Як співали діти в радянські часи: «прилетит вдруг волшебник в голубом вертолете и бесплатно покажет…» Дійсно, незабаром у блакитного вождя буде й гелікоптер, і він безкоштовно ще всім нам покаже… Ну, наприклад, як життя в них покращується вже сьогодні. А ми – оці всі діти, яких поставлять дивитися через вікно, а декого через грати, на украдене свято.

То може час дорослішати?!

Або ні? Може нам так краще й легше?

Може нам подобається, коли чиновники, держслужбовці, високопосадовці або їхні діти-мажори переїжджають нас і наших дітей на своїх суперкоштовних авто, для отримання яких, до речі, не працювали жодного дня, і всі знають що все це украдене, треба називати речі своїми іменами – і не отримують ніякого покарання?

Чи подобається нам зранку в переповненому автобусі їхати на роботу, працювати цілий день, повертаючись затемна в тому ж автобусі, а потім отримати копійки? І тільки-но, здається, заробив грошенят – приходить податкова, пожежна, екологія… А ще й Пенсійний фонд не треба забувати. Він уже став обов’язковим для всіх, та ще і йому дали право накладати штрафи. Ну не вистачає грошей на їхні величезні потреби.

А мажори купують землю по таким тарифам, по яким не може її купити пересічний пенсіонер.

Подобається нам корупція в навчальних закладах і сама якість тієї освіти? А мажори вчаться за кордоном.

Подобаються нам послуги в наших лікувальних закладах? Людина, отримавши інсульт у святкові дні, чекає в обласній лікарні на лікаря, у котрого вихідний, без термінової допомоги й становиться інвалідом – це звичайна картина нашого сьогодення. А вони лікуються все там же – за кордоном.

Подобається нам це?!

А може, нам подобається новий Податковий кодекс – дуже європейський і лагідний? І прошу Вас, не треба хвилюватися за секонд-хенд – після прийняття цього «продвінутого» кодексу, у нас усе одне не вистачить на нього грошей.

А українська мова? Скоро всіх, хто розмовляє нею, «заборонять» як націоналістів.

Подобається? Так, чи ні?!

Цей перелік можна продовжувати без кінця. І в кожного він свій. Будемо сидіти й сподіватися на краще? Будемо чекати на чарівника в блакитному гелікоптері? Він дійсно прилетить, уже скоро. Але хто Вам сказав, що він добрий?

Якось, коментуючи статтю об українських моряках, які закрилися в машинному відділенні від піратів, один чоловік сказав, що всім українцям теж треба закритися по своїх домівках, не ходити на роботу й на вибори, і не сплачувати податки. Я тоді ще подумала: а він правий, але це неможливо.

Неможливо, тому що ми – діти, які побоюються вийти і сказати: «Геть звідси!».

Як не сказали цього «любим друзям» за їхні ігри з курсом долара, помаранчевим «трієчникам», які не знали що робити з економікою, крім відмивання грошей, і які заклали міцний фундамент для нашого «чарівника в блакитному гелікоптері».

Може вже годі?

За вікном гарна осінь після дуже спекотного літа. Жовте листя, блакитне небо й лагідне сонце.

Учора в це вікно ми дивились на літню жінку, яка прийшла вранці, і сіла на бетон під районною лікарнею, відмовляючись від будь-якої допомоги. Непотрібна нікому, вона сіла вмирати. Увечері, в темряві, коли я поверталась з роботи, вона вже лежала.

В міліції відповіли, що вони забирають тільки мертвих… Запропонували передзвонити їм вранці… Тільки зібравшись разом з сусідами, нам вдалося відправити її до лікарні. Але ми не знаємо, де вона зараз, і що з нею сталось.

Розумієте, добродії, наша нація помре, так само, як і ця жінка.

Ми вже лежимо, нікому не потрібні. Крім самих себе.

На мою думку, один добрий знак усе ж є: підприємці, відмежувавшись від будь-яких партій і політиків, об’єднавшись, виступають проти нового Податкового кодексу. Так виходить, ми можемо себе захистити?..

Відповідь одна – гідно ставитись один до одного. Як українець до українця, і байдуже якої ти національності, якщо ти живеш на цій землі.

Тільки об’єднавшись із повагою до сусіда, ми, нарешті, подорослішаємо й зможемо себе захистити. Зможемо поставити на гідне місце «слуг народу», як служителів народу, а не навпаки.

З повагою до всіх Вас.