В епіцентрі скандалу опинилося Міністерство внутрішніх справ України: під дахом (у прямому сенсі слова) відомства діє громадська організація «Міжнародна поліцейська корпорація громадської безпеки» (МПКГБ), у лавах якої донедавна перебувала людина, причетна до міжнародної злочинності. Йдеться про Насера Кельменді, громадянина Боснії і Герцеговини, якого влада кількох балканських країн підозрює в контрабанді, шахрайстві, фінансуванні тероризму, замахах на вбивства, торгівлі наркотиками та людьми. В українському МВС Тижню повідомили, що збентежені звісткою про таке «сусідство» й проводять із цього приводу одразу дві службові перевірки. Представники Міжнарод--ної поліцейської корпорації заявили, що Кельменді – чесний бізнесмен, який став жертвою «добре профінансованої інформаційної кампанії». Сво--єю чергою, Тиждень спробував з’ясувати, хто такий Насер Кельменді й хто стоїть за МПКГБ.

Кімната на Богомольця, 10

Скандал навколо «Міжнародної поліцейської корпорації громадської безпеки» розпочався з подачі українського бюро Інтерполу, лист якого до керівництва МВС України просочився в пресу. У ньому повідомляється, що 19 жовтня в Чорногорії під час обшуку підданого Боснії і Герцеговини Насера Кельменді місцеві поліцейські вилучили посвідчення підполковника Міжнародної поліцейської корпорації та сертифікат на орден «На знак великої пошани», виданий цією організацією. За інформацією з офіційного інтернет-сайта МПКГБ, ним нагороджують «за особисті здобутки у справах збереження громадської безпеки громадян в Україні та за її межами». До речі, таку саму нагороду від «міжнародних поліцейських» 23 листопада отримав Віктор Плакіда, в.о. постійного представника президента України в Кримській автономії.

Якщо постпред Віктора Януковича в Криму хоча б теоретично може бути дотичним до захисту громадської безпеки, то присутність Насера Кельменді в Міжнародній поліцейській корпорації, зважаючи на висунуті йому на батьківщині обвинувачення, м’яко кажучи, дивує.

«Згідно зі статутом нашої організації її членом може стати будь-який раніше не судимий повнолітній резидент або нерезидент України, що поділяє статутні цілі організації та може сприяти їх реалізації, – пояснив Тижню Костянтин Тороп, голова наглядової ради МПКГБ. – А саме допомагати службам внутрішніх справ і спеціального призначення в підтриманні суспільної безпеки в усіх її аспектах». Пан Тороп підтвердив, що Насер Кельменді був членом Міжнародної поліцейської корпорації. «6 жовтня його членство в організації було анульовано, про що видано відповідний указ, – зазначив голова наглядової ра--ди. – Однак не в зв’язку з тим, що Кельменді підозрюється у скоєнні якихось злочинів – це визначатиме тільки суд». Утім, чому таки Насера Кельменді виключили з лав МПКГБ за 13 днів до його зустрічі з чорногорськими поліцейськи--ми, Тороп лише сказав: «Просто так вийшло».

Щоправда, головною причиною обурення Інтерполу став не сам факт наявності на руках у Кельменді ксиви МПКГБ, а місце реєстрації Міжнародної корпорації поліцейських: Київ, вул. Богомольця, 10, корп. 5. Комплекс будівель на Богомольця, 10 належить Міністерству внутрішніх справ України. «Річ у тім, що міністерство має кілька гос-прозрахункових підприємств, які надають у безоплатну оренду площі, що пустують, – пояснив Костянтин Тороп. – Саме тому такою площею стала кімната в одному з корпусів МВС. Підкреслю: це жодним чином не означає будь-якої афіляції з міністерством». Невідомо, скільки ще «лівих» контор орендують на Богомольця, 10 кімнати під офіси, але тільки одна з приватною формою власності зазначає цю адресу як офіційну – Міжнародна корпорація поліцейських.

Балканський «дон»

Підполковник Міжнародної поліцейської корпорації громадської безпеки Насер Кельменді народився в Косові 53 роки тому. Офіційно він є власником готелю Casa Grande й мережі АЗС у Боснії і Герцеговині, куди переселився з Пріштіни після громадянської війни в колишній Югославії. Неофіційно його називають доном балканської мафії. У звіті кримінальної поліції Сербії «Стан організованої злочинності у Косові» стверджується, що родина Кельменді контролює на Балканах контрабанду тютюну, наркотрафік, торгі-в-лю зброєю та людьми. Стосовно Кельменді та його синів Елвіса і Лірідона правоохоронці Сербії й Боснії і Герцеговини порушували кримінальні справи 13 разів, але жодного разу албанці не постали перед судом. Місцева преса стверджує, що завдяки корупційним зв’язкам у вищих ешелонах влади.

У 2007-му Насером Кельменді вкотре зацікавилася боснійська поліція. Правоохоронці намагалися довести, що той причетний до поставок зброї Армії визволення Косова (воєнізоване терористичне угруповання) та вбивства колишнього албанського польового командира Раміза Делаліча. Однак безрезультатно.

Улітку цього року про Кельменді згадала поліція Сербії. Розслідуючи справу про контрабанду в Європу понад 2 тонн колумбійського кокаїну, правоохоронці з’ясували, що ймовірний організатор транзиту партії наркотиків – сербський кримінальний авторитет Дарко Сарік – переховувався в Сараєві (Боснія і Герцеговина), притулок йому надала родина Кельменді. Прикметно, що в цей самий період у межах міжнародної операції українські спецслужби перехопили в Одесі понад 700 кг кокаїну (див. Тиждень, № 30, 2010). Не можна виключати, що балканські й українські трафікери певним чином пов’язані.

У середині жовтня сербська поліція перехопила 120 кг героїну, який транзитом із Туреччини везли до Західної Європи, і знову правоохоронці припустили, що до контрабанди причетний Насер Кельменді. Водночас він став фігурантом корупційного скандалу по інший бік кордону – в Чорногорії. Поліцейське розслідування виявило, що сини Кельменді Елвіс і Лірідон незаконно отримали громадянство цієї країни. У межах кримінальної справи було арештовано голову каторського відділку МВС Чорногорії Свєтозара Поповіча та його підлеглу Ксенію Мітровіч, які видали албанцям паспорти. Газета Vijesti пише, що цьогоріч поліція Чорногорії вже затримувала Насера Кельменді – він ніс через кордон незадекларовані €500 тис., однак його відпустили на вимогу керівництва Агентства національної безпеки цієї країни. 19 жовтня, коли його затримали знову, Кельменді намагався «відбитися» посвідченням підполковника Міжнародної поліцейської корпорації, яка базується в Україні.

Дивна корпорація

ГО «Міжнародна поліцейська корпорація громадської безпеки» заснована 15 червня (за іншими даними – 4 липня) 2005 року Костянтином Торопом і Володимиром Карасиком. Згодом останнього в складі засновників змінив Ростислав Бонітенко, який фігурує як генеральний секретар МПКГБ. Докладнішої інформації про нього знайти не вдалося. Костянтин Тороп, голова наглядової ради, більш відкритий. Він народився 1978 року в місті Сєвєроморск–7 Мурманської області (РФ), школу закінчив у Заозерську (теж на Мурманщині), але вищу освіту здобув уже в Україні – у Миколаївському гуманітарному інституті Українського державного морського університету (спеціальність – «юрист»). У 2006-му захистив кандидатську в Київській політехніці за спеціальністю «міжнародне право». Входить до складу співзасновників ТОВ «Висоцький і партнери», «Нью маркетс інтернешнл інвест» і фірми «Бріз». Під номером 38 фігурує в рекомендованому списку посередників Міжнародного центру з врегулювання суперечок Економічного суду Співдружності незалежних держав. Має кілька нагород, щоправда, недержавних, здебільшого церковних, зокрема орден Преподобного Іллі Муромця, який йому вручили в УПЦ МП.

До головного штабу Міжнародної поліцейської корпорації входить також такий собі Микола Орловський. Згадку про нього вдалося знайти в документах Держкомісії з питань телерадіомовлення як про керівника Дирекції телерадіопрограм Верховної Ради України. Наскільки відомо, парламентським телеканалом «Рада» він керує досі.

Але найцікавішим із публічних персон корпорації є 65-річний Олександр Шарков. Він такий відкритий, що має власну сторінку у «Вікіпедії». «Генерал-полковник МПКГБ», за його офіційною біографією, з 1980-го аж до розпаду СРСР працював у Комітеті державної безпеки Радянського Союзу, з січня 1993-го по липень 1995-го очолював Головне управління розвідки Служби безпеки України, у 2001–2004 роках був радником секретаря РНБО, а нині – радник голови Служби зовнішньої розвідки України й водночас повноважний представник з особливо важливих справ МПКГБ.

Згідно зі статутом Міжнародної поліцейської корпорації ключовим її завданням є сприяння органам влади в гарантуванні громадської безпеки. МПКГБ за час свого існування презентувала кілька акцій у цьому напрямку. Зокрема, у 2006-му на прес-конференції в Києві оголосили про початок патрулювання вулиць країни разом із членами Українського союзу кікбоксінгу. Однак, окрім публічних презентацій, про діяльність МПКГБ майже нічого невідомо.
Чисельності своїх членів корпорація не розголошує, проте підкреслює, що здебільшого це нинішні й колишні службовці силових структур. На її офіційній сторінці в Інтернеті стверджується, що крім центрального офісу в Києві вона має філії в семи регіонах: у Луганській, Донецькій, Миколаївській, Одеській і Львівській областях, а також в АРК. Однак тільки Миколаївське, Кримське та Львівське представництва надають інформацію хоча б про своє керівництво. Свій міжнародний статус МПКГБ підтверджує філіалами в Італії, Іспанії, Франції, Австрії, Чехії, Угорщині, Вірменії, Азербайджані та Дагестані (РФ). Але дані щодо кількості учасників «міжнародної корпорації» поза межами України, керівництва представництв або будь-які інші «паролі» та «явки» не вказуються.

Українські ЗМІ з’ясували, що Міжнародна поліцейська корпорація видає своїм членам автомобільні номери за абревіатурою МГБ – такі красуються десь на півтори сотні престижних іномарок. І це дивує, оскільки видавати держномери, як «круті», так і для простих смертних, мають право лише органи внутрішніх справ (а речники МВС і МПКГБ будь-яку афільованість заперечують). Крім того, на сайті миколаївського представництва корпорації стверджувалося, що посвідчення МПКГБ мають силу посвідчень правоохоронця (за законом це нісенітниця). Ураховуючи також те, що Міжнародна поліцейська корпорація присвоює своїм членам звання на кшталт військових чи міліцейських і нагороджує орденами, МПКГБ більше скидається на клуб за інтересами, що надає певної статусності й дотичності до правоохоронних структур і спецслужб. Найімовірніше, не безкоштовно.