Звернення льотчика-снайпера!

Звернення льотчика-снайпера командира 18 окремого вертолітного загону Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго полковника Андрія Когута.

Шановні колеги, бойові побратими! Звертаюся до вас як командир окремого бойового авіаційного підрозділу, полковник, льотчик-афганець, який понад 35 років проходить службу в Збройних Силах Радянського Союзу, України. Події останніх днів змінили моє ставлення до країни-сусідки, у якій проживає багато моїх друзів.

2 травня була збита пара вертольотів МІ-24, загинув екіпаж. Загиблі –мої колеги, офіцери, з якими ми виконували бойові завдання під егідою Місії ООН.

Там було по-справжньому “гаряче”, вони вижили в Африці, але загинули від рук російських найманців. Повторюсь, саме чужоземців, які прийшли в мою країну і вбили моїх друзів!

Як людина військова, я розумію, що здійснити постріл із ПЗРК спроможний лише професіонал. І цей факт вкотре підтверджує, що з українцями воюють не сепаратисти Донеччини, а навчені та підготовленні армійці. Вони знищують нашу символіку, натомість піднімають на державних будівлях прапори іншої країни – Російської Федерації.

Висновок зрозумілий: почалася відверта, жорстока і безпринципна агресія сусідньої слов’янської держави.

Той факт, що бойовики використовують “живим щитом” місцеве населення, ховаються за жінок, дітей, і звідти стріляють, показує усю мораль цього протистояння.

Вже доведенні факти, що цими вбивцями керують люди із ГРУ ГШ РФ.

Я свідомо не називаю їх офіцерами, адже той, хто ховає розпізнавальні нашивки, свої погони, та підняв автомат на братній народ – не може бути офіцером.

Дивлячись на їх обличчя з екрана телевізора, я припускаю, що колись ми проходили службу в одній – Радянській – армії. І як людина з досвідом стверджую: таких покидьків ганьбили в усі часи в офіцерському колективі.

Складно зрозуміти і позицію простих росіян. Їхнє вище керівництво розпочало війну проти братнього народу, який вигнав свого президента – найбільшого в історії крадія.

Ми засуджували ісламістів, які здійснювали теракти в найбільших російських містах, разом переживали трагічні події із заручниками Норд-Осту, підтримували антитерористичні операції спецназівців на Північному Кавказі.

А тепер братній народ мовчки сприймає політику Кремля по відношенню до України.

Колись нас вчили, що війна за рідну землю – священна. Так є і цього разу. Ми на своїй землі, під своїми прапорами і захищаємо суверенітет і кордони держави, яку визнав увесь світ.

Як льотчик, який вже неодноразово використовував авіаційне озброєння і знає ціну життю, заявляю: вороги, які вбили моїх друзів і колег, знайдуть тут смерть.

Я особисто, усі бойові льотчики України зроблять все можливе, аби окупанти відчули горе на нашій землі. Ми пишаємося українськими офіцерами, прапорщиками, сержантами і солдатами, які протистоять злочинцям.

Пам’ятайте: військові льотчики з вами! У нас достатньо професіоналізму, навичок і моральної витримки, аби знищити ворога!

Слава Україні!