Майбутнє Європи вирішуватиметься в Україні

Моє призначення новим міністром оборони України на початку листопада співпало з хвилею зростаючого міжнародного занепокоєння з приводу останнього нарощування Росією військових сил уздовж українського кордону. Таке зосередження військ і броні узгоджується з підготовкою до широкомасштабного вторгнення в Україну в найближчі місяці.

Коли міжнародне співтовариство почало піднімати тривогу через загрозливу військову активність Росії, було відзначено, що Україна, здається, реагує набагато спокійніше, ніж багато хто в столицях США чи Європи. Це було цілком точне спостереження.

Реакція України не свідчить про будь-які розбіжності в поглядах щодо характеру небезпеки, яку представляють російські війська, які зосереджуються поблизу кордону. Навпаки, ми повністю згодні з нашими західними партнерами.

У мене була можливість підтвердити це шляхом особистих зустрічей з колегами, включаючи британського державного секретаря з питань оборони Бена Воллеса та міністра оборони США Ллойда Остіна. Наші спецслужби перебувають на одній сторінці та постійно на зв’язку. Я також спілкувався зі своїми колегами з Канади та Ізраїлю.

Порівняно спокійна реакція України на цю останню російську загрозу відображає довгостроковий характер конфлікту між нашими двома країнами. Минуло майже вісім років відтоді, як Росія вперше напала на Україну. Відтоді російська агресія не припинялася і стала частиною повсякденного життя.

Ми стали байдужими до невпинного потоку кремлівської дезінформації та звикли до спроб російського керівництва відмовити Україні в праві на існування. Потрібне більше, ніж чергове нарощування російської армії, щоб шокувати нас.

Підпишіться на останні новини від UkraineAlert

UkraineAlert – це всеосяжне онлайн-видання, яке регулярно надає новини та аналіз подій у політиці, економіці, громадянському суспільстві та культурі України.

Ніхто в Україні не недооцінює серйозність нинішньої ситуації, але ми змушені багато років жити з можливістю серйозної ескалації. Українці знають, що ми будемо робити, якщо зіткнемося з найгіршим сценарієм повномасштабного російського вторгнення. Ми будемо боротися. Ми будемо захищати свою землю.

Вже не 2014 рік, коли багатьом українцям було важко психологічно прийняти приголомшливу реальність, що на нас військовий напад з боку «братської Росії». Сьогодні українська армія є однією з найсильніших сухопутних військ Європи, налічуючи понад 400 тисяч ветеранів бойових дій. У нас є ресурси та рішучість протистояти ворогу. І Росія це знає.

Єдина реальна невизначеність полягає в тому, що Європа повністю розуміє, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну означало б для решти континенту.

На додаток до свого ядерного арсеналу Росія також легко перевершує Україну з точки зору військової авіації, ракетних систем та військово-морської сили. Російські ракети можуть завдати руйнівної шкоди українським містам, тоді як російські повітряно-десантні та морські сили можуть перевершити українські війська та захопити території.

Тим не менш, будь-який масштабний сухопутний похід проти України в кінцевому підсумку приречений на провал. Потужні збройні сили Росії, безумовно, можуть просунутися силою, але російські війська не зможуть утримати будь-яку територію, яку вони займуть. Натомість у них під ногами горітиме окупована українська земля.

Людська ціна для України була б катастрофічною, але українці не сумували б поодинці. Росія також зазнає величезних втрат. Зображення трун, які повертаються в Росію з передової в Україні, поширилися б у соціальних мережах, як вірус, і незабаром виявилися б занадто великими, щоб навіть кремлівська цензура не могла стримати.

Велика війна в Україні занурила б у кризу всю Європу. Раптова поява від трьох до п’яти мільйонів українських біженців, які тікають від російського вторгнення, була б лише однією з багатьох головних проблем, які стоять перед європейським суспільством.

Наприклад, ЄС значною мірою залежить від імпорту продовольства, включаючи зерно. Велика війна серйозно порушить і, можливо, повністю завадить імпорту як з України, так і з Росії, створюючи цілий ряд проблем продовольчої безпеки для всього континенту.

Атака Росії також означатиме остаточний кінець заснованого на правилах міжнародного порядку, відкриваючи двері до нової ери глобальної небезпеки, яка загрожуватиме десятиліттям безпрецедентного миру на більшій частині Європи.

Хоча я підкреслював готовність Росії підвищити ставки, важливо також зазначити, що режим Путіна є не що інше, як прагматичним. Вони висококваліфіковані в оцінці ризиків. Хоча наразі ескалація можлива, її все ще можна уникнути.

Єдиний реалістичний спосіб розібратися з Кремлем – це продемонструвати готовність протистояти російській агресії. Ми повинні переконати Москву, що ціна нового наступу буде надто високою, щоб її можна було думати. Ця ціна була б у чисто військових термінах і у вигляді негативних політичних, економічних і соціальних наслідків.

Відмова рішуче реагувати на останні загрози Росії лише підвищить вартість стримування Кремля.

Наприклад, ЄС значною мірою залежить від імпорту продовольства, включаючи зерно. Велика війна серйозно порушить і, можливо, повністю завадить імпорту як з України, так і з Росії, створюючи цілий ряд проблем продовольчої безпеки для всього континенту.

У червні президент США Джо Байден заявив, що буде уважно стежити за діями Москви протягом наступних шести місяців. З тих пір Кремль фактично завершив аншлюс Білорусі, здійснив гібридну атаку проти країн-членів НАТО та ЄС, направляючи мігрантів до їхніх кордонів, і відверто розпочав постачання енергоносіїв, чому за збігом обставин західні лідери пообіцяли запобігти. Зараз Росія проводить нове військове нарощування на українському кордоні.

Якщо відповідь на ці дії обмежиться висловленням занепокоєння і закликом до нового раунду переговорів, Росія розцінить це як запрошення до подальшої агресії.

Дехто на Заході продовжує вважати, що потрібно зробити все, щоб не провокувати Росію. Вони не розуміють, що Кремль розглядає саме існування НАТО та Європейського Союзу як провокацію. Справді, вся ідея незалежної України для багатьох у Москві є нестерпною провокацією.

Якщо демократичний світ хоче уникнути катастрофічних наслідків великої війни в Україні, західні лідери повинні продемонструвати свою рішучість протистояти тиску Росії, одночасно зміцнюючи Україну. Зі свого боку, ми прагнемо захищати Європу, будуючи майбутнє.

Як новий міністр оборони України, я поставив собі за мету перетворити Міністерство оборони на ефективну цивільну інституцію, яка реалізує політику у сфері оборони, водночас взявши на себе адміністративне керівництво Збройними Силами України. Міністерство має забезпечити у наших бійців все необхідне для захисту держави, а також здійснювати демократичний громадянський контроль.

Разом із моєю командою ми підготували план нашого порядку денного на 2022 рік. Перші складові ми оголосимо 6 грудня, коли країна відзначає 30-річчя Збройних Сил України.

Наші пріоритети включають підвищення прозорості в оборонних закупівлях, цифрову трансформацію та впровадження моделей ERP для підвищення ефективності оборонного сектору. Ще однією важливою ініціативою є кадрова реформа на основі практики НАТО. Я маю на меті перетворити Міністерство оборони в одну з найефективніших установ України та зробити Збройні Сили найкращим роботодавцем країни.

Я також зосереджу увагу на військовій дипломатії, щоб забезпечити синергію з нашими міжнародними партнерами. Ми непохитні на шляху до євроатлантичної інтеграції. Ми зосередимося на подальшій інтеграції з НАТО шляхом збільшення спільних проектів та забезпечення взаємної сумісності.

Оскільки над Україною нависла загроза повномасштабного російського вторгнення, тепер демократичний світ має діяти, поки не стало надто пізно. У західних лідерів ще є час, щоб стримати Росію і продемонструвати, що Україна не стоїть на самоті.

На кону набагато більше, ніж доля незалежної України. Якщо загрозлива атака Росії продовжиться, це створить хаос на всьому континенті та порушить відносну стабільність, до якої більшість європейців звикли після закінчення холодної війни. Замість нього прийде нова норма небезпеки та агресії, яку підігріває Кремль. На карту поставлено майбутнє самої Європи, і це вирішуватиметься в Україні.

Олексій Резніков – міністр оборони України.

Atlantic Council