Нарешті денний потяг з Києва до Львова. Люблю денні поїзди. Для мене це – чи не єдина можливість зосередитись на чомусь одному. На всі спроби висмикнути тебе кудись законно відповідаєш: “Вибачте, я не в Києві”. Нема інтернету, де щохвилини тобі щось прибуває, немає звітів, які треба терміново писати. Навіть новин не читаю – отже, нарешті можу дослухати до кінця аудіокнигу блаженнішого Любомира Гузара “Суспільство і влада” і написати про неї щось притомне, що давно-давно обіцяла зробити Лесі Оробець, яка ставить у цій книзі блаженнішому питання.

Присяга судьи прямо не запрещает ему останавливаться в элитных гостиницах, тратить миллионы на ювелирные изделия, скупать предметы роскоши на аукционах или проводить ночи в клубах для извращенцев