Не твоя війна

Мушу звернути увагу на одну дуже загрозливу для країни тенденцію. За даними соціологів, останнім часом різко з порядку денного суспільства почала зникати актуальність війни. 

Ми з вами, ветерани та волонтери, які жили цим із 2014 року і продовжуємо жити сьогодні, не можемо цього не бачити. Факти – вперта річ: суспільство "втомлюється від війни" з кожним днем все більше.

Візьміть, наприклад, останній резонансний випадок із ліквідацією так званого "полтавського терориста". Чи багато хто з широкого загалу подумав, що за його неадекватними діями могла стояти психологічна травма, отримана на війні? Що це – колективний соціопсихологічний спротив, суспільна амнезія, небажання жити в постійній напрузі? У кожного своя відповідь. 

Але факт залишається фактом: ветеранська проблематика у ЗМІ, владі, суспільстві в цілому відходить на маргінес. На жаль, ми це прогнозували і цього боялися. 

Усе розпочалося зі спроб політичного ангажування ветеранського руху та посилилося непослідовністю влади у реалізації уже розроблених державних ветеранських політик. На всіх наших форумах, публічних виступах, експертних обговореннях ми говорили, що влада грає примітивно. І це практично не залежить від персоналій. 

Просто політики працюють лише у найближчій та середній перспективі. І лише тоді, коли мають підтримку своїх цільових аудиторій. А грати в довгу вітчизняні політики не вміють і не хочуть. Тому найпопулярнішим є принцип "розділяй та владарюй".

Замість того, щоб реалізовувати стратегічні тривалі розробки, влада намагається за будь-яку ціну уникнути можливих протестних настроїв "радикальної частини" суспільства. І тут нічого нового не вигадали. Для розпорошення ветеранського руху його сегментують і починають працювати з якоюсь однією із його організацій. 

Широкі маси намагаються обдурити нереалістичними патерналістськими обіцянками, авансом виплачуючи десь "проїздом", десь "землею", десь медичними послугами. 

І я мушу визнати, що в короткій перспективі ці нібито "проблеми" вирішуються. Протестні настрої "каналізуються" у щось гротескне та несерйозне. Про системну роботу в далекій перспективі всі забувають.

Але всі мислячі люди розуміють, що проблеми не зникають. Замість того, щоб реалізувати ефективні ветеранські політики, чиновники та політики закладають бомбу уповільненої дії, яка вибухне для наших нащадків. Насамперед у вигляді непідйомного соціального тягаря. 

Ветерани замість того, щоб стати в авангарді позитивних змін, продовжувати реалізовувати свій патріотизм у бізнесі та повсякденному житті, перетворюються на елемент соціальної напруги та нестабільності. Досвід "втраченого покоління" афганських ветеранів усім нам відомий. За таких умов, про яку довіру між владою і ветеранами може йтися!?

От, поклавши руку на серце, називаючи речі своїми іменами, що зараз відбувається з ветеранським рухом?

З одного боку, влада його боїться і намагається розділити, знімаючи питання можливих радикальних протестних дій. З іншого боку, політична кон'юнктура підштовхує опозицію до штучної радикалізації настроїв у ветеранському середовищі. 

Це все – дві сторони однієї медалі. Все це не йде на користь ветеранам і членам їхніх родин. Нічим іншим, ніж політичними ігрищами, назвати це не можу. З обох боків.

А що самі ветерани?! Вони всі – прості щирі хлопці та дівчата, які звикли жити у двополюсному чорно-білому світі. Тут – друзі, там – вороги. Туди стріляємо, цих захищаємо. На гражданці вони продовжують перебувати у цій парадигмі. І цим політикани намагаються скористатися. 

Тому в мене є вимога (не порада, не прохання, а саме вимога). До всіх політиків як із провладного, так і з опозиційного боку. Припиніть політизувати ветеранський рух! Це небезпечна технологія, яка може призвести до важких соціальних наслідків. У разі чого, контролювати все це ви не зможете.

А тепер звернення до ветеранів та ветеранок. З політиками мисліть як у розвідці: розтяжки можуть бути в найнеочікуваніших місцях, а будь-який миролюбний ватник може бути корегувальником вогню. Зважайте на це! 

Цьогорічний Марш захисників – без політики, без розбрату, консолідовано, послідовно, ефективно. Відкладіть політичні гасла та амбіції. Ставимо одну макроціль – і досягаємо її! Це якщо ми говоримо про захист наших інтересів, а не відпрацювання чужих сценаріїв.

Честь маю.

Оксана Коляда, для УП