Чия мова – того і влада
21 лютого 2013 року голова парламентського підкомітету з питань вищої освіти свободівка Ірина Фаріон разом з групою народних депутатів від опозиційних сил презентувала громадськості зареєстрований у парламенті проєкт закону "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні". Документ авторства правників Сергія Головатого та Оксани Сироїд на розгляд Верховної Ради України подали народні депутати Ірина Фаріон, Андрій Іллєнко (фракція ВО "Свобода"), Володимир Яворівський, Володимир Бондаренко (фракція ВО "Батьківщина") та Марія Матіос (фракція "УДАР").
Презентацію супроводжувала виставка мовних плакатів "Слово – меч духовний", створених студентами Ірини Фаріон з Національного університету "Львівська політехніка". Презентація викликала жваве зацікавлення молоді, яка працює у Верховній Раді, що дає підстави для впевнености, що права української мови на рідній землі буде відновлено.
Автори та ініціатори законопроекту наголошують: чинний мовний закон Ківалова-Калєснічєнка суперечить Конституції й підриває незалежність України. За їхніми словами, у разі набуття презентованим законопроектом сили закону він закріпить механізми функціонування української як єдиної державної мови і стане дороговказом для суспільства на шляху до відновлення історичної справедливости в мовному питанні.
Серед найважливіших положень законопроекту: статус міноритарної (регіональної) мови може бути надано тільки окремим селу, селищу чи місту районного значення за умови, що на даній території не менше 30% населення становлять представники певної національної меншини; цей статус надаватиметься конкретному населеному пункту лише після ухвалення Верховною Радою відповідного закону. Документ також передбачає створення нової інституції – Національної комісії зі стандартів державної мови.
Презентуючи законопроект, народний депутат Ірина Фаріон підкреслила:
"Цей закон формує зовсім іншу культуру і правової, і мовної свідомости. Унікальність цієї юридичної пам'ятки в тому, що цей надзвичайно грамотно зроблений документ може впливати не лише на правову свідомість суспільства, а й на мовну свідомість. Ми дійшли до кризи – правової, мовної, громадянської свідомости – адже треба пояснювати аксіоми, хоча, здавалось би, усе прописано в 10 статті Конституції. Я дуже вдячна, що автори закону оперують терміном "титульна нація", що є нормою для усіх цивілізованих європейських держав. Це підлягає обговоренню хіба у дуже хворому суспільстві. Здорове суспільство це сприймає як безальтернативну даність. З огляду на це, політична битва за цей закон – це битва за оздоровлення мовної свідомости українців. Тому законопроєкт "Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні" слід сприймати як народження нової, деколонізованої мовно-правової свідомости, а отже, яскравої пам'ятки мовно-правової культури і державотворення.
Особлива новація цього законопроєкту як чинника нашої національної безпеки – розділ "Стандарти державної мови", де передбачено створення Національної комісії зі стандартів державної мови та Центру української мови. Уперше в юридичній практиці запропоновано встановити інституції, що регулюватимуть не лише використання мови, а напрацьовуватимуть її внутрішні стандарти та захищатимуть їх. Для зовнішнього захисту державної мови, мов національних меншин, регіональних (міноритарних) мов запропоновано інститут Уповноваженого та Службу мовних інспекторів Уповноваженого, що діятимуть через виписані механізми мовної експертизи та мовного інспектування. Зауважу, що впровадження творива Калєснічєнка-Ківалова, за оцінками фахівців, коштувало би бюджету держави 17-18 мільярдів гривень. І це були би мільярди, пущені на вітер. Натомість, кошти, які необхідні для заснування й роботи Національної комісії зі стандартів державної мови та Центру української мови, є мізерними порівняно з наведеними сумами.
Ми будемо робити величезну промоцію цьому законопроектові, позаяк він, очевидно, не розрахований на миттєве ухвалення, але розрахований на те, аби вплинути на нашу мовну свідомість і деколонізувати її, аби питання мови було не лише питанням комунікації, а завданням націєтворення і державотворення. Більше з тим, навіть читання цього закону впливатиме на свідомість громадян, бо це – спосіб подолання ментального рабства.
Ще мудрі латиняни казали: "Чия мова – того і влада". Цей закон показуватиме, чия має бути влада в Україні".
Прес-служба Всеукраїнського об'єднання "Свобода" |