були в «Єдиному центрі». Це у мене три вимоги. І найголовніше, щоб вони взагалі не були в жодній з політичних партій.

– У тому числі в партії «Солідарність», наприклад?

– І у партії «Солідарність».

– І у «Народному фронті», і в «Батьківщині?

– І в «Народному фронті», і у «Батьківщині», і в Олега Валерійовича Ляшка, і в «Самопомочі».

– До речі, ми згадали дуже відомого народного депутата від Закарпаття Віктора Балогу. А Михайло Ланьо? Він навіть після цих подій 11 липня виїздив з України, а потім повернувся. До нього є претензії з боку правоохоронних органів?

– Давайте розберемося не з точки зору емоцій, а реальності. Що і де відбувалося? Розкажіть мені, яка причина сьогодні у прикордонників чи в прокуратури не давати можливості людині виїхати за кордон? Хто і до кого прийшов?

Якщо я прийду сьогодні на Радіо Свобода, поперевертаю вам тут столи, поб’ю камери і ведучого, а завтра я буду звинувачувати Радіо Свобода у тому, що тут зі мною не так поводилися. Ну, давайте логічно розмірковувати, а не те, що пишуть. У нас стільки інтернет-видань, то, якщо до кінця життя читати, їх просто не можна прочитати фізично.

– Пане Москаль, Ви сказали, що коли Вас тільки призначали, коли Петро Порошенко з Вами спілкувався, три основні завдання: заспокоїти людей на Закарпатті після подій 11 липня, відновити вертикаль влади (дійсно, поміняли не тільки голову ОДА, а й силовиків в регіоні: СБУ, внутрішні справи, прикордонники), і боротьба з контрабандою. Що відбувається?

– Контрабанда стала.

– Цигарки ці?

– Так. Тут є «принцип доміно». Це робилося роками. Вертикаль робилася цієї ж контрабанди, як ми кажемо про вертикаль влади. Закарпаття було сегментом. Тут багато людей… Як сказати? Людина курить цигарки і не дуже дивиться, де вони і що вони. Перше. Україна ніколи не звертала уваги на контрабандне завезення тютюну в Україну, з чого робилися ці цигарки. Якщо фабрика легально купила там 5 тонн, то явно податкова має порахувати, що з 5 тонн вони мали…

– До речі, на акцизи і податки йшло 78%.

– 78% (на акцизи і податки йшло – ред.) від кожної пачки.

– І лише 22% виробникові.

– Так. Це найбільш прибутковий бізнес сьогодні, за даними Europol.

– Не лише в Україні.

– У всій Європі.

До речі, Europol – дуже прогресивна організація від того Interpol, який вже застарів і підлягає реформуванню. Він ні Януковича не може оголосити, нікого. Ви бачите, там абсолютно якісь процеси проходять трошки дивні, як і в Україні.

Ввозилися гуртові партії. Потім бралися дрібногуртові і роздавалися конкретним людям, які повинні були через «зелений коридор» передати їм: тим же румунам, тим же полякам, тим же словакам. Ми просто виявилися частками цих великих транснаціональних організованих злочинних угрупувань Закарпаття.

– Якщо такий попит на Заході, як Ви кажете, знову ж таки – як тоді можна цьому перешкоджати…?

– Вибачте, хай Європа теж трошки «чешеться» у боротьбі з корупцією, а не кричить: нате вам гроші – ви тут борітеся. У нас вже кількість цих органів, які мали би боротися з корупцією – я вже не знаю.

– В Україні?

– В Україні. Я вже в них просто заплутався. Але результату теж абсолютно немає.

– Одне з Ваших теж важливих рішень – заборона експорту лісу з Закарпаття…

– Маємо всього на мільйон 200 тисяч жителів Закарпаття 170 тисяч робочих місць. 3 тисячі – середня зарплата по області. Ми вивозимо все закордон по «липових» сертифікатах. Розвивайте, створюйте робочі місця. Колись меблі виробництва Закарпаття були тільки в перших секретарів ЦК, в обкомах партії і тому подібне. Це був дуже великий дефіцит. Люди з золотими руками, які відбудували всю Чехію, всю Москву, все Підмосков’я!

– Що ж так все завалилося? Чому? Це ж прибутковий бізнес.

– Завалилося, тому що всі кинулися на гроші. Ніхто ж не відправляє!

– Тобто не виробляють ті ж меблі, наприклад, а деревину на експорт?

– Ми стали сировинним придатком Європи.

Почали аналізувати. Куди? Я кажу митниці: куди? Все теж приватному підприємцю. А потім він відправляє, будемо казати, за 100 доларів куб деревини, приватний підприємець вже продає австрійській чи іншій фірмі за 300 доларів. Розумієте, 200 доларів діляться. 100 отримує наш відправник… А ліс – це чия власність? Держави. А гроші куди йдуть? В кишеню.

– Тобто краще продавати, ніж створювати виробничі потужності для виробництва тих же ж меблів?

– Всі кинулися – повирізали всі черешні, горіхи, все те, з чого виробляються найпрекрасніші меблі. Маючи все тут, ми купуємо сьогодні з Італії меблі, з Румунії меблі, з інших країн світу.

Ми подивилися, що найбільше лісу йде в країни, які мають свої ті ж Карпати, ті ж Татри, Альпи і тому подібне. Але в них нічого не можна різати. У них не можна навіть забрати хмизу, щоб багаття і тому подібне. По лісу ходити не можна – там тільки певні є доріжки, є лавочки, смітнички і тому подібне. Ми зробили це.

Вибачте, раніше було Управління лісового і мисливського господарства. Ми кажемо про децентралізацію. Києве, віддай нам управління. Ні, ви зробили вертикаль. Колись було Управління земельних ресурсів при райдержадміністраціях, при облдержадміністраціях. Сьогодні – вертикаль! Вся земля, що за межами населених пунктів, те, що приносить прибуток Києву, ніхто нічого не хоче децентралізувати і віддати в області. Те, що сьогодні є збитковим, як «Укравтодор», то давайте віддамо на місця. А що ми будемо робити? Ми проінветаризували. 99% техніки випущено до розвалу СРСР, до 1991 року! Чим? Коли у нас гірська місцевість, маса перевалів, доріг немає.

– А якби були нормальні дороги у тому числі, то туристичною «родзинкою» було би Закарпаття?

– От ми сьогодні і робимо. Бо сьогодні заспокоїти населення – це не єдине. Коли люди приїжджають, вони хочуть, щоб, по-перше, був спокій, по-друге, щоб не була тільки їжа. Скільки тієї форелі? Ну, з’їв одну, дві. Люди хочуть мати видовище. Люди хочуть щось подивитися, щось купити оригінального і тому подібне, щоб були ярмарки, були фестивалі.

У нас в цю неділю пройшов фестиваль «На Синевір трембіти кличуть». Все добре! Сотні тисяч людей було, всі власники турбаз привозять. У цю неділю в Рахові буде «Гуцульська бринза» і так дальше. Одне питання – дороги. Що могли, те й підлатали. Решта? Я знаходжуся вже третій день у Києві, ходжу від міністерства до міністерства, від міністра до заступника міністра, від заступника міністра до керівника департаменту. Що робити?

– Російська пропаганда регулярно повідомляє: от русини нібито щось, умовно кажучи, якусь «народну республіку» готують. Як із цим ситуація на Закарпатті?

– Ви розумієте, я їх називаю… До речі, це використовують і місцеві політики. Я вважаю, що це вже останній аргумент – вивезти з притушеним, з присипаним нафталіном русинів. Політиканство! Я їм всім кажу: хлопці, я вас дуже поважаю, вивчайте мову, вам створив професор з Канадського університету букварик русинський – вчіть букварик русинський. Немає абсолютно ніяких питань. Вчіть свої старовинні русинські пісні, вишивання, все робіть. Я не вважаю це за проблему.

Ніякого сепаратизму немає і бути не може. Оці дрібні витівки щодо визнання Україною декларації 1991 року щодо визначення Закарпаття як самоврядної адміністративної одиниці просто викликає сміх. Ну, вийдуть 5, 6, 7, 10, ну 20 чоловік – це представляє загрозу для України? Загрозу для України представляє отут – Київ, тому що тут можуть початися події. Ті події, які були на Закарпатті, я думаю, жорстко…

– Загроза у Києві, наскільки я розумію, Ви маєте на увазі зокрема серед проявів і те, що було під Радою?

– Я називаю, що з’явився… Ви знаєте, як казав Мао Цзедун? Не треба шукати приводу для початку боротьби. Будь-що. Так і тут. Беруть молодь, «оболванюють»…

– Певні політичні сили Ви маєте на увазі?

– Певні політичні сили, певні командири.

– Добробатів?

– Добровольчих батальйонів, у яких не склалося ні на фронті, ні в політиці. От вони вважають, що силою сьогодні таких «оболванених» людей, зробивши з них, з українця, такого по-китайській моделі хунвейбіна, можна вирішити свої політичні амбіції.

– Пане Москаль, не знаю, чи Ви погодитеся. Але понад 1,5 роки після перемоги Майдану, війна триває, інші проблеми, а чимало людей, м’яко кажучи, не дуже бачать реформи в Україні – боротьбу з корупцією, деолігархізацію, дерегуляцію і так далі. Багато чого проголошено, а робиться…

– Якби я бачив ці реформи, то я вже третій день ходив би по Києву тут? Як Ви думаєте? Реформи самі прийшли б до мене у Закарпаття. Якщо воно записано у бюджеті, а я ще маю ходити і знімати, як на Закарпатті кажуть на черевики, топанки, щоб зайти…

– Треба «вибивати» все, так виходить?

– Ще треба «вибивати». Так які ж це реформи, якщо все в ручному управлінні? Ти не так сказав – я тобі нічого не дам.

– Навіть отак?

– Так. А ти на Радіо Свобода ще нас покритикував – взагалі нічого в житті не отримаєш, поки будеш там працювати. Ну, тоді це абсолютно не реформи.