ДРГ Путіна в Верховній Раді

Незважаючи на війну з Росією на Донбасі та анексований Путіним Крим, українці продовжують обирати до парламенту депутатів, позицію яких важко назвати проукраїнською. Згадуємо, кого з новообраних нардепів "ловили" на прихильності до Росії та хто цього навіть не приховує.

Юрій Бойко (№1 Опозиційна платформа – За життя)
Лідер партії, відомий проросійськими поглядами. Віце-прем'єр-міністр України (2012-2014), міністр палива та енергетики України в уряді Миколи Азарова (2010-2012) та Віктора Януковича (2006-2007). У березні та червні 2019 року разом із Віктором Медведчуком літав до Москви на переговори з російськими високопосадовцями. Тоді Бойко назвав стосунки між Україною та Росією "вкрай важливими".

Вадим Рабінович (№2 Опозиційна платформа – За життя)
Фігурант низки антикорупційних розслідувань, де звинувачувався у порушенні вимог фінансового контролю та незаконному збагаченні. На телеканалі "112 Україна" виходить в ефір програма "Хто кому Рабінович", де, власне, Рабінович і є ведучим. Сам він називає це підсумками тижня та протягом години у студії розповідає про, на його думку, найважливіші новини та аналізує їх. При цьому займає проросійську позицію та підтримує діалог України з РФ.

Віктор Медведчук (№3 Опозиційна платформа – За життя)
З грудня 2014 року Медведчук, який є кумом президента РФ Володимира Путіна, займається питанням обміну українських полонених, що утримуються проросійськими бойовиками, часто використовуючи це для досягнення своїх політичних цілей. Внесений у базу сайту "Миротворець". Одна з причин – "замах на суверенітет і територіальну цілісність України". Зізнався у негативному ставленні до частини українців та у тому, що не вважає Росію агресором.

Сергій Льовочкін (№5 Опозиційна платформа – За життя)
Очільник Адміністрації Президента України Віктора Януковича. Голосував проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Відомий як прогульник засідань, фігурує у шести антикорупційних розслідуваннях. Перебуває у близьких стосунках з олігархом Дмитром Фірташем. Власник 20% акцій медіагрупи "Інтер".

Нестор Шуфрич (№7 Опозиційна платформа – За життя)
Нардеп відомий як кнопкодав, фігурант низки антикорупційних розслідувань. Один із 148 депутатів ВРУ, які підписали звернення до Сейму Польщі з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років. Деякі політики це розцінювали як національну зраду. Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року та проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей (січень 2018).

Сергій Дунаєв (№9 Опозиційна платформа – За життя)
Проживає в місті Лисичанськ Луганської області. У 2015 році Дунаєв відзначився скандальною заявою, назвавши "героями" бойовиків "ЛНР", які воюють проти України. Роком раніше його затримали "айдарівці" під час переговорів з бойовиками. Фігурант бази "Миротворець". 9 травня 2019 року виступав в Лисичанську під забороненою символікою Комуністичної партії.

Тарас Козак (№10 Опозиційна платформа – За життя)
З недавніх пір офіційно йому належать інформаційні телеканали 112 Україна, ZІК та NewsOne, які фактично стали рупором проросійської пропаганди в Україні. При цьому він не є олігархом, а просто одним із найближчих соратників Медведчука. Це – його другий мандат (був у Раді VІІІ скликання).

Олександр Колтунович (№22 Опозиційна платформа – За життя)
Організація Медведчука "Український вибір" представляла його керівником своїх економічних програм. У 2015 році ім'я Колтуновича було у переліку авторів публікацій у журналі "Стратегия России", який видається під керівництвом фонду "Единство во имя России" нардепа Держдуми від "Єдиної Росії". Публікація мала заголовок "Україна: Економіка провалу".

Віктор Чорний (№27 Опозиційна платформа – За життя)
Є соратником Віктора Медведчука: очолює агентство, яке охороняє кума Путіна та на яке були зареєстровані автомобілі його охоронців, зняті журналістами "Схем". У 2013 році від імені "Українського вибору" (Медведчука) Чорний заявив про необхідність проведення референдуму щодо підтримки вступу України в Митний союз.

Олександр Пузанов (№32 Опозиційна платформа – За життя)
Під час Євромайдану був представником режиму Януковича у КМДА. Зокрема, саме за результатами його звернень був задіяний "Беркут" та інші силовики для зачистки Майдану і побиття активістів. Також його звинувачували у координації роботи комунальних ЗМІ, які тоді стали рупором дезінформації щодо Революції Гідності.

Юрій Солод, 47 округ (Опозиційна платформа – За життя)
Чоловік депутатки Наталії Королевської, яка також пройшла до Ради за списком цієї партії. Кампанія Солода супроводжувалася скандалом: його гасло "Відновимо відносини з Росією – повернемо мир на Донбас" опоненти оскаржували в суді, але невдало. Раніше він також прославився обіцянками продовжити програму Олексія Азарова – сина екс-прем'єра, який втік разом з батьком в Росію.

Валерій Гнатенко, 49 округ (Опозиційна платформа – За життя)
Міський голова Дружківки (Донецька область). Активістів Євромайдану він називав "неробами, які скачуть, поки ми працюємо" та "бандерівцями, яких ми годуємо". Коли до міськради прийшли сепаратисти, він не заперечував встановленню прапора "ДНР" на будівлі та загалом по місту, яким продовжував керувати. 11 травня 2014 року допомагав проводити "референдум" у Дружківці. СБУ відкривала справу проти нього про посягання на територіальну цілісність.

Руслан Требушкін, 50 округ (Опозиційний блок)
Міський голова Покровська переміг зі скандалом, його звинувачували у фальсифікаціях. А ще у 2014 році він агітував за Януковича, симпатизував "ДНР", нову українську владу називав "хунтою", а бійців батальйону "Дніпро" – найманцями. Запам’ятався також подяками Путіну "за те, що той зробив у Криму". Внесений до бази "Миротворця".

Олександр Ковальов, 51 округ (самовисуванець)
Пенсіонер, проживає у Києві. За інформацією ЗМІ, під час Євромайдану він очолював проросійську організацію "Ніхто крім нас", а у 2014 році допомагав "беркутівцям", які брали участь у побитті та розстрілі "євромайданівців", втекти з Києва. ГПУ звинуватила Ковальова у сприянні у приховуванні зброї силовиків режиму Януковича, однак у 2016 суд відпустив його під особисте зобов’язання.

Вадим Новинський, 57 округ (Опозиційний блок)
Народний депутат VІІ та VІІІ скликань. Громадянство України отримав у 2012 році з рук тодішнього президента Віктора Януковича. До того був громадянином Росії. Великий прихильник впливу РПЦ на українську церкву, був противником створення незалежної ПЦУ. Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року.

Сергій Мінько, 80 округ (самовисуванець)
Міський голова Мелітополя, екс-депутат Мелітопольської міської ради (був обраний за списками "Партії регіонів"). Його звинувачували у сприянні створенню "Антимайдану" і діяльності "тітушок" у 2013-2014 рр. Також Мінько всіляко захищає російську мову та культуру. У 2018 році мер міста потрапив у скандал, привітавши його жителів з Днем перемоги білбордами з профілем Сталіна та георгіївськими стрічками.

Антон Кіссе, 142 округ (самовисуванець)
Народний депутат VIII скликання (екс-регіонал), президент Асоціації болгар України. ЗМІ називають його одним із ініціаторів та ідеологом так званої "Народної ради Бессарабії" (НРБ). Голосував за диктаторські закони 16 січня і був підписантом звернення нардепів до Сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію "геноцидом". В ефірі телеканалу так званої "ДНР" скаржився на "мовні обмеження" в Україні, зокрема у контексті нового закону про освіту.

Сергій Коровченко, 210 округ (самовисуванець)
У 2013-2014 рр. був очільником Головного управління юстиції Криму. Його прізвище фігурує в так званих "плівках Глазьєва" – розмовах радника Путіна Сергія Глазьєва про захоплення Криму, які записали українські спецслужби. Так, згідно з записами, радник президента Росії у лютому 2014 року сказав депутату Держдуми Костянтину Затуліну, що Коровченко є людиною Медведчука. Тоді ж він порадив зберегти його на посаді. За фактом цієї розмови українські правоохоронці проводили розслідування, Коровченка внесли у базу "Миротворця" як "учасника спецоперації Росії із  захоплення Криму". Сам він відповів, що "зробив все, аби не допустити визнання результатів референдуму в Криму".

Також проходять низка депутатів, які голосували за диктаторські закони 16 січня 2014 року: Степан Івахів (самовисуванець, 21 округ), Дмитро Шпенов (самовисуванець, 37 округ), Олександр Пономарьов (78 округ, Опозиційна платформа – За життя), Олег Кулініч (самовисуванець, 147 округ), Ігор Молоток (самовисуванець, 160 округ), Олександр Фельдман (самовисуванець, 174 округ), Сергій Лабазюк (самовисуванець, 188 округ), Віктор Бондар (самовисуванець, 191 округ), Антон Яценко (самовисуванець, 200 округ), Андрій Деркач (самовисуванець, 159 округ), Дмитро Шенцев (176 округ, Опозиційний блок), Олександр Герега (самовисуванець, 192 округ).